АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9477/12 Справа № 2/0418/1915/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев’янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (треті особи: Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, ОСОБА_3) про визнання договору поруки недійсним. -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначав, що договір поруки № 1135686000/3 від 21 березня 2008 року , який був укладений між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4, яким забезпечується виконання зобов’язань позичальника - ОСОБА_3 з належного виконання договору про надання споживчого кредиту №11315686000, укладений в іноземній валюті, що суперечить чинному законодавству, а також, враховуючи, що грошовою одиницею України є* гривня і вона є єдиним законним платіжним засобом на території України. Крім того, відповідач ввів в оману позивача, так як під час пропонування продукції споживачу не надав у чіткій формі інформацію, необхідну для здійснення вибору валюти кредитування, договір е несправедливим, та його пункти є не законними. Тому позивач просив суд визнати недійсним договір поруки № 1135686000/3 від 21 березня 2008 року, як такий, що не відповідає законним вимогам (а.с.2).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ “УкрСиббанк” (треті особи: ПАТ “Дельта Банк”, ОСОБА_3В.) про визнання договору поруки недійсним - відмовлено (а.с.152-154).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог. Як на підстави апеляційної скарги. ОСОБА_4 посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права (а.с. 156-157).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

І

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПАТ “УкрСиббанк” був і і укладений договір поруки № 1135686000/3 від 21 березня 2008 року, за умовами якого відповідач зобов’язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов’язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору №11315686000 від 21 березня 2008 року, укладеного між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3, що підтверджується копіями зазначених договорів (а.с.3-23).

ПАТ “УкрСиббанк” має право на проведення операції з валютними цінностями відповідно до банківської ліцензії №75 від 28 жовтня 1991 року та письмового дозволу №75- 2 від 19 листопада 2002 року виданого Національним банком України, що підтверджується матеріалами справи (а.с.127-128).

08 грудня 2011 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ПАТ “Дельта Банк” був укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами та зобов’язаннями (а.с.51-55).

Згідно ч.І ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями -здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в» п.4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк(тобто тримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що договір поруки № 1135686000/3 від 21 березня 2008 року, що був укладений з метою забезпечення виконання кредитного договору №11315686000 від 21 березня 2008 року, укладений згідно вимог чинного законодавства, оскільки у ПАТ “УкрСиббанк” наявна банківська ліцензія та письмовий дозвіл НБУ на здійснення кредитних операцій у вацюті, в тому числі по кредитному договору №11315686000 від 21 березня 2008 року.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Доводи апелянта з приводу введення його в оману та необізнаністю з додатком № 2 до кредитного договору, колегія вважає необгрунтованими та такими що не заслуговує на увагу, оскільки цей додаток є невід’ємною частиною кредитного договору, а тому відповідно до п. 1.2 договору поруки позивач підтвердив те, що йому добре відомо про усі умови основного договору, в тому числі і інші умови.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може. бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: