Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-538/2005р.                        Головуючий

в першій інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія  7         Доповідач Водяхіна Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«08 червня» 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого - Володіної Л.В.

суддів      - Водяхіної Л.М., Птіціної В.І.

при секретарі -Федоніні Є.

за участю - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку квартири за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від Об березня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в червні 2003 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги тим, що пай за спірне житло був виплачений сторонами в період шлюбу, у зв'язку з чим дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання за нею права власності на спірну квартиру, мотивуючи вимоги тим, що на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я її сина ОСОБА_3, його жінки ОСОБА_1 та їх дочки був виданий ордер,  однак,  вказане житло було придбане на особисті кошти ОСОБА_2, виручені 21 грудня 1991 року за продаж належного їй домоволодіння АДРЕСА_2 в розмірі 80 000 рублів. Дану суму 24 грудня 1991 року ОСОБА_2 за договором  позики  передала  своєму  синові  ОСОБА_3  під заставу спірної квартири. Оскільки син грошову суму не повернув, право власності на квартиру має бути визнане за нею - ОСОБА_2

Рішенням суду основний позов задоволено, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; у зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, мотивуючи вимоги тим, що судом неповно встановлені обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що сторонами ОСОБА_1  та  ОСОБА_3  в період шлюбу була придбана квартира АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя, що й стало причиною для задоволення основного позову в повному обсязі та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житла. Вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірне житло суд визнав безпідставними та відхилив її позов.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівне право володіння, користування та розпорядження майном.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 19 квітня 1985 року по 19 січня 2005 року - до моменту винесення місцевим судом Гагарінського району м. Севастополя рішення про розірвання даного шлюбу.

В період шлюбу 24 грудня 1991 року ОСОБА_3 повністю оплатив вартість спірної квартири у розмірі 4 6 500 руб.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим визнав за ОСОБА_1 право власності на половину вищевказаного житла.

Доводи скарги відповідача щодо наявності свідоцтва про право власності на квартиру з вказівкою на єдиного власника - ОСОБА_3, не можуть бути прийняті до уваги через їх безпідставність. Так, дане свідоцтво не спростовує факт набуття сторонами квартири АДРЕСА_1 в період шлюбу та розповсюдження на даний об'єкт положень ст.22 КпШС України.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування винесеного судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга,  в силу ст.308  ЦПК України,  підлягає відхиленню,  а рішення  суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від Об березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий Судді

Л.В. Володіна В.М. Водяхіна В.І. Птіціна