АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/137/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3425/15Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, територіальної громади в особі Полтавської міської ради, за участю третьої особи – Першої Полтавської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суд з позовом до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради та просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, який помер 24.10.2014 року, починаючи з січня 2007 року та визнати її спадкоємцем четвертої черги. Вказувала, що встановлення даного факту їй потрібно для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_4 як спадкоємиці четвертої черги. На підтвердження своїх позовних вимог посилалася на показання свідків.

Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено в повному обсязі.

З даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 не погодилася та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким її позов задовольнити в повному обсязі

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції, при безумовному доведенні в ході судового розгляду факту спільного проживання з померлим однією сім’єю, проігноровано норми матеріального права, які в даному випадку підлягали застосуванню. Натомість, місцевий суд безпідставно вдався до трактування юридичної можливості позивача у майбутньому реалізувати своє право на спадщину як спадкоємця четвертої черги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_4 помер 24 жовтня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ №278943, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

За свого життя ОСОБА_4 заповіту не залишив.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили суду, що їм невідомо про той факт, що нині покійний ОСОБА_4, який помер в 2014 році проживав з жінкою в останні роки життя.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, повідомили суду, що ОСОБА_2 та нині покійний ОСОБА_4 проживали разом з 2007 року як чоловік та дружина та вели спільне господарство.

Далі судом встановлено, що згідно рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.07.2015 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 є племінницею ОСОБА_4, який помер 24.10.2014 року, тобто спадкоємицею за правом представлення.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Вирішуючи спір по суті, місцевий суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, так як ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги, отже підстави для встановлення юридичного факту проживання позивача ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_14, який помер 24.10.2014 року та визнання її спадкоємцем четвертої черги відсутні, оскільки встановлення даного факту не матиме для позивача юридичних наслідків.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" також звернув увагу, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 63 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження своїх позовних вимог, ОСОБА_2 вказувала, що літом 2006 року вона познайомилася з ОСОБА_4, та після новорічних свят у 2007 році вони вирішили прожити разом. Так, вони, з весни по осінь проживали у неї в приватному секторі, вирощували картоплю, помідори, огірки та інше, а восени переїжджали на квартиру до ОСОБА_15 та жили у нього до весни. Знаючи на те, вони були одинокими людьми, відкладали кошті на рахунок у банку.

Тобто, фактично проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели сумісне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного, були пов'язані сумісним побутом.

Також, вказувала, що займалася похованням ОСОБА_4 та отримала в пенсійному фонді допомогу на поховання як його громадянська дружина.

Крім того, позивач надала суду, копію видаткової накладної № 1 від 20.12.2012 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 разом своїм співмешканцем ОСОБА_4 придбали в цей день телевізор «Самсунг» за 19 899, 00 грн.; копії розрахункових книжок виписаних на ім’я ОСОБА_4 по сплаті комунальних послуг, які здійснювалися нею (книжки датуються 2009-2015 роками); копію зошиту ОСОБА_4, у якому останній занотовував особисті записи щодо грошових розрахунків і т.д.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, повідомили суду, що ОСОБА_2 та нині покійний ОСОБА_4 проживали разом з 2007 року як чоловік та дружина та вели спільне господарство.

Аналізуючи наявні в матеріалах справах докази, колегія суддів вважає позовні вимови ОСОБА_2 обґрунтованими та доведеними, внаслідок чого знаходить підстави для їх задоволення.

Варто зазначити, що дані обставини були встановлені судом першої інстанції та їх доведення відображено в тексті самого судового рішення. Однак підставою відмови в позові слугувала наявність спадкоємця другої черги, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановлення даного факту не матиме для позивача юридичних наслідків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема  проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Оскільки заявлений позов містить вимогу лише про встановлення факту, який має юридичне значення, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд безпідставно вдався до передчасного визначення існування юридичних наслідків, які виникнуть у майбутньому чи навпаки.

Фактично суд першої інстанції дав оцінку наявності права на спадкове майно у сторін, що в межах даного спору є неприпустимим.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при повному з'ясуванні дійсних обставини справи, місцевий суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року – скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 з січня 2007 року по 24 жовтня 2014 року, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Визнати ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого 24 жовтня 2014 року ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_16 /підпис/ ОСОБА_17

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _______________ ОСОБА_1