КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.02.07 р. № 11/543-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Шипка В.В.
Коваленка В.М.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - позивача - Паньшина О.П., дов. № 588 від 15.06.2005р.,
від відповідача - Демшевська Л.А., дов. № 328 від 05.10.2006р
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу LGS у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 15.11.2006
у справі № 11/543-А (Євсіков О.О.)
за позовом ВАТ "Трест "Київміськбуд-2"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податковогоповідомлення-рішення від 26.09.2006р. № 0002492312/2.
Постановою господарського суду міста Києва від 15.11.2006 року у справі № 11/543-А позов задоволено повністю. Постановлено: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 26.09.2006р. № 0002492312/2; покладено судові витрати зі сплати судового збору на позивача.
Суд мотивував постанову відсутністю доказів використання позивачем з комерційною метою жодного з визначених у ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 видів місцевої символіки ат безпідставністю у зв’язку з цим, висновку акта перевірки про те, що позивач є платником збору за право використання місцевої символіки.
В апеляційній скарзі на зазначену постанову ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить вказану постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і посилаючись на те, що підприємством було порушено ст.ст. 12,19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 „Про місцеві податки і збори” та п. 1.1., 6.2., 6.3 Положення про збір за право на використання символіки м. Києва, затвердженим Рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 № 149/3240 „Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994р. № 7 „Про введення збору на право на використання символіки м. Києва” зі змінами та доповненнями.
Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, як і його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін, вважаючи постанову законною та обґрунтованою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Трест „Київміськбуд-2” з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 01.04.2006р.”, за результатами якої було складено акт від 23.06.2006р. № 2658/2920/23-09-04012661 (далі - акт перевірки).
У висновках акта перевірки зазначено, що позивачем за перевірений період порушено п. п. 2, 3, 6 „Положення про збір за право на використання символіки міста Києва”, що є додатком до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 09.04.1996 р. № 514 „Про внесення змін та доповнень до рішення XVI сесії XXI скликання Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.94 р. № 7 „Про введення збору за право на використання символіки міста Києва”, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання зі збору за право використання місцевої символіки.
Такі висновки акта перевірки мотивовані тим, що „Київміськбуд” відповідно до рішення Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.1994р. № 7 „Про введення збору за право використання символіки м. Києва” (зі змінами і доповненнями) та п. 76 „Переліку назв об’єктів та історичних пам’яток, що відноситься до місцевої символіки”, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996р. № 39, є платником збору за право на використання символіки м. Києва. Оскільки назва позивача - ВАТ „Київміськбуд” містить слово „Київ”, в акті перевірки зроблено висновок про використання позивачем у комерційній діяльності місцевої символіки та донараховано йому податкове зобов’язання зі збору за право використання місцевої символіки за період з І кв. 2005 р. по І кв. 2006 р. включно.
На підставі даного акту перевірки ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0002492312/0, яким позивачу, з посиланням на пп. „а” та „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, ст. ст. 12,19 Декрету КМ України „Про місцеві податки і збори”, п. 4.1, 6.2, 6.3 Положення до Рішення Київської міської ради від 05.02.94р. № 7 „Про введення збору за право використання символіки м. Києва” визначено суму податкового зобов’язання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 98616,04 грн., в т.ч. 67607,10 грн. - основний платіж та 31008,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішеннями податкових органів в задоволенні скарг позивача на прийняте ДПІ у Солом’янському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення в межах процедури адміністративного оскарження було відмовлено і за результатами розгляду поданих в порядку адміністративного оскарження скарг позивача та на підставі рішень відповідача, прийнятими за результатами розгляду цих скарг, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 31.07.2006 р. № 0002492312/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 98616,04 грн., в т.ч. 67607,10 грн. - основний платіж та 31008,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- від 26.09.2006 р. № 0002492312/2 (предмет спору в даній справі), яким позивачу також, з посиланням на п. п. „а” та „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та ст.ст. 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 29.05.1993 р. № 56-93, пп. 17.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, визначено суму податкового зобов’язання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 98616,04 грн., в т.ч. 67607,10 грн. - основний платіж та 31008,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 р. № 56-93, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з матеріалів справи не вбачається використання позивачем жодного із передбачених Декретом видів місцевої символіки, а саме - герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток.
В акті перевірки зазначено, що згідно з п. 76 „Переліку назв об’єктів та історичних пам’яток, що відноситься до місцевої символіки”, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996р. № 39, назву „Київ” включено до переліку назв об’єктів та історичних пам’яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.
Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тому колегія суддів погоджується з твердженням місцевого господарського суду про те, що „Перелік назв об’єктів та історичних пам’яток, що відноситься до місцевої символіки”, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 р. № 39, не підлягає застосуванню у даному випадку в силу ч. 4 ст. 9 КАС України, оскільки він не відповідає ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 р. № 56-93, який має вищу юридичну силу.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (в редакції, що затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.04.1996 р. № 514) та Перелік назв об’єктів та історичних пам’яток, що відноситься до місцевої символіки”, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 р. № 39, які в розумінні Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, мають міжвідомчий характер, були зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку.
Тому, оскільки матеріалами справи не підтверджується використання позивачем з комерційною метою визначеної у ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” місцевої символіки, суд першої інстанції правомірно визнав таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, висновок акта перевірки про те, що позивач є платником збору за право використання місцевої символіки, і безпідставним, у зв’язку з цим, визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов’язання з цього збору у розмірі 67607,10 грн. та штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, всупереч вимогам п. 2 статті 71 КАС України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та правомірності прийнятого ним рішення, в той час як доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції мотивовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ КАС України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 15.11.2006 року у справі № 11/543-А - без змін.
Справу № 11/543-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді
Шипко В.В.
Коваленко В.М.