КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2007 № 2/390
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
від позивача - Юрченко К.Ю. (дов. від 05.02.07 № 3/02-07); Воронін В.Ю. (дов. від 06.02.07 № 12/02);
від відповідача: Музика Р.І.- генеральний директор; Дубровінська І.Ю. (дов. від 22.01.07 № 27);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомплект"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2006
у справі № 2/390 (Домнічева І.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомплект"
про стягнення 181 896,56 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Будкомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний стандарт"
про визнання договору та додатків до нього недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 2/390 позов ТОВ „Будівельний стандарт" задоволене повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний стандарт" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 166500,85 грн., суму пені - 15395,71 грн., 15771,39 грн.- оплату послуг адвоката, 1818,96 грн. в повернення державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплект" відмовлено повністю. Судові витрати по розгляду зустрічного позову покладено на позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю „Будкомплект".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Будкомплект" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі, позовні вимоги ТОВ „Будівельний стандарт" залишити без задоволення, а зустрічну позовну заяву ТОВ „Будкомплект" задовольнити.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що судом не враховано, що на період укладання договору від 25.04.04 № 25/04/04-1 посаду генерального директора ТОВ „Будкомплект" обіймав Бутенко А.І., а посаду генерального директора ТОВ „Будівельний стандарт" обіймав Михальчишин В.Д., який в той же час працював головним інженером, а потім заступником генерального директора ТОВ „Будкомплект".
На думку заявника, вищезазначений договір був укладений генеральним директором ТОВ „Будкомплект" з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до статуту, затвердженого учасниками зборів 29.11.04, виключною компетенцією зборів товариства є затвердження угод на суму, що перевищує 100 000 грн. Сума договору значно перевищує цю суму, що є порушенням статуту та господарської діяльності товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Будівельний стандарт" заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та враховуючи, що:
25 квітня 2004 року між ТОВ „Будкомплект" (замовник) та ТОВ „Будівельний стандарт" (підрядник) було укладено договір № 25/04/04-1 з додатками №1 від 31.07.04 та №2 від 01.10.04.
В додатку № 2 від 01.10.04 сторони виклали пункт 1.1 договору в наступній редакції: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати на умовах дійсного договору повний комплекс робіт, згідно проектної документації, ДБН, ТУ, та існуючих вимог до якості на об'єкті будівництва торгівельного центру „Метро Кеш енд Керрі" за будівничою адресою на перехресті пр-ту Григоренка та вул. С.Крушельницької у Дарницькому районі м. Києва по перевезенню та ущільненню піску на відстані до 1,4 км. автоскреперами та бульдозерами орієнтовним обсягом 328 100 куб м.. та вертикальне планування грунту орієнтовним обсягом 36 500 кв. м..
Пунктом 3.1 договору, в редакції додатку до договору №2 від 01.10.04, сторони передбачили, що тверда договірна ціна робіт по даному договору, погоджена сторонами, становить: тверда договірна ціна влаштування 1 (один) мЗ земляних робіт - 13,87 грн. (у т.ч.ПДВ-20%); тверда договірна ціна влаштування 1 (один) м2 по вертикальному плануванню грунту – 3,98 грн. (у т.ч.ПДВ-20%)
Відповідно до п. 1.2 договору виконавець зобов'язався здати виконанні роботи в стані "ПІД КЛЮЧ" по акту замовнику у термін, зазначений у дійсному договорі.
Розрахунок за фактично виконані обсяги робіт (з урахуванням
авансових платежів, за їх наявністю), здійснюється щомісяця на підставі
довідки типової форми ф.№ КБ-2в (акта приймання виконаних робіт ),
наданого виконавцем замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Замовник приймає виконані роботи і підписує ф.КБ-2в не пізніше 5 числа
місяця, що випливає за звітним, після підписання генпідрядної ф. КБ-3 (п. 3.2 договору).
В пункті 3.3 договору сторони домовились, що замовник оплачує виконані роботи протягом 10 банківських днів місяця, який випливає за звітним.
На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем були виконані підрядні роботи, про що свідчать підписані та скріплені печатками товариств акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень-жовтень 2004 року (типова форма № КБ-2в) на загальну суму 4 696 016,70 грн..
Крім того, до матеріалів справи залучені договори оренди механізмів та транспортних засобів, які використовувались позивачем при здійсненні робіт по спірному договору та акти виконаних робіт за цими договорами (див. додаток до справи № 2/319).
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за виконані роботи складає 140 326,57 грн..
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошових зобов’язань за договором від 25.04.04 № 25/04/04-1 з нього підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 166500,85 грн..
На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 5.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник, сплатить на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманого платежу за кожен день прострочки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15395,71 грн.
Також, слід зазначити, що відповідач частково розрахувався за договором від 25.04.04 № 25/04/04-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Таким чином, ТОВ „Будкомплект" своїми діями схвалило договір від 25.04.04 № 25/04/04-1.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що спірний договір був укладений генеральним директором ТОВ „Будкомплект" з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до статуту, затвердженого учасниками зборів 29.11.04, виключною компетенцією зборів товариства є затвердження угод на суму, що перевищує 100 000 грн. Сума договору значно перевищує цю суму, що є порушенням статуту та господарської діяльності товариства.
Вказані доводи відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки договір № 25/04/04-1 був укладений 25.04.04, а статут, на який посилається відповідач, затверджений учасниками зборів 29.11.04 та зареєстрований 21.12.04, тобто на момент укладення спірного договору редакція статуту від 21.12.04 не діяла.
Також, слід зазначити, що ухвалою від 28.02.07 суд зобов’язував ТОВ „Будкомплект" надати статут, який діяв на час укладення договору від 25.04.04 № 25/04/04-1, але вимоги ухвали відповідачем не були виконані.
Що стосується вартості послуг адвоката, то слід зазначити, що до матеріалів справи залучено договір про надання послуг від 26.05.06 № 24/05-1.
У пункті 1 договору зазначено перелік договорів, укладених між сторонами у справі, по яким надаються консультативні послуги, в тому числі і договір від 25.04.04 № 25/04-1 на суму 140 326,57 грн..
Пунктом 3 договору від 26.05.06 № 24/05-1 передбачено, що ціна послуг з договору, що направляється на оплату послуг адвокатів, визначається в розмірі 10% від суми позовних вимог.
Крім того, до матеріалів справи додане платіжне доручення від 29.05.06 № 381 про перерахування 15 771,39 грн. – оплати за правові послуги згідно договору від 26.05.06 № 24/05-1.
Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарським судом було враховано співрозмірність ціни позову та задоволеної суми позовних вимог.
Таким чином, заперечення заявника в цій частині є безпідставними.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 2/390 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 2/390 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 2/390 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.