№ 2а-190/09

        П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 червня 2009 року                                                          Староміський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого, судді Білоуса О.В.,

    при секретарі Козлову О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Цвик С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що 31.03.2009 року Державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Вінницької області Сметанським М.В. винесено постанови за №15, №16, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафів в розмірі 102 грн. кожною постановою. Також, згідно повідомлень від 20.03.2009 року №1, №2, визначено збитки у сумі 8678 грн. 14 коп. та 3746 грн.08 коп., які на думку Держземінспекції, завдані внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок із земель водного фонду площею 3,8935 га та 1,6807 га на території Головеньківської сільської ради за межами населеного пункту с. Головеньки  Немирівського району, для рибогосподарських потреб.

Позивач вважає такі дії Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області протиправними та просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за викладених в позовній заяві обставин, просить його задовольнити, суду пояснив, що 04.06.1998 року між КСП «Хлібороб» та ПП ВТФ «Гараж» в його особі був укладений договір оренди ставків «Гречаний» та «Глибокий», які знаходяться на відстані 1,5 км. від с.Головеньки, Немирівського району Вінницької області та належать на праві колективної власності КСП «Хлібороб». Строк дії даного договору - до 31.12.2008 року. Однак протягом дії договору оренди ставків до Законодавства України з питань землеустрою вносилося ряд змін, що призвело до ускладнення процедури передачі земельних ділянок в оренду. За цей час ним був отриманий дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земельних ділянок водного фонду площами 1,5 га. та 3,0 га в оренду. Погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та розроблено проекти рішень та висновків, необхідних для передачі земельних ділянок водного фонду в оренду для рибогосподарських потреб. Зазначив, що він з січня 2009 року не використовував земельні ділянки, а лише охороняв їх.

Представник відповідача Цвик С.М. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що в ході проведення державним інспектором з контролю за використанням та охорони земель Вінницької області перевірки дотримання вимог земельного законодавства з боку СПД ОСОБА_1 було встановлено, що СПД ОСОБА_1 на території Головеньківської сільської ради Немирівського району Вінницької області за межами населеного пункту використовуються земельні ділянки із земель водного фонду, площею 3,8935 га та площею 1,6807 га для рибогосподарських потреб за відсутності будь-яких документів, що посвідчують право користування чи право власності. Тому порушника постановами від 31.03.2009 року було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_1 було роз’яснено, що строк оскарження винесеної постанови становить 10 днів з дня її винесення, однак дана постанова ним не оскаржувалась та набула законної сили. Посилання позивача на розпорядження Немирівської райдержадміністрації Вінницької області від 24.04.2006 року №156 «Про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок водного фонду в оренду» та рішення 9 сесії Головеньківської сільської ради 5 скликання від 11.12.2007 року «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду» позивачу не є доказом не вчинення самовільного зайняття вказаних земельних ділянок водного фонду, оскільки зазначені рішення не є рішеннями органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земель у власність або надання у користування (оренду). Крім того, зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який просить застосувати, і в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. До такого висновку суд дійшов із наступного.

Судом встановлено, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення від 20.03.2009р. №004889 та №004890 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства з боку СПД ОСОБА_1 на землях водного фонду Головеньківської сільської ради Немирівського району Вінницької області було встановлено, що СПД ОСОБА_1 на території Головеньківської сільської ради Немирівського району за межами населеного пункту використовуються земельні ділянки із земель водного фонду площею 3,8935 га та 1,6807 га., для рибогосподарських потреб – рибозведення. Земельні ділянки використовуються за відсутності будь-яких документів, що посвідчують право користування чи право власності (а.с.9).

    Згідно приписам №009918 №009919 від 20.03.2009 року ОСОБА_1 було зобов’язано усунути виявлені порушення земельного законодавства до 20.04.2009 року.

Постановами Державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Вінницької області Сметанським М.В. від 31.03.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн. та 102 грн. Крім того, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року №963 держземінспектором проведено розрахунок її розміру, який становить по земельній ділянці площею 3,8935 га – 8678,14 грн., по земельній ділянці площею 1,6807 га. – 3746,08 га. (а.с.4-7).

Земельні ділянки, які належать на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності (ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (із змінами і доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

    Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними  (ч. 1 ст. 212 ЗК України).  

Посилання позивача на те, що 04.06.1998 року між КСП «Хлібороб» та ПП ВТФ «Гараж» в його особі був укладений договір оренди ставків «Гречаний» та «Глибокий», котрі знаходяться на відстані 1,5 км. від с.Головеньки, Немирівського району Вінницької області та належать на праві колективної власності КСП «Хлібороб», який на його думку є  дійсним і на даний час, оскільки він пролонгований, а також на розпорядження Немирівської райдержадміністрації Вінницької області від 24.04.2006 року №156 «Про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок водного фонду в оренду» та рішення 9 сесії Головеньківської сільської ради 5 скликання від 11.12.2007 року «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду» як на доказ не вчинення самовільного зайняття вказаних земельних ділянок водного фонду суд вважає не належним, о скільки даний договір оренди після закінчення строку його дії 31.12.2008 року протягом одного місяця не було поновлено, тобто не переукладено із правонаступниками орендодавця - КСП «Хлібороб», він, згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про оренду», вважається таким, що припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Крім того, зазначені позивачем рішення «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду» та розпорядження «Про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок водного фонду в оренду» не є рішеннями органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду), а тому не можуть бути доказами правомірного користування позивачем земельними ділянками.  

    Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    Згідно ч.5 ст.126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до  закону.  

Враховуючи наведене, суд вважає, що постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2009 року № 15, № 16 є законними і обґрунтованими.

Крім того, з гідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

 В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати справу.

Позивач у встановлений законом строк до суду не звертався, поважності причин пропущення строку звернення до суду не вказав, з клопотанням про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку не звернувся.    

   Відповідно до ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

            Таким чином, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

 Керуючись ст.ст.83,212,125,126 ЗК України, ст.ст. 17, 138, 160-163, 167 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд, -                                                          

п о с т а н о в и в:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 24.06.2009 р.

Суддя: