Справа № 344/16760/14-ц

Провадження № 2/344/1110/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

секретаря Орнат Л.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 98 978,61 доларів США, виселення всіх мешканців із приміщення, стягнення судових витрат.

02 квітня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 98 978,61 доларів США з переведенням в гривню за курсом встановленим НБУ на день ухвалення рішення та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вказаного кредитного договору відповідач отримав в ПАТ «УкрСиббанк» кредитні кошти в сумі 80 162,48 доларів США та зобов’язався повернути їх у строк та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього – графіком погашення кредиту. ОСОБА_1 свої зобов’язання виконав, однак відповідач своїй зобов’язання не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 98 978,61 доларів США. 13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей Колект» відповідно до договору факторингу № 2 та договору про відступленні прав за іпотечним договором свої права вимоги за зобов’язаннями відповідача по кредитному договору. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідач та банк уклали договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення, які належать на праві приватної власності відповідачу. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності, оскільки в 2009 році банк надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та змінив строк виконання зобов’язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого ТОВ «Кей Колект» позивається про його відновлення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 29 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем укладено кредитний договір № 31/232-493/06 (т. 1 а.с.6-15).

Як вбачається із п. 1.1 кредитного договору, банк зобов’язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 100 000 доларів США, що еквівалентно станом на день укладення договору 505 000 грн., а позичальник зобов’язався отримати такий кредит, повернути його Банку на умовах та у строк визначений договором.

Пунктом 1.2 встановлено термін кредитування – до 05 березня 2016 року, а п. 1.3.1 встановлено плату за користування кредитом у розмірі 12,5% річних.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника повернути банку кредит у повному обсязі в терміни не пізніше 05 березня 2016 року, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 7.4, 9.2 цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року змінено схему погашення кредиту, а саме: з дати підписання додаткової угоди позичальник зобов’язується повертати ти кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтет них платежів.

Додатковою угодою № 2 від 30 січня 2009 року змінено кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 05 березня 2021 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Отже, поряд із встановленням строку дії кредитного договору, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (сплати щомісячних платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 31/232-493/06 від 29.03.2006 року, між банком та відповідачем укладено договір іпотеки нежитлового приміщення (т. 1 а.с.16-19), відповідно до якого відповідач з метою забезпечення виконання своїх забов’язань за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно: будівлю гаражу загальною площею 273,7 м.кв., що є приватною власністю відповідача.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідач у своїй заяві про застосування строку позовної давності визнає, що кредит ним не сплачується у зв’язку із скрутним матеріальним становищем та просить відмовити в задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

В матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника, датована 23 жовтня 2009 роком, про дострокове повернення кредиту та процентів у зв’язку з неналежним виконанням договору (т. 1 а.с.206).

ОСОБА_1 чітко вказує, що у зв’язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов’язань, банк використовує своє право, передбачене кредитним договором та заявляє про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом в сторону їх зменшення. Вимагає негайного виконання позичальником порушеного зобов’язання та сплатити заборгованість протягом 31 календарного дня від дати отримання цього повідомлення.

Отже, банк змінив строк виконання основного зобов’язання надіславши вимогу позичальнику про дострокове повернення кредиту.

Відповідач визнає, що він отримав таку вимогу 27 жовтня 2009 року

Відповідач вимогу банку протягом 31 календарного дня не виконав та кредит у повному обсязі не погасив, отже для банку з 28 листопада 2009 року почався відлік строку позовної давності для звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 свої право на звернення до суду у межах строку позовної давності не скористався.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений трирічний строк позовної давності, який застосовується до всіх правовідносин, за винятком тих, для яких законом встановлені інші, більш короткі або більш тривалі строки.

До вимог, що виникли з кредитних правовідносин застосовується триічний строк позовної давності.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ПАТ «УкрСиббанк» за захистом своїх прав до суду не звертався та 13 лютого 2012 року уклав з позивачем договір факторингу № 2 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за яким передав ТзОВ «Кей Колект» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 31/232-493/06 від 29 березня 2006 року (т. 1 а.с.183-193).

Укладаючи договір факторингу позивач повинен був знати, що банк самостійно змінив строк виконання зобов’язання шляхом надсилання відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту 23 жовтня 2009 року.

Укладаючи договір факторингу з позивачем, банком вже було пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, а отже і про звернення стягення на предмет іпотеки, оскільки пропуск строку звернення до суду про виконання основного зобов’язання означає і пропуск звернення до суду з позовом про виконання додаткового зобов'язання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторони у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Укладаючи договір факторингу позивач отримав всі документи, які були в розпорядженні банку щодо кредитного договору, а тому, позивачу було відомо, на час укладення договору факторингу, про зміну строку виконання зобов’язань за кредитним договором та про пропуск строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду 30 жовтня 2014 року.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Гарантією реалізації в цивільному судочинстві принципу змагальності є широке коло процесуальних прав, якими наділені особи, які беруть участь у справі: знайомитися з матеріалами справи, подавати суду докази та брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду тощо.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 16, 20, 256, 257, 261, 266, 267, 546, 548, 589, 590, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Івано-Франківський міський суд з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 грудня 2015 року.

Суддя Бабій О.М.