АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-11223/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Басуєва Т.А.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ 2010 року грудня 22 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л. при секретарі Качур Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року по справі за позовом Відкритого. акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_4, треті, особи: Регіональне відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд»

«Дніпровськпромбудсервіс», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року задоволено частково позовні -вимоги ВАТ «Дніпровськпромбудсервіс» виселено відповідачів з спірного жилого приміщення та зобов’язано ВГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстрації в спірному жилому приміщенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що судом при ухвалені рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка самовільно оселилась в жиле приміщення гуртожитку.

Однак, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у даних правовідносинах.

Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_3 довела, що вона та її неповнолітній син мешкають в спірному гуртожитку на законних підставах, постійно мешкають та зареєстровані в ньому з 2005 року, іншого житла не мають.

Ці доводи відповідачки підтверджуються витягом з протоколу спільного засідання правління і первісної профспілкової організації позивача від 26 вересня 2005 року (а.с. 75), а також ордером № 1513 від 26 вересня 2005 року (а.с. 31).

Відповідачка ОСОБА_3 і її неповнолітній син ОСОБА_5 зареєстровані в спірному гуртожитку (а.с. 32).

Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України, належним чином доводи відповідачки не перевірив і зазначеним обставинам оцінки не дав, хоча вони мають суттєві значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що сфера дії Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше 5 років), зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках та не мають іншого власного майна.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 з неповнолітнім сином ОСОБА_5 підпадають під дії вказаного Закону, і тому не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. На підставі вищевказаного, рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_3

0.В. і її сина ОСОБА_5, підлягає скасуванню у відповідність до ст; 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові в частині виселення ОСОБА_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_5. Відповідачка набула право на проживання в гуртожитку на законних підставах і на сьогоднішній день його не втратила, тому не підлягає виселенню.

Рішення суду першої інстанції стосовно виселення відповідача ОСОБА_3

І.В. є законним та обґрунтованим і апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що ОСОБА_2 вселився в спірний гуртожиток з порушенням встановленого законом порядку без згоди позивача.

ОСОБА_2 не перебував з товариством у трудових відносинах, зареєстрований у Черкаській області.

Згоди позивача на його вселення, як члена сім’ї відповідачки ОСОБА_3, не було.

За таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_2 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст.ст. 307, 309 п. 4, 316 ЦПК України апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

-задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року в частині виселення ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 і стягнення судових витрат з ОСОБА_3 - скасувати.

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_3 та ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: Регіональне відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд»

«Дніпровськпромбудсервіс», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації

-відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: