Справа № 2-а-258
2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2009 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора АП роти ДПС ДАІ № 1 ОДДЗ м. Запоріжжя, майора міліції ОСОБА_2., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Бровчук О.С. звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора АП роти ДПС ДАІ № 1 ОДДЗ м. Запоріжжя майора міліції ОСОБА_2 з проханням скасувати постанову, серії АР № 042060, від 13.03.2009 р., у якій його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. за порушення пункту 12.6. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., так як позивач 10.03.2009 р., керуючи автомобілем ДЕО, державний номерНОМЕР_1 НЕ, на ділянці дороги 314 км. Харків - Сімферополь, рухався із швидкістю 126 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 36 км/год.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2. про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчать матеріали у справі, але у судове засідання не з'явилася і причину своєї неявки суду не повідомила, заперечення чи погодження щодо позову на адресу суду не надіслала.
Частиною 4 ст. 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КпАП України, з’ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що зазначена постанова винесена, як вказано у постанові 13.03.2009 року, за результатами застосування фіксації порушення ПДР, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, засобом фото- та відео фіксації, ВШ ,,Визир“ № 0711208.
Частиною 6 ст. 258 КпАП України передбачений випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
У стаття 14-1 КпАП України однозначно говорить про те що, така фіксація та ,,заочне” винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі. Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.
Прилад ,,Візир”, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото – чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).
Крім того, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За інших умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
У підтвердження того факту, що вказаний прилад ,,Візир” не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу.
В розділі 2 вищевказаної інструкції ,,Основні технічні характеристики”, чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості, як стаціонарний або патрульний, але ніяк не автоматичний. Крім того, вказаний у постанові прилад, може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не автомобіля позивача. Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні доданого до постанови належить саме до автомобіля позивача.
У відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України 13.11.2006 №1111 передбачено, що до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.
У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо.
Тому суд, з метою отримання відомостей зобов’язав ОСОБА_2. надати суду зазначену інформацію, але відповідачка вимогу суду не виконала і своєю безвідповідальністю, а також неявкою до суду поставила під сумнів законність і достовірність фіксації порушення, а також і як належний доказ вцілому.
У роз'ясненнях, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 01.11.1996 р. визначено, що, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі ст. ст. 288-293 КпАП України, ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову інспектора АП роти ДПС ДАІ № 1 ОДДЗ м. Запоріжжя майора міліції ОСОБА_2 серії АР № 042060 від 13.03.2009 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України – скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію постанови направити ОСОБА_1, ОСОБА_2. та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Нагорний