Справа №2-1081 /2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
13 жовтня 2008 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ткаченко Н.Ю.
при секретарі Головінової Т.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката ОСОБА_2
представника відповідача Ілющенко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, суд -
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що тривалий час він знаходився у трудових відносинах з ДХК ВАТ "Павлоградвугілля" шахтою "Тернівська" та працював в підземних тяжких та шкідливих умовах.
При виконанні трудових обов'язків 18 жовтня 2002 року позивача було травмовано. За результатами нещасного випадку було складено акт про нещасний випадок № 43 форми Н-1 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5. Також фактичні наслідки травми встановлені рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2006 року.
При первинному обстеженні за висновком МСЕК від 25 травня 2003 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60 %.
Також, при повторному обстеженні за висновком МСЕК від 22 жовтня 2007 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50 %., та визнано інвалідом 3 групи.
Внаслідок перенесеної травми він вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; він став інвалідом; він постійно відчуває наслідки травми; стан його здоров'я став незадовільним; він став дратівливим; йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при ведені домашнього господарства; він втратив впевненість у майбутньому; відчуває депресивний стан; та інші обставини.
Позивач просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівки на його користь страхової виплати за моральну шкоду, з урахуванням вище наведених ним обставин, у розмірі 30 000 грн.
Представник відповідача до розгляду справи надала суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якої вона просил відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно Закону України від 23 лютого 2007 року №717-У „Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено частину третю статті 34 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної
(немайнової) шкоди Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві потерпілим у яких відсутня стійка втрата працездатності. У позивача, згідно висновку МСЕКу від 29 травня 2003 року, мається у розмірі 60% стійка втрата професійної працездатності.
Діючим законодавством і зокрема статтею 257 ЦК України .встановлено трирічний строк протягом якого особа, право якої порушено може примусово захистити свої цивільні права шляхом подачі позовної заяви.
Тому виходячи із вищевикладеного представник відповідача у своєму запереченні посилається на те, що позивач пропустив строк позовної давності.
Таким чином, подання позивачем позовної заяви в 2008 році із посиланням на нормативну базу, яка не діє є прямим порушенням статті 8 ЦПК України, та і з пропуском строку позовної давності, адже суд вирішує справу відповідно до законів України.
Відповідно до вимог процесуального законодавства - ст.11 ЦПК України позивач повинен надати суду докази, на підставі яких обґрунтовує свої вимоги. Але, позивач на підтвердження отримання ним моральної (немайнової) шкоди" не надає суду жодних доказів, якими буде обґрунтовувати свої доводи та якими встановлено наявність у позивача моральних страждань від порушення його прав та які були завдані йому відділенням виконавчої дирекції.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали посилаючись на вищенаведені обставини та просили суд стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка позов не визнав, посилаючись на вищевикладені заперечення.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що позивач тривалий час він знаходився у трудових відносинах з ДХК ВАТ "Павлоградвугілля" шахтою "Тернівська" та працював в підземних тяжких та шкідливих умовах.
При виконанні трудових обов'язків 18 жовтня 2002 року позивача було травмовано. За результатами нещасного випадку було складено акт про нещасний випадок № 43 форми Н-1 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5. Також фактичні наслідки травми встановлені рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2006 року.
При первинному обстеженні за висновком МСЕК від 25 травня 2003 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60 %.
Також, при повторному обстеженні за висновком МСЕК від 22 жовтня 2007 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50 %., та визнано інвалідом 3 групи.
Так, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року, визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленими захворюваннями, наслідком травм, або природженими дефектами, котрі приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисту. Позивача визнано інвалідом третьої групи по професійному захворюванню. Відповідно до п.2.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 року за №183 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 22.04. 2004 року за №516/9115 з подальшими змінами, підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійки, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Згідно вказаної Інструкції, критеріями встановлення третьої групи інвалідності є обмеження однієї
чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування І ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися І ст.; обмеження здатності до навчання І ст.; обмеження здатності до трудової діяльності І ст.; обмеження здатності до орієнтації І ст:; обмеження здатності до спілкування І ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку І ст.. Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні); значне зменшення (більш ніж на 25 %) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії. Таким чином, вже сам факт встановлення позивачу 3 групи інвалідності підтверджує обмеження життєдіяльності позивача.
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; він став інвалідом; він постійно відчуває наслідки травми; стан його здоров'я став незадовільним; він став дратівливим; йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при ведені домашнього господарства; він втратив впевненість у майбутньому; відчуває депресивний стан; та інші обставини.
Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
У відповідності зі ст. ст. 21 п. "є", 28 ч.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року, в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов'язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Заперечення відповідача, що не було надано висновок МСЕК про наявність моральної шкоди суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана експертиза могла мати місце без звернення позивача до суду, якщо б позивач у позасудовому порядку звернувся б до відповідача, а в данному випадку позивач звернувся до суду за вирішенням виниклого спору й суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому.
У відповідності зі ст. 34 пункту 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь -яких інших страхових виплат.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не-можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 p. N 1-рп/99 "Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в- часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)."
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованному професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.
Враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 25.05.2003 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку з отриманою професійною травмою від 18.10.2002 року і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на дані правовідносини поширюється дія норм ст.ст.1,15,21,28,34 Закону в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 25.05.2003 року, суд вважає, що дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" на спірні правовідносини не поширюється.
Також, заперечення відповідача щодо пропуску строку звернення з позовною заявою позивача до Тернівського міського суду, суд вважає необґрунтованими, так як згідно п. З ст. 268 Цивільного Кодексу та п. 6 Прикінцевих та Перехідних Положень - позовна давність не поширюється.
Мінімальна заробітна плата з 01 жовтня 2008 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" встановлена у розмірі 545 грн. У відповідності з вимогами розумності та справедливості, суд вважає, що необхідно визначити суму страхової виплати за моральну шкоду спричинену позивачу у сумі 23 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8,22, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст. ст. 21 п. "є", 28 ч.3, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 3 ст. 268 Цивільного Кодексу, п. 6 Прикінцевих та Перехідних Положень, ст. ст. 10, 60,212-215, 81 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка на користь ОСОБА_1 в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 23000 (двадцять три тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДКУ м. Тернівка ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ: 23929856, р/р: 31214259700035, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 1 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього у 20-ти денний строк апеляційної скарги, або без подання заяви про оскарження шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.