^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-561/2006г.                                     Головуючий у першій

інстанції  Лядова Т.Р.

Категорія   Доповідач у апеляційної

/                               інстанції Володіна Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого    - Водяхіної Л.М.

суддів                        - Володіної Л.В.,Птіціної В.І.

при секретарі  - Федоніні Є.О.

за участю      - позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на Ч частку квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 10 жовтня 2005 року та на додаткове рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя  від 06 грудня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту та визнання за позивачами як спадкоємцями права власності на 1/2 частку квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 у момент здійснення заповіту знаходився у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій і не міг керувати ними.

У травні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна квартира отримувалась в той час, коли вона з ОСОБА_6 жила однією сім'єю, частину особисто їй належних грошових коштів вона передала ОСОБА_6 на придбання вказаної  квартири.

Рішенням суду від 10 жовтня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишені без задоволення. У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням від 06 грудня 2005 року постановлено доповнити резолютивну частину рішення від 10 жовтня 2005 року після першого абзацу абзацом другим наступного змісту: „ОСОБА_1, ОСОБА_5 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно".

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду та додаткове рішення суду, та постановити нове рішення, яким визнати заповіт складений Гончаровим В.І. недійсним, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, як за дружиною яка пережила чоловіка, та визнати право власності за позивачами на Ч частину квартири в порядку спадкування по закону. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не розглянув заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника, які підтримали апеляційні скарги, пояснення ОСОБА_3 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовів, суд виходив з того, що сторони не надали суду доказів, які підтверджують обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З такими висновками суду погоджується судова колегія.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 полягали в зареєстрованому шлюбі з 27.05.1983 року (а.с.6), мають сина ОСОБА_5. З 1997 року ОСОБА_6 пішов з сім'ї, та став проживати з ОСОБА_3 Квартира АДРЕСА_1, придбана ним на грошові кошти, одержані від продажу квартири по спадку після смерті батьків, тобто є його особистою власністю.

ОСОБА_5 помер ЗО квітня 2003 року (а.с.10). Незадовгодо смерті,  04 квітня 2003 року ОСОБА_6  склав на ім'я

ОСОБА_3    заповіт,  яким розпорядився квартирою АДРЕСА_1

(а.с.36).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не надали суду достовірних доказів, які підтверджують факт складення заповіту ОСОБА_6 в стані, коли він не розумів значення своїх дії і не міг керувати ними.

При таких обставинах, оцінив згідно зі ст. 212 ЦПК України надані докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволені позову про визнання заповіту недійсним.

Судом розглянута справа в межах заявлених позовних вимог, а тому довід позивачів про те, що судом не розглянута частина вимог є не обґрунтованими, оскільки інші позовні вимоги, крім тих, що розглянути судом, позивачами належним чином заявлен не були (а.с. 4-5) .

Порушень норм матеріального або процесуального права, які тягнуть скасування рішення, судом не допущено.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_5 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 10 жовтня 2005 року та на додаткове рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від Об грудня 2005 року відхилити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 10 жовтня 2005 року та додаткове рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від Об грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді:

Л.М.Водяхіна Л.В.Володіна В.І.Птіціна