справа № 2-а110/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2009 року м. Севастополь
Нахімовській районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Кравченко В.Є.,
при секретарі Володіної К.О.,
за участю позивача : ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача : ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ у місті Севастополі про скасування наказу як незаконного та необґрунтованого,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до УМВС України у м. Севастополі, вважає, що пункт 1 наказу № 43 від 25.01.2008 р. начальника Управління внутрішніх справ України у м. Севастополі підлягає скасуванню, як необґрунтований та незаконний. Цим наказом начальник Управління МВС України у м. Севастополі звільнив його зі служби у органах УМВС України у м. Севастополі на підставі висновку службового розслідування, яке було проведено за фактом порушення відносно позивача кримінальної справи.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.62 Конституції України, ст.ст. 2,7,14,16 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України від 22 лютого 2006 р., п.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 року.
У судовому засіданні позивач та його представники заявлений позов підтримали у повному обсязі. Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з мотивів, наведених у письмових поясненнях (а.с.105-107), залучених до матеріалів справи. Також пояснив, що наказ був підписаний начальником на підставі результатів службового розслідування, яким було встановлено факт порушення службової дисципліни з боку позивача. Кримінальна справа не була приводом для видання спірного наказу. Крім того, зазначив, що спірний наказ носив формальний характер, не був виконаний у порядку, зазначеному у ч. 5 ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОСОБА_1 був відсторонений від виконання своїх службових обов’язків на підставі постанови слідчого прокуратури. Окрім того, представник відповідача зазначив, що положення п. 16 Дисциплінарного статуту не містить обмежень щодо застосування дисциплінарного стягнення під час провадження за кримінальною або адміністративною справою, порушеною відносно працівника органів внутрішніх справ. Враховуючи те, що негативних правових наслідків для позивача у результаті видання спірного наказу не настало, відповідач вважає, що предмет спору відсутній взагалі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до приписів пунктів 1,3 та 8 частини 1 статті 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин , що мають значення для прийняття рішення, а також пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Дослідив сукупність наданих суду доказів, врахував пояснення учасників судового процесу, суд доходить до висновку про те, що видання спірного наказу не є законним та обґрунтованим, наказ від 25.01.2008 за № 43 є таким, що порушує права позивача, яке підлягає відновленню у судовому порядку з наступних підстав.
Згідно з ч.1,5 ст.4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 за № 3460- ІV (далі по тексту – Дисциплінарний статут, а.с. 36-41), наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, відповідно до якого визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
Відповідно до п.1 ч.14 Дисциплінарного статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою, начальник призначає службове розслідування, порядок якого встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до преамбули Порядку проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, службові розслідування здійснюються з дотриманням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552 (далі по тексту – Інструкція),в якій зазначено, що здійснення службового розслідування інспекції по особовому складу може доручити включно керівник органу (міністр, державний секретар, начальник підрозділу роботи з персоналом, його заступник). Інспекції по особовому складу залучаються до проведення службових розслідувань у тому числі у випадку вчинення злочинів працівниками органів внутрішніх справ (а.с. 51-57)
Пунктом 4.4 Інструкції передбачено, що службове розслідування проводиться у тому числі і у разі вчинення злочинів працівниками органів внутрішніх справ, корупції.
Службове розслідування проводять у місячний термін з дня надходження до органів внутрішніх справ заяви, скарги, інформації чи повідомлення про порушення (п.9 Інструкції).
В силу п.11 Інструкції проведенню службового розслідування, як правило, має передувати підготовка, в ході якої працівник (якому воно доручено) розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство, інші нормативні акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, збирає необхідну інформацію для забезпечення повноти й об’єктивності розслідування.
Відповідно до пункту 19 Інструкції при порушенні кримінальної справи щодо працівників органів внутрішніх справ рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності приймаються тільки після встановлення їхньої вини або невинуватості відповідно до закону.
Висновок службового розслідування додають до особової справи працівника, який скоїв порушення. Матеріали службового розслідування збере гають згідно зі встановленим порядком (п. 20 Інструкції).
Згідно ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту зміст наказу про накладення дисциплінарного стягнення оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Відповідно до останньої частини вищевказаної
норми, звільнення з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Судом встановлено, що на момент видання спірного наказу ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України 17 січня 2008 року, знаходився під вартою по 25 січня 2008року включно, до обрання запобіжного заходу судом (арк.с.148-150), надати письмові пояснення до видання наказу, як це передбачено ч.5 ст.14 Дисциплінарного Статуту, не мав можливості (а.с.153). Згідно з актом, складеним старшим інспектором ІОС ВРП УМВС України у м. Севастополі М.В. Капустіним, датованим 28 січня 2008 року, ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень в межах службового розслідування, оскільки у відношенні нього порушено кримінальну справу та у цей час триває досудове слідство за фактами, викладеними у службовому розслідуванні (а.с. 155). Відповідні пояснення ОСОБА_1 власноручно надав тільки 01.02.2008, в яких також зазначив про необхідність ознайомлення його з висновком службового розслідування, у встановленому законом порядку (а.с.152).
Отже, суд дійшов до висновку, що письмові пояснення у ОСОБА_1 до видання оспорюваного наказу не відбиралися, з висновком він ознайомлений за станом на 01.02.2008 не був, що є порушенням Закону.
З висновку службового розслідування від 24.01.2008 року вбачається, що приводом для його проведення була вказівка керівництва УМВС України у м. Севастополі від 17.01.2008 р. щодо його проведення за фактом порушення 16.01.2008 р., та 17.01.2008р. прокуратурою м. Севастополя кримінальних справ за ознаками ч.3 ст. 364 КК України у тому числі й у відношенні позивача по даній адміністративній справі.
Судом встановлено, що і наказ № 43 від 25.01.2008 року і висновок службового розслідування від 24.01.2008 року на момент їх видання містять висновки щодо протиправних дій позивача, наявність чи відсутність яких може бути встановлена лише вироком суду, такого вироку на момент видання наказу ще не було. Отже, видання спірного наказу порушувало й норми кримінально - процесуального закону, встановлені зокрема в статтях 2,15 КПК України
Проте, із залученої до матеріалів справи характеристики позивача від 17.01.2008 р. за підписом Начальника Нахімовського РО УМВС України у м. Севастополі(арк.с.9) вбачається, що позивач за час служби зарекомендував себе як грамотний, юридично добре підготовлений спеціаліст, який сумлінно ставиться до службових обов’язків.
Таким чином, до порушення кримінальної справи відносно позивача (постанова від 17.01.2008 на а.с 117-118 та прийняття постанови про залучення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за кримінальною справою, а.с. 129-131) дотримання позивачем службової дисципліни не викликало сумнівів у його керівництва.
Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність негативних наслідків видання наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Відповідно до витягу із службового списку(арк.с.28) дисциплінарне стягнення, накладене наказом № 43, записане серед інших стягнень, які накладались на позивача за час проходження служби у органах внутрішніх справ. Крім того, представником відповідача не надано доказів суду щодо скасування у відношенні нього спірного наказу керівником органу, як це передбачено ч.4ст.4 Дисциплінарного Статуту.
Разом з наведеним, судом з’ясовано, що питання звільнення позивача було предметом засідання профспілкової організації Нахімовського РО УМВС України у м. Севастополі. Згідно з протоколу засідання профкому первинної профспілкової організації Нахімовського РО УМВС України у м. Севастополі 14 від 02.06.2008 року профспілка більшістю голосів не дала згоди на звільнення позивача на виконання оспорюваного наказу (а.с. 64-66). Зазначені обставини свідчать про те, що цей наказ був доведений до всіх співпрацівників, а не в оперативному порядку. Тобто, питання виконання наказу № 43 від 25.01.2008 все ж вирішувалось.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми - є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (ст.8 Конституції України).
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статистичного та соціального походження майнового стану місця проживання за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинною, поки його вина не буде доведена в законному порядку и встановлена звинувачувальним вироком суду. Ці положення Конституції цілком відповідають ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), згідно з якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
На час проведення службового розслідування та видання наказу № 43 від 25.01.2008 року такого вироку не існувало, службове розслідування було порушено і закінчено необгрунтовано. У зв'язку з чим суд вважає, що вказаний наказ був виданий з порушенням статей 24,62 Конституції України, сстаті 15 КПК України та норм спеціального законодавства, а саме, статей 16,18,19 Дисциплінарного Статуту.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень, у тому числі, з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб.
Враховуючи наведене, пункт 1 спірного наказу порушує права і інтереси ОСОБА_1 та підлягає скасуванню, у зв’язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 8,24,62 Конституції України, ст.ст. 2,4,14,16 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 р. № 3460-1У та статтями 10, 12, 17,19,50,122, 126,153,154, 159, 160,161-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати пункт 1 наказу начальника УМВС України у м. Севастополі № 43 від 25 січня 2008 року як незаконний та необґрунтований.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ у місті Севастополі судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається через суд першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Нахімовського районного суду
м.Севастополя В.Є.Кравченко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України,
повний текст постанови
складено 25.02.2009 року