КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2007 № 31/517
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
від позивача -Климов А.Р. (дов. від 01.03.06 № 1/06);
від відповідача- Кліндухов П.В.(дов. від 01.12.06 б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс-Центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2006
у справі № 31/517 (Качан Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геко-Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс-Центр"
про стягнення 242 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.06 у справі № 31/517 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Соляріс-Центр” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Геко-Центр” 242 000 грн. заборгованості, 2 420 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Соляріс-Центр” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позовні вимоги задовольнити частково в сумі 62 918,31 грн..
Скаргу заявник мотивує тим, що суд не прийнявши до уваги докази існування зустрічної заборгованості позивача перед відповідачем на суму 179 081,69 грн. не повно з’ясував обставини справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
В судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що в суді першої інстанції останній звертався з клопотанням про проведення взаємозаліку, яке судом не було розглянуто, в зв’язку з чим представник відповідача заявив усне клопотання про його розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування цього клопотання заявником надані додаткові документи.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів задовольнила заявлене клопотання та залучила до матеріалів справи надані відповідачем документи.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 березня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Соляріс-Центр” (замовник) та ТОВ „Геко-Центр” (постачальник) було укладено договір № 05/03/01-05.
В пункті 1.1 договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікацій даного договору, що є невід”ємними його частинами.
Відповідно до п. 2.1 договору якість продукції, яка поставляється позивачем, повинна відповідати державним стандартам, що діють на Україні, технічній документації, що підтверджується сертифікатом якості, копією сертифікату відповідності завіреною мокрою печаткою організації яка видала його оригінал та сертифікатом на систему управління якістю відповідно до вимог ЕN ISO 9002.
Ціна визначається даним договором та приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікаціях до даного договору. Ціна може змінюватися в залежності від коливання курсу гривні до європейської валюти на момент відвантаження продукції. В такому випадку сторони підписують додаткову угоду (п. 4.1 договору).
Ціна продукції, узгоджена сторонами у специфікаціях до даного договору, включає вартість технічних засобів (п. 4.2 Договору).
В пункті 6.1 договору передбачено, розрахунки між сторонами здійснюються впродовж 5 (п'яти) банківських днів після отримання продукції замовником.
Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами раз на місяць (п. 6.3 договору).
На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем була поставлена продукція на загальну суму 2 645 108,87 грн., що підтверджують залучені до матеріалів справи видаткові накладні та довіреності.
Матеріали справи свідчать, що відповідач повернув позивачу частину отриманої продукції на суму 397 034,88 грн..
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками товариств, станом на 29.06.06 заборгованість відповідача перед позивачем склала 242 000 грн., що не заперечується самим відповідачем.
31.07.06 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 34 з вимогою сплати заборгованість за поставлену продукцію.
У відповіді на претензію відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем та зазначив, що між керівництвом ТОВ „Соляріс-Центр” та ТОВ „Геко-Центр” ведуться переговори стосовно відстрочки та порядку сплати сум заборгованості.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ТОВ „Соляріс-Центр” не виконало своїх договірних зобов’язань, Господарський суд міста Києва обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього суми боргу в розмірі 242 000 грн..
Посилання заявника на те, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем на суму 179 081, 69 грн., яка виникла на підставі договору права вимоги від 01.12.06 № 1/12-01/06, укладеного між ТОВ „ТК Укренергопостач” та ТОВ„Соляріс-Центр”, в зв”язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарські зобов”язання припиняються зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки предметом вищезазначеного договору є те, що первинний кредитор (ТОВ „ТК Укренергопостач”) передає новому кредитору (ТОВ„Соляріс-Центр”) в повному об”ємі всі права вимоги, належні йому на підставі грошового зобов’язання, яке виникло у відповідності до видаткової накладної від 14.09.05 № РН-00002, по якій було надано товар первинним кредитором ТОВ „Геко-Центр” (п. 1.1 договору).
Сума несплаченого грошового зобов”язання по видатковій накладній складає 17 081 грн. 69 коп. (п. 1.2).
Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна від 14.09.05 3 РН-00002 видана на суму 231 781 грн. 68 коп., тобто на суму, що є більшою ніж зазначена у п. 1.2 договору.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що позивач частково розрахувався, в зв”язку з чим в договорі зазначена інша сума.
Докази часткового розрахунку відповідачем на вимогу суду не були надані (про що зазначено в протоколі судового засідання).
Частина 1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У пункті 6 договору зазначено, що договір дійсний до повного виконання сторонами своїх зобов”язань.
Тобто вищезазначеним пунктом договору не встановлений строк виконання зобов”язань.
Якщо строк виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача з такою вимогою.
Крім того, на думку колегії суддів між сторонами відсутні зустрічні вимоги, оскільки зустрічні вимоги випливають з двох різних зобов’язань, сторонами в яких є одній й тіж самі особи .
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.06 у справі № 31/517 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва 26.12.06 у справі № 31/517 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 31/517 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.