№ 2-а-417/09

 П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      23 червня 2009 року     Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                   Дзюба Н.О.

при секретарі                         Мумчан Г.П.

      за участю

позивача                      

представника відповідача          

      розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про визнання неправомірними дій по нарахуванню пенсії як особі, постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров’ю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії, -

 В С Т А Н О В И В:

    15.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ЛНА на ЧАЕС, віднесений до першої категорії і є інвалідом 3 групи. Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як інваліду пенсія не може бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст. 50 цього ж Закону йому належить додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3 групи 50% мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії в розмірі, встановленому цим Законом, а також з вимогою виплачувати додаткову пенсію відповідно Закону, але в задоволенні вимог йому було відмовлено. Просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50 , 54 ч. 4 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 2005 року.

    Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутності.    

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, в обґрунтування чого надав заперечення проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити, а також просив розглянути справу за його відсутності..

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії Д № 447845 та має третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕ № 130372.

    Відповідно експертного висновку № 11 від 19.02.1991 року позивач має захворювання, яке пов’язане з ЛНА на Чорнобильській АЕС.

    Позивач 04.12.2008 року звернувся до УПФУ в м. Костянтинівка Донецької області з заявою про перерахунок пенсії, але листом від 19.12.2008 року № 01-17/13203/03 йому було відмовлено в перерахунку пенсії.

    З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

    Абзацом другим преамбули Закону України № 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

    Частиною 3 ст. 4 Закону України № 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

    Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

    Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України № 1058-4 таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” – за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

    Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 Закону України № 1058-4 і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

    Абзац перший п. 13 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього закону фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

      Основні положення щодо реалізації конституційного право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (із змінами і доповненнями), оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

    Розділ 8 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Приписами зазначеної статті встановлено, що з 01 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-5 від 19.12.2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006 році відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік № 3235-15 від 20.12.2005 року.

    Нормою зазначеної статті Закону визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

    Стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про перерахунок пенсії) передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячно додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Нормами ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії та у зв’язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивачку як віднесену до першої категорії.

    Частини перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3000 грн.

    Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року, дійсна з 12 грудня 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

    Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю ст. 54 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (27 листопада 2005 року, набрали чинності з 13.12.2005 року), обчислення та призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої нормами загального закону, внаслідок чого дії відповідача до цього часу не є неправомірними.

Враховуючи зазначене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом зобов’язання здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.11.2006 року.

    Частина 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо який встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настають внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

    Неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин невірного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу першого ст. 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

    Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особи, в тому числі віднесеній до 1 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-14.

    Частиною 3 ст. 4 даного Закону України (в ред. Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

    Статтею 63 Закону України “Про Державний бюджет України” на 2005 рік затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі 423 грн., а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6-ти років – 376 грн.; дітей віком від 6-ти до 18-ти років – 468 грн.; працездатних осіб – 453 грн.; осіб, які втратили працездатність – 332 грн.

    Відповідно до ст. 65 Закону України “Про Державний  бюджет України на 2006 рік” 01 січня 2006 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність – 350 гривень на місяць, з 01 квітня – 359 гривень, з 01 жовтня – 366 гривень.

    Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-5, що набрав чинності з 01.01.2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 387 грн., з 01 жовтня – 395 грн.

    Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини 1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

    Таким чином, для позивача, як інваліда 3 третьої групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів. З 01.11.2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсії саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

    Щодо здійснення перерахунку пенсії до 01.11.2006 року то в даному випадку перерахунок слід здійснювати з урахуванням положень п. 4 ст. 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

    Обґрунтування відповідачем своєї позиції з посиланням на постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 та від 28.03.2002 року № 374 спростовується приписами пункту 1, 6               ст. 92 Конституції України, ст. 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону, а також абзацом 2 преамбули, ч. 3 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 8 та п.п. 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України “Про загальнообов’якове                                          державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

    Конституційний Суд У країни неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права  на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій, соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом  соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України  не допускається.

    Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суд, з огляду на ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішенні суду по справі  “Пронина проти України”.

    Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та визнати дії відповідача щодо виплати державної пенсії позивачеві в розмірах, менших від шести мінімальних пенсій за віком оскільки вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і зобов’язати відповідача провести йому перерахунок пенсії з інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з 01.11.2006 року.              

    Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ  “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року  громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

    Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року -

П О С Т А Н О В И В:

      Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про визнання неправомірними дій по нарахуванню пенсії як особі, постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров’ю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії задовольнити частково.

      Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в                                     м. Костянтинівка Донецької області у відмові ОСОБА_1 у здійсненні з 01.11.2006 року перерахунку державної пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54, п. 3 ст. 67, ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру шести мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії, виходячи з розміру 50% від мінімальної пенсії, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсії по інвалідності з 01.11.2006 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54, п. 3 ст. 67, ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру шести мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії, виходячи з розміру 50% від мінімальної пенсії, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

    В решті позову відмовити.

              Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 червня 2009 року.

    Складання постанови у повному обсязі відкладено відповідно до ст. 160 КАС України. Постанова у повному обсязі виготовлена 25 червня 2009 року та набирає законної сили після закінчення  строку подання заяви про апеляційне оскарження.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови суду в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.  

                Суддя:

    Надруковано в нарадчій кімнаті.