АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № Справа № 22ц-5456/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія 57
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року м. Дніпропетровськ
03 червня 2010 року колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного суду . Дніпропетровської області у складі: '
головуючого - Дерев’янка О.Г.,
суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,
при секретарі Горобець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2010 року у справі З, позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та покладення обов’язку підвищити розмір пенсії
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2006-2009 році не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, тому позивачка просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги | в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2009 років, зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті на її користь недоплаченої щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 4608,70 гри.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 січня 2009 року по 34 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віїсом; зобов’язано УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст.
6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 14 січня 2009 року по ЗІ грудня 2009 року в сумі 1153, 43 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та і порушення норм процесуального права ставить питання про скасування постанови суду в частині * задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, проте вважає за необхідне зміїшти резолютивну частину постанови, виходячи з наступного.
З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оціїщі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-ГУ "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно - правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було і місцевий суд, беручи зазначені норми до уваги, обгрунтовано відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомога, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої Для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008" рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомога, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Доводи апеляційної скарги відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
Разом з тим, при визначенні періоду за який підлягають задоволенню позовні вимоги, суд першої інстанції застосовуючи положення ч. 2 ст. 152 Конституції України відповідно до якої, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, правильно визначився з періодом за який позовні вимоги підлягають задоволенню, однак помилково прийшов до висновку про стягнення недоплаченої суми підвищення, оскільки здійснюючи підрахунок недоплачених сум, судом
перебрано на себе повноваження пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду, виклавши резолютивну частину в новій редакції.
Керуючись CT.CT.209. 218, ст.303. 307. 309. 316 1Д1ІК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2010 року - змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2010 року викласти в наступній редакції:
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_3 тині Тимофіївні передбачене ст. 6 Закону України еПро соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 14 січня 2009 року по ЗІ грудня 2009 року.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді