УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Коротких О.А. та Гриціва М.І.,
за участю прокурора Кривов'яза Я.І.,
розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 2 червня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Корлетень сектора Ришкань повіту Бельц (Республіка Молдова), громадянина Республіки Молдови, такого, що згідно зі ст. 89 КК України не має судимостей,
засуджено за:
- ч. 3 ст. 152 КК України до позбавлення волі на строк 10 років;
- ч. 4 ст. 152 КК України до позбавлення волі на строк 12 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 12 років;
- пунктами 6, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмір 1 7126 гривень 63 копійки.
ОСОБА_2 визнано винним у зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_3, що спричинило особливо тяжкі наслідки, в розбійному нападі на неї із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та умисному вбивстві її з корисливих мотивів та у зв'язку із зґвалтуванням.
Як визнав суд, злочин було вчинено за таких обставин.
6 липня 2007 року приблизно о 2-ій годині ночі на бетонних сходах доріжки, що вела з бази відпочинку «Чайка», розташованої в поселенні Кароліно Бугаз Овідіопільського району Одеської області, ОСОБА_2. побачив раніше незнайому йому неповнолітню ОСОБА_3, на плечі якої висіла сумка, а в руках знаходився мобільний телефон, який вона потім поклала в сумку. Вирішивши заволодіти тією сумкою та майном, що в ній знаходилося, він підійшов до неї і розпочав розмову. По дорозі в сторону бази відпочинку «Шураві», де проживала ОСОБА_3., ОСОБА_4. вирішив вступити з нею у статеві зносини. Приблизно о 2-ій годині 30 хвилин на тій же доріжці він почав чіплятися до неї, а коли ОСОБА_3. відмовила йому, завдав їй декілька ударів рукою по обличчю та затягнув у кущі, що росли неподалік доріжки. У тому місці, погрожуючи фізичною розправою, використав свою перевагу в силі, повалив її на землю і вчинив статевий акт.
Потім, довершуючи задум на заволодіння майном, а також із метою уникнення відповідальності за вчинене зґвалтування, ОСОБА_2. вирішив убити ОСОБА_3 З цією метою він завдав їй численні удари в голову, що призвели до закритої внутрішньочерепної травми у виді крововиливів під оболонки та шлуночки головного мозку, яка викликала стиснення та набряк головного мозку, а відтак настання смерті.
Після того заволодів сумкою, мобільним телефоном «Соні-Еріксон», фотоапаратом та іншим майном на загальну суму 561 гривню.
У касаційному поданні прокурор просить вирок змінити та виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку зґвалтування - спричинення особливо тяжких наслідків, та вбивства - поєднаність із зґвалтуванням, оскільки вважає, що удари в голову, що спричинили смерть потерпілої, у часі були завдані після зґвалтування і не у зв'язку із його скоєнням. На думку прокурора, вчинене ОСОБА_2 діяння повністю охоплюється диспозиціями ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України й не потребує додаткової кваліфікації за ч. 4 ст. 152 та п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.
Захисник ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі послався на віктимну поведінку потерпілої, розкаяння ОСОБА_2 у злочині, збіг тяжких сімейних та особистих обставин, емоційний стан засудженого, а також на обставини, що пом'якшують покарання, та характеризують особу останнього. Із урахуванням цих даних просить вирок змінити та зменшити покарання ОСОБА_2 до 15 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2. зазначив про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, порушення його права на захист, яке проявилося у тому, що йому не забезпечили перекладача, проводили допити без участі захисника. Вважає, що у вироку не наведено доказів наявності у нього умислу на вбивство потерпілої. Не враховано провокаційну поведінку ОСОБА_3., яка передувала злочину. Водночас посилається на обставини, що пом'якшують покарання, та позитивно характеризують його як особу. Просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання до позбавлення волі на строк 15 років.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Кривов'яза Я.І. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав та залишення без задоволення касаційних скарг захисника та засудженого, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних звернень колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а доводи касаційних скарг задоволенню не підлягають.
Висновку про винність ОСОБА_2 в розбійному нападі та зґвалтуванні ОСОБА_3. за обтяжуючих кримінальну відповідальність кваліфікуючих ознак, в умисному її вбивстві з корисливих мотивів та поєднаному із зґвалтуванням, вчинених за обставин викладених у вироку, суд дійшов на підставі визнавальних показань самого засудженого, даних ним упродовж досудового слідства та судового розгляду справи.
Ці свідчення ОСОБА_2. давав неодноразово, у присутності своїх захисників, із фіксуванням їх на відеокамеру. Під час проведення відтворення обстановки та обставин події він підтвердив свої показання й у присутності незаінтересованих осіб та інших учасників слідчої дії розповів та показав, в якому місці та яким способом вчинив злочин (т. 2 а. с. 1-15).
Перед допитом як підозрюваного, органи досудового слідства повідомили Посольство Республіки Молдова в Україні про провадження досудового слідства щодо ОСОБА_2 як громадянина тієї держави, призначили захисника, а коли ОСОБА_2. відмовлявся від нього, призначали іншого (ОСОБА_2. двічі відмовлявся від призначених йому захисників). Забезпечили можливість давати показання на мові, якою він вільно володіє, роз'яснили право мати перекладача й з'ясували, що послуг останнього він не потребував, оскільки розумів українську та російську мови. На підтвердження цього ОСОБА_2. написав письмові заяви (т. 1 а. с. 349, 355; т. 2 а. с. 375, 393).
У процесі кримінального провадження у справі засуджений не заявляв, що органи досудового слідства застосовували до нього недозволені методи ведення слідства, примушуючи обмовити себе. Явку з повинною, показання на допитах як підозрюваного, обвинуваченого та інших слідчих діях, які проводилися з його участю, давав добровільно без будь-якого примусу; визнав правдивість своїх свідчень. Такі ж свідчення ОСОБА_2. висловив у засіданні суду.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає надуманими та безпідставним твердження ОСОБА_2 про обмовляння себе під тиском із боку працівників міліції та порушення його права на захист.
Крім того, в обґрунтуванні вироку показання ОСОБА_2 не були вирішальними та визначальними настільки, щоб могли спонукати до порушення процесуального порядку їх отримання. Йдеться про те, що обвинувачення ОСОБА_2 базується не тільки й не стільки на його визнавальних показаннях, скільки на сукупності інших зібраних у справі доказів, які з необхідною достатністю доводять його провину в злочинах.
Зокрема, посилаючись на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд встановив місце, де ОСОБА_2 побачив ОСОБА_3 із сумкою та мобільним телефоном і у нього виник умисел заволодіти цим майном.
Оглядом ділянки території, розташованої в кущах біля паркану бази відпочинку «Чайка» неподалік доріжки, якою ОСОБА_2. з ОСОБА_3. йшли в напрямку бази відпочинку «Шураві», виявлено напівроздягнений труп потерпілої з ознаками насильницької смерті, в положенні характерному для зґвалтування. Там же були знайдені сліди крові, плями сперми та інші речові докази. Даними висновків судових: медичних, імунологічних, цитологічної та криміналістичної експертиз встановлено, що сліди, виявлені на місці події та під час огляду трупа, можуть походити від ОСОБА_2, а волокна з-під нігтьового ложа засудженого - із сорочки, яка лежала біля голови тіла потерпілої (т. 1 а. с. 17-37; т. 2 а. с. 171-179, 183-184, 202-206, 248-250, 299-302, 240-243, 263-368),
Результатами висновків судово-медичної експертизи підтверджується відповідність між обраним ОСОБА_2 способом убивства та причиною смерті ОСОБА_3., характером ушкоджень, виявлених на трупі останньої, їх локалізацією та механізмом утворення.
Як установлено експертизою, смерть настала внаслідок закритої внутрішньочерепної травми у виді крововиливів під оболонки та шлуночки головного мозку, яка викликала стиснення та набряк головного мозку (т. 2 а. с. 161-163).
У судовому засідання ОСОБА_2. визнав, що займався боксом, останні роки виконував важку фізичну роботу.
Про заволодіння ОСОБА_2 майном убитої свідчать дані протоколу обшуку його тимчасового помешкання, в ході якого були виявлені мобільний телефон, фотоапарат, сумка та інші предмети майна. При пред'явленні для впізнання потерпілий ОСОБА_9. упізнав їх як такі, що належали його дочці ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 17-40; т. 2 а. с. 44-45, 46-47, 48-49)
Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний та обґрунтований вирок, не виявлено.
Встановивши правильно фактичні обставини справи, суд разом з тим дав їм неправильну кримінально-правову оцінку.
Матеріалами справи встановлено, що злочини проти чужої власності, статевої свободи та життя ОСОБА_2. вчинив у межах одного часового проміжку, стосовно однієї неповнолітньої особи, майже без розриву в часі між окремими актами діяння. Ці дії охоплювалися його єдиним бажанням одночасно досягти двох злочинних результатів, що він і здійснив, застосувавши насильство, яке призвело до спричинення особливо тяжких наслідків та убивства ОСОБА_3.
Зважаючи на таку природу взаємозв'язку між діяннями, зокрема між зґвалтуванням, застосованим одразу після нього насильством, тяжкістю його наслідків та умисним убивством, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 152, пунктами 6, 10 ч. 2 ст. 115 КК України. Проте припустився помилки, коли окремо кваліфікував ці дії ще й за ч. 3 ст. 152 КК України. За даних обставин справи зґвалтування неповнолітньої, вчинене одночасно зі спричиненням особливо тяжких наслідків, не потребує самостійної кваліфікації, оскільки підпадає під норму закону, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні обставини цього діяння. У даному випадку тією нормою є ч. 4 ст. 152 КК України.
Тому, частково погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 152 КК України підлягає виключенню з вироку як зайва. Однак з огляду на зазначені вище мотиви, не погоджується з доводами прокурора про необхідність виключення з обвинувачення кваліфікацію за ч. 4 ст. 152 та п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.
Покарання ОСОБА_2 призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що впливають на покарання.
Суд зважив на кількість, характер та наслідки злочинів, особливу тяжкість діянь, жертвою яких стала молода, чотирнадцятирічна, довірлива, беззахисна дівчина. Відзначено його схильність до злочинів та насильницьких правопорушень. Обставиною, яка обтяжує покарання, слушно визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Посилаючись на ці дані, суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого при позбавленні його волі на певний строк і правильно вказав, що йому слід обрати найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі.
Наведені в касаційні скарзі захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 твердження про віктимну поведінку потерпілої, збіг особистих та сімейних обставин не випливають з матеріалів справи, а тому не можуть бути підставами для пом'якшення покарання.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора задовольнити частково, а касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Виключити з обвинувачення ОСОБА_2 як зайву кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 152 КК України та вважати його засудженим на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 152, пунктами 6, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання визначеного судом першої інстанції - довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді
Вус С.М. Коротких О.А. Гриців М.І.