У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю позивачки та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду від 2 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 50 000 грн. моральної шкоди, завданої їй неправомірною поведінкою відповідача.

Рішенням Рокитнівського районного суду від 2 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що її старша дочка, яка навчається на 4 курсі медучилища, вже більше року зустрічається з відповідачем, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу його неадекватної поведінки, оскільки відповідач погрожував їй та її чоловіку, зловживав спиртними напоями, негативно впливав на дочку, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Під впливом відповідача її дочка навіть зверталася до паспортного столу Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області із заявою про те, що вона нібито загубила свій паспорт і їй у зв’язку з цим треба виготовити новий, проте пізніше свій паспорт знайшла дома. Вважає, що таке звернення дочки могло бути пов’язане із можливим оформленням кредиту.

Внаслідок протиправної поведінки відповідача, його негативного впливу на дочку в неї, позивачки, неодноразово були нервові зриви та підвищувався артеріальний тиск. У зв’язку з цим вона з 6 по 14 лютого 2015 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Рокитнівської ЦРЛ. Її хвороба та постійний нервовий стан були безпосередньо пов’язані із протиправною поведінкою відповідача.

Проте при вирішенні спору суд першої інстанції зазначені обставини проігнорував.

Покликаючись на наведене, позивачка рішення місцевого суду вважала незаконним та необґрунтованим і просила апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 50 000 грн. моральної шкоди, покликаючись на те, що ця шкода була завдана їй неправомірною поведінкою відповідача (а. с. 1-3).

Розглядаючи справу по суті, місцевий суд установив, що відповідач у справі всупереч волі позивачки більше року зустрічається із повнолітньою дочкою ОСОБА_1 – ОСОБА_3 У судовому засіданні суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 та дочка позивачки ОСОБА_3 пояснили, що вони мають намір одружитися. Позивачка проти цього категорично заперечує, що призвело до виникнення між сторонами у справі неприязних стосунків та потягнуло за собою їх неодноразові звернення одне на одного до правоохоронних органів (а. с. 20-37).

Статтею 1167 ЦК України, якою позивачка обґрунтовувала свої вимоги, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз’яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується акт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Тому зважаючи на всі встановлені у справі обставини в їх сукупності (про що було зазначено вище) місцевий суд, на переконання колегії суддів, відмовляючи позивачці у задоволенні її вимог, обґрунтовано виходив з того, що в діях відповідача не встановлено протиправності стосовно позивачки та що її моральні страждання не зумовлені його протиправними діями.

У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рокитнівського районного суду від 2 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: