Номер провадження: 22-ц/785/9602/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – судді – Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року по справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Одеська міська рада про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, виселення,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-6 т. 1), в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27 від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 14.12.2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 3-5218; витребувати від ОСОБА_5 нежитлове приміщення загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27 та передати у власність зазначене приміщення територіальній громаді м. Одеси в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_5 з вказаного нежитлового приміщення.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду та вбачається з позовної заяви, обґрунтовував тим, що спірне приміщення є об’єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси і за договором від 29.06.2004 року було передано в оренду ТОВ «Гранд».

   На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне нежиле приміщення. 14.12.2006 року, за договором купівлі-продажу власником нежилого приміщення стала ОСОБА_4, а 13.03.2007 року, за договором дарування, ОСОБА_4подарувала спірне нежиле приміщення сину ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року скасовано з направленням справи на новий розгляд, а ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 року позовна заява ОСОБА_3 про визнання права власності на спірне нежиле приміщення залишена без розгляду.

     Посилаючись на те, що спірне приміщення стало власністю ОСОБА_3 на підставі судового рішення, яке у встановленому законом порядку скасоване, а наступні відчуження спірного об’єкту нерухомості здійснено з порушенням права власності позивача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з’явилися.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської Ради задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27, від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 14.12.2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 3-5218. Витребувано від ОСОБА_5 нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27, та передано у власність територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Виселено ОСОБА_5 з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27 та передано це приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасовано. Відмовлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у позові до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.12.2006 року нежитлового приміщення площею 236,5 м2 по вул. Дальницькій, 27 у м. Одесі. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року у частині витребування нерухомого майна і усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк», яке не брало участі у справі, однак вважає, що оскаржуване рішення суду порушує його права, подало апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 23.09.2013 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники ПАТ «Дельта Банк» та представник ОСОБА_5, ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу. Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» № 266-ХХІ від 25.11.1991 року нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27 – є об’єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення № 11/72 від 29.06.2004 року представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради передало у строкове платне користування малому підприємству у формі ТОВ «Гранд» в особі директора ОСОБА_5 нежитлове приміщення підвалу, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради, за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» № 11830694 від 13.09.2006 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на нежитлове приміщення підвалу по вул. Дальницькій, 27 у м. Одесі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.03.2008 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про визнання прав власності були залишені без розгляду.

Судом встановлено, що 14.12.2006 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі- продажу, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3-5218, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_4 купила нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27.

13.03.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було оформлено нотаріально посвідчений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27.

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» № 13867135 від 14.03.2007 року.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу, оформлений 14.12.2006 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_4, був укладений всупереч інтересам держави і суспільства, та був спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади м. Одеси.

Крім того, судом враховано, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 було набуто право власності на відчужене ним спірне нежитлове приміщення, було скасоване.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вважав, що дотримання вимог закону, зокрема, щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, в силу ст. 203 ЦК України є обов’язковою умовою, недодержання якої в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України є підставою його недійсності.

Згідно рішення Одеської міської ради «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», єдиним органом, що здійснює управління комунальною власністю Одеської міської ради, є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є позивач – Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Судом встановлено, що ні Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, ні Департамент комунальної власності Одеської міської ради, не надавало жодної згоди на вибуття нежитлового приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

При таких обставинах, суд першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦК України вважав необхідним витребувати спірне нерухоме майно від ОСОБА_5, як його добросовісного набувача, та передати це майно у власність територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Оскільки, право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на нежитлове приміщення підвалу загальною площею 236,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27, є незаперечним та таким, що набуто з правових підстав, суд першої інстанції вважав можливим відповідно до ст. 16, 391 ЦК України усунути перешкоди в його користуванні шляхом виселення з нього ОСОБА_5 та передачі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2015 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, оскаржуване заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасовано та відмовлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у позові до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.12.2006 року нежитлового приміщення площею 236,5 м2 по вул. Дальницькій, 27 у м. Одесі. В іншій частині рішення залишено без змін.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог стосовно витребування майна (спірного нежитлового приміщення) та усунення перешкод в користуванні спірним майном, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги позивача в цій частині.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи, наданих доказів, дійшов висновку про задоволення цих позовних вимог позивача.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» № 266-ХХІ від 25.11.1991 року (а. с. 43-79 т. 2) спірне нежитлове приміщення підвалу, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 27 є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року, на підставі якого ОСОБА_3 набув права власності на спірне нежитлове приміщення (а. с. 26-27, 34 т. 1), яке в подальшому продав ОСОБА_4 (а. с. 33 т. 1), а остання подарувала ОСОБА_5 (а. с. 35-36 т. 1), скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.03.2008 року з направленням справи на новий розгляд (а. с. 82-83 т. 1).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про визнання прав власності були залишені без розгляду (а. с. 28 т. 12).

Віповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як роз’яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано.

На підставі наведеного суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині витребування спірного майна на користь власника та позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні спірним майном відповідно до ст. 391 ЦПК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вище викладене, в даному випадку належним способом захисту порушеного права власника майна в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є витребування майна з чужого незаконного володіння, з чого виходив і суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, та відмовляючи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у позові до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.12.2006 року спірного нежитлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірне майно з 2007 року перебувало в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк», а на наданий час знаходиться в іпотеці ПАТ «Дельта Банк», судова колегія не приймає до уваги, оскільки власник спірного майна в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у всіх випадках має право витребувати у ОСОБА_5, належне йому майно (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно визнання договору купівлі-продажу спірного майна недійсним, так як вони не мають правового значення, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції скасовано в цій частині рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2015 року (а. с. 95-98 т. 2).

Судова колегія не приймає до уваги також доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не надав доказів реєстрації свого права власності на спірне майно, а ОСОБА_3 набув права власності на це майно на підставі рішення суду та зареєстрував його у порядку встановленому законом.

Оскільки, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірне нежитлове приміщення (а. с. 26-27, 34 т. 1), скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.03.2008 року з направленням справи на новий розгляд (а. с. 82-83 т. 1) та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про визнання прав власності на спірне майно були залишені без розгляду (а. с. 28 т. 12). Разом з тим, позивач набув права власності на спірне майно ще у 1991 році відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» № 266-ХХІ від 25.11.1991 року (а. с. 43-79 т. 2) та право позивача на спірне майно ніким не скасовано і не визнано недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 388 ЦК України, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 набув спірне майно безвідплатно (а. с. 35-36 т. 1), а правова підстава, на підставі якої спірне майно вибуло від власника (рішення суду), скасована.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи представників апелянта щодо розміру спірного майна, оскільки відповідно до матеріалів справи спірне майно (нежитлове приміщення) знаходиться в межах нежитлового приміщення, яке належить на праві власності позивачеві.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно порушення, на думку апелянта, судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновки суду.

Таким чином, враховуючи викладене, надані докази, доводи апеляційної скарги, судова колегія, вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року з підстав викладених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити.

Відмовити в скасуванні заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2013 року по справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Одеська міська рада про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, виселення з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_9

ОСОБА_2