КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.02.07 р. № 32/232-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Вербицької О.В.
Коваленка В.М.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Пронін О.А. дов. №02-14/590 від 23.10.2006р.,
від відповідача - Українець Т.С., довір. №12086/9/10-009 від 15.09.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 30.10.2006
у справі № 32/232-А (Хрипун О.О.)
за позовом ДАК "Хліб України"
до ДПІ у Печерському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 30.10.2006 р. у справі №32/232-А позов Державної акціонерної компанії “Хліб України” задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 01.06.2005р. №3411730/0, від 11.08.2005р. № 3411730/1, від 01.11.2005р. №3411730/2, від 24.01.2006р. №3411730/3 у частині нарахування податкових зобов'язань за платежем: податок з доходів фізичних осіб у сумі 401,51 грн. основного платежу та у сумі 803,02 штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державної акціонерної компанії „Хліб України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, рахунок № 2600513701 у АППБ „Аваль” м. Київ, МФО 300335, код 20047943) 1,70 грн. судового збору.
Суд мотивував свою постанову нормами Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р.
В апеляційній скарзі позивач на зазначену постанову ДПІ у Печерському районі м.Києва просить вказану постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою податкові повідомлення - рішення від 01.06.2005р. №3411730/0, від 11.08.2005р. №3411730/1, від 01.11.2005р. №3411730/2, від 24.01.2006р. №3411730/3 - визнати недійсними, вважаючи, що при винесенні постанови суд порушив норми Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а в запереченнях на апеляційну скаргу відповідача просив залишити її без задоволення.
Відповідач в апеляційній скарзі просив постанову суду скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а в запереченнях на апеляційну скаргу позивача – просив залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, письмових заперечень на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2005р. відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва видане податкове повідомлення - рішення №3411730/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 30747 грн., з них за основним платежем - 10 249 грн., за штрафними санкціями - 20 498 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку.
Рішеннями відповідача про результати розгляду первинної скарги від 11.08.2005р. №22951/0/25-011 скарга позивача, зокрема, на податкове повідомлення-рішення від 01.06.2005 №3411730/0 залишена без задоволення. У зв'язку з цим, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 11.08.2005р. №3411730/1 та від 01.11.2005р. №3411730/2, які за змістом співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2005 №3411730/0.
ДПА України рішенням №103/6/25-0415 від 12.01.2006р. про результати розгляду скарги визначену відповідачем у податкових повідомленнях рішеннях від 01.06.2005р. №3411730/0, від 11.08.2005р. №3411730/1 та від 01.11.2005р. №3411730/2 суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб збільшено на 59,05 грн. - основного платежу та 118,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
20.01.2006 ДПІ у Печерському районі м.Києва прийняте податкове повідомлення-рішення № 3411730/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 30 924,15 грн., з них за основним платежем - 10 308,05 грн., за штрафними санкціями - 20 616,10 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 30.05.2005р. №20/1-23-1/20047943 „Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державної акціонерної компанії „Хліб Україна” код ЄДРПОУ 20047943 за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.” .
Всього за актом перевірки (з урахування рішення ДПА України про результати розгляду скарги № 103/6/25-0415 від 12.01.2006) позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 10 308,05 грн.
За результатами перевірки, відповідачем відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні санкції в розмірі 20 616,10 грн. - у подвійному розмірі від визначеної актом перевірки суми зобов'язання.
Особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи (службі, навчання), були передбачені розділом III Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.11 зазначеного Декрету, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Згідно зі ст.12 вказаного Декрету з доходів, зазначених у ст.11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 ст.7, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому ст. 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не включається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені ст. 6 цього Декрету.
Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в країні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів (п.3 ст.7 Декрету).
До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються, зокрема, суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих учбових закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб (пп. „с” п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”).
Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат платника податків включаються, зокрема, витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.1997р. №1461 „Про розмір витрат платника податку на професійну підготовку або перепідготовку” установлено, що платник податку на прибуток підприємств може включати до валових витрат виробництва та обігу звітного періоду витрати на професійну підготовку або перепідготовку за профілем такого платника фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку, в розмірі до 2 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.
Як вбачається з акту перевірки від 30.05.2005р., Державною акціонерною компанією “Хліб України” у 2003 році перераховано 2 395,68грн. за навчання фізичної особи Біскупського М.М., який не перебував з підприємством у трудових відносинах, прибутковий податок з цієї суми не нарахований та до бюджету не сплачений.
Доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано. За таких обставин, місцевий суд вірно встановив, що прибутковий податок у розмірі 479,14 грн. донарахований позивачу правомірно.
Пунктом 1.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).
Відповідно до п.3.4 ст. З зазначеного Закону при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.
Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку (пп.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”).
Згідно із пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п.1.15 ст.1 Закону).
Наведені в акті перевірки від 30.05.2005р. порушення вимог законодавства у зв'язку із здійсненням оплати за навчання працівника Сень Л.Ю. без утримання податку з доходів фізичних осіб із суми, яка перевищує граничний розмір суми, визначеної пп.6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, у розрахунку на кожний повний чи не повний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, здійснення оплати за навчання фізичних осіб Біскупського М.М. та Сєрої Н.Д., та оплати за відпочинок фізичних осіб Мельниченко А.М, Щукіної О.А., які не перебувають у трудових відносинах позивачем не спростовані. Тому донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за цими епізодами здійснено відповідачем правомірно.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998р., службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Службове відрядження повинно бути оформленим у відповідності до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, а витрати можуть бути відшкодовані тільки за наявності документів що підтверджують вартість цих витрат.
Витрати не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються, а суми авансу, виданого під звіт на відрядження та не повернуті у встановлений строк вважається доходом такої підзвітної особи.
Відповідно до пп.„І” п.1.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Тому суд першої інстанції правомірно погодився з нарахуванням податку з доходів фізичних осіб з суми добових 2 912 грн., виданих готівкою Бондаренко В.В. на відрядження за кордон та з суми 7 204,50 грн. - вартості авіаквитка, оскільки наказ на відрядження, посвідчення на відрядження, запрошення та договір про спільну діяльність сторін, копії паспорту про перетин кордону відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що до звіту про використання коштів на відрядження або під звіт №32 від 18.10.2004р., складеного Кравець М.М., витрачені на проживання у готелі під час відрядження кошти у розмірі 2688 грн. підтверджені копіями рахунків Готельного комплексу „Турист” (м.Рівне). Відповідно до службової записки Кравця М.М. від 18.10.2004р. оригінали документів були викрадені 04.09.2004р. в м. Чернігові, факт звернення до міліції із заявою про зникнення документів підтверджується довідкою, виданою Деснянським відділом міліції УВС міста Чернігова.
Тому податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.06.2005 № 3411730/0, від 11.08.2005р. №3411730/1, від 01.11.2005р. №3411730/2, від 24.01.2006р. №3411730/3 від 31.01.2006р. господарський суд м. Києва обґрунтовано скасував у частині нарахування податкових зобов'язань за платежем: податок з доходів фізичних осіб у сумі 401,51 грн. основного платежу та у сумі 803,02 штрафних (фінансових) санкцій (за епізодом відрядження працівника Кравця М.М.).
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд мотивовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
За наведених обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ КАС України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 30.10.2006р. року у справі №32/232-А - без змін.
Справу №32/232-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 30.10.2006р. року у справі №32/232-А - без змін.
Справу №32/232-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді
Вербицька О.В.
Коваленко В.М.