КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13.12.06 р.          № 6/243

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від прокурора -не з”явились;

позивача: Ковтун Л.В. (дов. від 12.12.06 № 04-880/2717);

відповідача: Карпенко В.К. – (дов. від 21.08.06 № 1, був присутній в судовому засіданні 20.11.06);

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2006

 у справі № 6/243  (Блохiна Ж.В.)

 за позовом           Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

 до           Комунального підприємства "Зелене місто"

             

             

 про          стягнення 6 126, 09 грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Постановою Господарського суду міста Чернігівської області від 19.09.06 у справі № 6/243 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

В своїй скарзі заявник посилається на статті 19 та 20 Закону України               "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", які визначають обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів та сплату ним штрафних санкцій. Доказами невиконання вимог, зазначених статей є доданий до позову звіт підприємства, форма якого затверджена наказом Мінпраці України № 338 від 29.12.2004.

Також заявник зазначає, що в разі якщо державні органи, на які покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не направляють інвалідів на працевлаштування до підприємств, установ та організацій, то підприємства не звільняються від обов'язку сплачувати штрафні санкції до державного бюджету на підставі статті 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки дана норма не ставить відповідний обов'язок підприємств у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (далі - Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

          З наявного у матеріалах справи звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік по формі державної статистичної звітності № 10-ПІ (річна) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 23 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві становить 1 особа, працевлаштоване 0 інвалідів.

          Статтею 20 Закону, встановлено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1.ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється органами: центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

   З наведеного слід зробити висновок, що на підприємство хоч і покладається обов’язок створити та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, але обов’язку працевлаштовувати інвалідів на підприємство не покладається.

          Матеріали справи свідчать, що центральними органами виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування не було.

  3гідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 03.05.95 №314) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Зі змісту згаданої правової норми вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” обов'язки у тому випадку, коли підприємством були надані або докази проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів.

          Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.98 затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

          Як вбачається з матеріалів справи, КП „Зелене місто" подавало Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу у працівниках (інвалідах) за формою 3-ПН до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості, відповідно до яких було заявлено вакансії для інвалідів від 21.01.05 (озеленювач, працевлаштований інвалід), 12.05.05, 28.05.05, 28.06.05, 28.07.05, 28.09.05 заявлено 0,25 ставки прибиральника службових приміщень.

          Відповідно до довідки Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 13.09.06 заявка від 21.01.05 (працевлаштований інвалід Дівотченко В.П.), по заявкам, поданим 12.05.05, 28.05.05, 28.06.05, 28.07.05, 28.09.05 інваліди не направлялись в зв'язку з відсутністю бажаючих працювати на 0,25 ставки прибиральника службових приміщень.

          Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і мотивовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

          За таких обставин постанова Господарського суду Чернігівської області від 19.09.06 у справі № 6/243 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для її скасування.

          

Керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 1. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.09.06 усправі № 6/243 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 6/243 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.