КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2007 № 6/563
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від позивача -Галій Т.Д. – (дов. від 02.01.07 № 351);
від відповідача: Брежницька О.С. – (дов. від 07.11.06 № 959) ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.11.2006
у справі № 6/563 (Ковтун С.А.)
за позовом КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м.Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"
про стягнення 83507,39 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.06 у справі № 6/563 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київенергобуд” на користь Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” 24 159,21 грн. пені, 835,07 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення 59 348,18 грн. основного боргу припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Київенергобуд” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення.
У скарзі заявник стверджує, що відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України пеня може бути нарахована за останні 6 місяців протягом яких існував борг, а тому розмір пені, нарахованої відповідачу за договором від 15.08.05 № 85 підлягає зменшенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, посилаючись на те, що рішення господарського суду першої інстанції є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та враховуючи, що:
15 серпня 2005 року між Комунальним підприємством “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київенергобуд” було укладено договір № 85 на виконання будівельно-монтажних робіт за об'єктом "Реконструкція ТМ № 3 від СТ-1 на ділянці від ТК-326 до ТК- ЗЗЗа по вул. Пушкінській".
В пункті 1.1 договору позивач зобов”язався на свій ризик та своїми силами виконати будівельно-монтажні роботи та здати відповідачу роботи з улаштування асфальтощебеневої основи та бортового каменю по вул. Пушкінській (від вул. Толстого до вул. Б. Хмельницького), відповідно до проектної документації у встановлений цим Договором термін, а відповідач - надати субпідряднику проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити виконані роботи.
Орієнтована сума Договору на підставі договірної ціни вартості робіт (додаток № 1 до Договору) складає 1039218 грн. (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що відповідач перераховує позивачу аванс на придбання матеріалів для влаштування щебневої основи та бортового каменю в розмірі 3О відсотків від суми Договору. Після виконання вищенаведених робіт відповідач розраховується з субпідрядником протягом 10 днів за виконані роботи згідно актів виконаних робіт (ф. КБ-2) та в 2-х денний термін перераховує аванс у розмірі 20 відсотків від суми Договору для влаштування асфальтобетонного покриття. Остаточна оплата виконаних робіт проводиться генпідрядником протягом 20-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт (ф. № КБ-2а) та довідки (ф. № КБ-3).
Відповідно до актів приймання виконаних робіт №№ 502, 527 за вересень, №№ 546, 548 за жовтень, № 549 за листопад 2005 року та акту виконання робіт по наданню послуг автотранспортом та дорожніми механізмами № 344 за жовтень 2005 року, підписаними уповноваженими особами та скріпленим печатками сторін, позивач виконав роботи на загальну суму 1037707,87 грн..
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За виконані роботи відповідач розрахувався частково, сума заборгованості станом на 31.07.06 склала 59 348,18 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач розрахувався з позивачем, сплативши суму основного боргу в повному обсязі.
На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 5.3 договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті, з вини відповідача, вартості виконаних робіт та крім п. 3.6 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 відсотків від несплаченої суми за кожен банківський день прострочення, але не більше 10 відсотків від несплаченої суми.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 24 159,21грн.
Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що позовні вимоги в цій частині, з урахуванням змісту ст. 258 ЦК України, підлягають задоволенню.
Посилання заявника на необхідність застосування при розрахунку пені вимог ст. 232 ГК України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). При розгляді справи судом першої інстанції відповідач не просив нараховувати пеню за останні 6 місяців протягом яких існував борг, що також було підтверджено останнім в судовому засіданні апеляційної інстанції.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.06 у справі № 6/563 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.06 у справі № 6/563 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 6/563 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.