Справа №2"А"-31/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2008 року м. Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Пономаренко І.П.,
при секретарі Некрасовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради про стягнення коштів на оздоровлення, суд,-
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради. Щорічні виплати на оздоровлення є виплатами, гарантованими державою на відновлення здоров'я особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Вищевказані виплати нараховують і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання. Але відповідач, всупереч вимогам ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року не виплатив передбачені щорічні виплати на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати. Позивач вважає, що таким чином відповідач не виплатив йому за період 2003 - 2005, 2007 роки 6130 грн., та своїми діями порушив вимоги Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України. Тому він змушений звернутися до суду й просити суд: - визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради по виплаті йому сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки неправомірними, такими, що суперечать ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму на оздоровлення 6130 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву, згідно якої просив розглянути справу в його відсутності та позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву з проханням слухати справу у його відсутності. Також надав письмові заперечення, в яких посилається на те, що згідно зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідних категорій в певних сумах, розмір яких визначається в кратній кількості мінімальних заробітних плат. Але згідно зі ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
4.2 ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України".
Згідно п.30 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із вищезазначеним Законом України, на 2007 рік зупинено дію деяких абзаців та частин ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомогу розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Крім того, ст.101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" Кабінету міністрів України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Вважає, що визнання Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року неконституційними норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким
призупинялася дія норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомогу в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати для визначення розмірів компенсацій і допомогу, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Кабінету міністрів України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Тому вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради діяло у відповідності з наведеними нормами, чим ніяк не порушувало права позивача, так як допомога на оздоровлення фінансується з державного бюджету та наполягає на відмові у позові як необґрунтованому та на підставі ст.ст.99, 100 КАС України, через те що позивачем не дотримано вимоги подання позову в межах річного строку звернення до адміністративного суду.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України.
Ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, визнаються в України найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, що закріплено ч. 7 ст. 48 Закону № 796-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» № 1146 від 17 серпня 2002 року, п.1 запроваджено з 01 січня 2003 року призначення всіх видів соціальної допомоги місцевими органами праці та соціального захисту населення за єдиною заявою. Однак будь-яких обмежень стосовно терміну подання заяви та з якого часу після подання заяви необхідно проводити соціальні виплати, зазначена постанова не містить.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 вересня 2005 року № 936, якою керувався відповідач відмовляючи позивачу у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки згідно ст.48 Закону № 796-ХІІ, дійсно передбачено обмеження стосовно терміну виплати щорічної допомоги на оздоровлення: "з дня подання заяви громадянином», однак суд вважає це обмеження таким, що порушує конституційні права позивача на здоров'я й належний соціальний захист, та що воно не відповідає вимогам ст. 48 Закону № 796-ХІІ. Беручи до уваги викладене, а також те, що ні Верховною Радою України ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалося рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно - правовими актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону № 796-ХІІ та норм відповідних законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки № 782 від 15.04.2008 року Тернівського міського управління праці та соціального захисту населення, позивачеві було сплачено: в березні 2004 року за 2003 рік 26,70 грн., в грудні 2004 року 26,70 грн.; в жовтні 2005 року 100 грн, в березні 2006 року 100 грн., в листопаді 2007 року 100
Законами України «Про державний бюджет України на 2003 рік», «Про державний бюджет України на 2004 рік», «Про державний бюджет України на 2005 рік», будь-яких обмежень щодо застосування розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не встановлено.
Також обгрунтованими є вимоги позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, так як Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік положень ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ щодо виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно ч. З ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення виплат, гарантованих державною є обгрунтованими, так як відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими що невідповідають конституції України (є неконституційними) в період чинності вказаного закону протягом 2007 року, тому час, коли позивачеві була сплачена сума допомоги не оздоровлення на протязі 2007 року не може бути підставою для відмову в позові.
Твердження відповідача про те, що Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради є неналежним відповідачем по справі є необгрунтованими, оскільки в ст. 48 Закону № 796-ХІІ зазначено, що саме органи соціального захисту населення здійснюють виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадян за місцем їх проживання. Місцем проживання позивача вказано м. Тернівка Дніпропетровської області. Крім того, представник відповідача не заперечує проти того, що Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради Дніпропетровської області здійснює виплати позивачу і в цьому управлінні знаходиться особова справа позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суми, які мали бути виплачені позивачеві повинні були складати:
· за 2003 рік виходячи з того, що станом на 01 березня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становив 205 грн., тобто з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати необхідно вираховувати суму виплати за формулою: 205 грн. * 5 = 1025 грн., за мінусом суми, яка була виплачена відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік становить 1025 грн. - 26 грн.70 коп.= 998,3 грн.;
· за 2004 рік, виходячи з того, що станом на 01 грудня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становив 237 грн., тобто з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати необхідно вираховувати суму виплати за формулою: 237 * 5 = 1185 грн., за мінусом суми, яка була виплачена відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік становить 1185 грн. - 26 грн.70 коп.= 1158,30 грн.;
· за 2005 рік, виходячи з того, що станом на 01 жовтня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становив 332 грн., тобто з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати необхідно вираховувати суму виплати за формулою: 332 * 5 = 1660 грн., за мінусом суми, яка була виплачена відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік становить 1660 грн. - 100 грн.= 1560 грн.;
· за 2007 рік, виходячи з того, що станом на 01 листопада 2007 року розмір мінімальної заробітної плати становив 460 грн., тобто з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати необхідно вираховувати суму виплати за формулою: 460 * 5 = 2300 грн., за мінусом суми, яка була виплачена відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік становить 2300 грн. - 100 грн. = 2200 грн.
Таким чином сума допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005, 2007 роки складає - 998,3 + 1158,3 + 1560 + 2200=5916,6 грн.
Але ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, виплати складали: в березні 2004 року за 2003 рік 26,70 грн., в грудні 2004 року 26,70 грн.; в жовтні 2005 року 100 грн, в березні 2006 року 100 грн., в листопаді 2007 року 100 грн. тобто про порушення своїх прав на протязі 2003-2005, 2007 років позивачеві було відомо. До суду ж позивач звернувся лише 05 листопада 2007 року, не дотримавшись річного строку звернення до суду в частині вимог за 2003 - 2005 роки.
У відповідності до вимог ст. 100 КАС України пропущенім строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно наданих суду письмових заперечень, одна із сторін - відповідач прямо вказує на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, тобто фактично наполягає на відмові у позові за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Тому, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в межах стягнення суми, що належала до виплати позивачеві в 2007 році - в межах річного строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача з наступного розрахунку:
- за 2007 рік, виходячи з того, що станом на 01 листопада 2007 року розмір мінімальної заробітної плати становив 460 грн., тобто з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати необхідно вираховувати суму виплати за формулою: 460 * 5 = 2300 грн., за мінусом суми, яка була виплачена відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік становить 2300 грн. - 100 грн. = 2200 грн.
В задоволенні позовних вимог за 2003 - 2005 роки слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню: дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік слід визнати протиправними, такими що суперечать ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2100 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 16, 19 Конституції України, ст. 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 6, 9, 11, 69, 71, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТ АНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради про стягнення коштів на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради щодо виплат ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік протиправними, такими що суперечать ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в м. Тернівка Тернівської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн.
В іншій частині позову відмовити. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.