КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007 № 12/571
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Бондар С.В.
Куровського С.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2006
у справі № 12/571 (Прокопенко Л.В.)
за позовом Державне підприємство "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державна акціонерна компанія "Хліб України"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 22015,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.12.2006р. у справі № 12/571 за позовом Державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії „Хліб України” про стягнення 22015,80 грн., позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 22015,8грн. – збитків та судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, оскільки вважає, що рішення прийнято по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи.
Скаржник в апеляційній скарзі звертає, увагу на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що станом на 31.07.03 у КСП „Победа” не існувало заборгованості перед ДАК „Хліб України”, і відповідач був про це обізнаний, що не завадило йому свідомо включити до реєстру дебіторської заборгованості неіснуючу заборгованість 22 015,80 грн. Зазначені недобросовісні дії відповідача призвели до виникнення у позивача збитків у вигляді неотриманих доходів, відповідно до ст.ст. 22, 614, п.4 ст.611 ЦК України, ст. 224, п.1 ст.225 Господарського кодексу України.
Позивач не надав суду доказів того, що ним понесені саме збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 015,80 грн., а також не надав суду доказів того, що у відповідача існує зобов’язання щодо відшкодування йому таких збитків. Окрім того, позивач не надав розрахунку суми збитків.
Господарським судом м.Києва при винесенні оспорюваного рішення не було досліджено причинного зв’язку між діями відповідача та збитками позивача, не було надано доказів настання таких збитків саме внаслідок дій відповідача.
ДАК „Хліб України” вважає, що в діях Компанії взагалі відсутні елементи відповідальності, за якою з Компанії можливо стягнути збитки.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує повністю, та вважає доводи апеляційної скарги безпідставними , мотивуючи це тим, що:
Постановою КМУ №690 відповідача було зобов’язано передати позивачу кредиторську заборгованість перед державним бюджетом, як пасив розподільчого балансу, та дебіторську заборгованість, як актив цього балансу. Активом балансу може бути лише дійсна, фактично існуюча дебіторська заборгованість, від погашення якої очікується економічна вигода, дохід.
Натомість, відповідачем було передано позивачу право вимоги до дебітора КСП „Побєда” права вимоги до якого на момент підписання розподільчого балансу не було, оскільки зазначене підприємство було ліквідоване без правонаступників згідно рішення Маловисківської районної державної адміністрації від 03.03.2003р.
Отже, позивач був позбавлений можливості звертатися з будь-якими вимогами до КСП „Побєда” до суду, оскільки згідно ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи.
Відповідач, передавши недійсну вимогу, завдав позивачу збитків у вигляді неотриманого доходу, який би позивач міг отримати у разі передачі дійсної заборгованості.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконав постанову КМУ №690 та цим самим завдав позивачу збитків.
Розглянувши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” утворено позивача –ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК “Хліб України”, відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до КСП “Победа” на суму 22 015, 80 грн., як актив балансу.
В процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що за рішенням Маловисівської районної державної адміністрації від 03.03.03 р. №91-р КСП “Победа” ліквідовано без правонаступника, про що свідчить лист Управління сільського господарства і продовольства від 24.02.05 р. №7-31/1.
20.06.06р. позивач надіслав вимогу №1021 відповідачу про сплату боргу, яку відповідач отримав 21.06.06 р., і відповіді та задоволення на яку позивачем не отримано.
Після подачі позову позивач відповідно до ст.22 ЦК України змінив предмет позову і просить суд стягнути з відповідача суму 22 015, 80 грн., яка ним кваліфікована як збитки, відповідно до ст. 224 ГК України, стверджуючи, що передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.
Судова колегія вважає, що вимоги Державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” щодо стягнення з Державної акціонерної компанії „Хліб України” збитків в сумі 22015,80 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків (ст.225 ГК України), що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язань другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання.
Відповідно до ст.623 ЦК України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Відповідно до ст.54 ГПК тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв’язку між першим та другим лежить на позивачеві.
Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа несе відповідальність за порушення зобов’язання тільки за умови наявності вини.
З наведених норм вбачається, що первісний кредитор несе перед новим кредитором відповідальність у разі спричинення передачею недійсної вимоги новому кредитору збитків, наявності вини первісного кредитора та причинно-наслідкового зв’язку між передачею недійсної вимоги та збитками нового кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду документально обґрунтований розрахунок збитків у розмірі 22 015,80 грн. у вигляді упущеної вигоди з посиланням на письмові докази в підтвердження розміру та виду збитків в розрізі причинного зв’язку між фактом невиконання (неналежного) виконання відповідачем зобов’язання та наявними збитками.
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду доказів того, що ним понесені саме збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 015,80 грн., а також не надав суду доказів того, що у відповідача існує зобов’язання щодо відшкодування йому таких збитків.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 15.05.2003р. Відповідача було зобов’язано забезпечити передачу Позивачу права вимоги до дебіторів Відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 р. № 977, від 24.01.1998 р. № 77, від 24.01.1998 № 83, від 25.08.1998 № 1338.
Отже, саме на підставі адміністративного акту (постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 690) відповідачем було передано право вимоги до КСП „Победа” за розрахунками і, таким чином, сторони спору повністю виконали свої зобов’язання щодо передачі та прийняття права вимоги до КСП „Победа”, що виникли на підставі адміністративного акту.
Однак, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст.ст. 519, 623 Цивільного кодексу України та визначає ДАК "Хліб України" як цедента у договорі уступки права вимоги, помилково вказуючи, що між сторонами існують договірні правовідносини.
Крім того, щодо твердження позивача про те, що передачею недійсної вимоги у сумі 22 015,80 грн. відповідач наніс Позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості, то необхідно зазначити те , що позивач не надав суду інформації стосовно процедури списання простроченої заборгованості та доказів вжиття заходів, зокрема, звернення до Міністерства фінансів України щодо списання дебіторської заборгованості КСП „Победа” у сумі 22 015,80 грн.
Відповідно до ч.4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, пункт 2 Акту передачі-приймання розподільчого балансу від 31.07.2003, яким передбачено, що ДАК "Хліб України" зобов’язана перерахувати грошові кошти, що одержані від дебіторів, на користь Позивача лише за умов виявлення такого факту проведення повного чи часткового розрахунку дебіторів з ДАК "Хліб України".
Позивачем не надано доказів того, що дебіторська заборгованість в розмірі 22015,80 грн. була перерахована (частково або повністю) боржником на користь ДАК „Хліб України”.
Зазначений перелік умов виникнення боргового зобов’язання Компанії перед Агентством відповідно до Акту передачі-приймання дебіторської заборгованості є вичерпним, інших правових підстав, згідно яких Компанія зобов`язана перерахувати кошти Агентству, не передбачено.
Наведене підтверджує відсутність збитків позивача у вигляді упущеної вигоди внаслідок невиконання відповідачем свого зобов’язання та відсутність причинно-наслідкового зв’язку, що виключає відповідальність ДАК „Хліб України”, яка передбачена ст.623 ЦК України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає скасуванню. В позові слід відмовити. Апеляційна скарга Державної акціонерної компанії „Хліб України” є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії „Хліб України” задовольнити.
2.Рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2006р. у справі № 12/571 скасувати.
В позові відмовити.
3.Стягнути з Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії “Приватбанку” м.Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) 110,08 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.
4.Матеріали справи № 12/571 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Бондар С.В.
Куровський С.В
22.03.07 (відправлено)