АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5440/11 Справа № 22ц-7874/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року м. Дніпропетровськ

08 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного су Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Дерев’янка О.Г.

суддів - Красвітної Т.П., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3: ОСОБА_4

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товаристі «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору удаваним правочином, застосуванн наслідків удаваного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до відповідача, т зазначив, що 11.10.2007 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу квартири № 75 в буд. № б по вул.. Ю.Савченка, в м. Дніпропетровську. Для оплаті коштів за цим договором 11.10.2007 року між ним та відповідачем укладено Договір пр< надання споживчого кредиту № 11232961 ОбО, згідно якого відповідач надав йому кошти ; розмірі 115000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 580750,00 грн. Укладений кредитний договір передбачає, що кредит наданий йому в доларах США ті розрахунки з банком мають здійснюватись в тій самій валюті, але насправді кредитний договір є удаваним правочином, так як його вчинено з метою приховати інший правочин, який сторонг вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті.

Відповідач не мав індивідуальної ліцензії НБУ, тому як агент валютного контролю, не маг права, за законом надавати йому кредит в іноземній валюті для використання між резидентами України з метою проведення розрахунків іноземною валютою, тому позивач просив суд визнати кредитний договір удаваним правочином, застосувати наслідки удаваного правочицу та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України- гривні, на суму 580750 грн. на умовах, визначених в договорі, затвердити новий графік платежів до кредитного договору, складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні на суму 580750,00 грн..

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що рішення є необгрунтованим і неправомірним, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» (далі ОСОБА_6) та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11232961000. Відповідно до п.1.1 ОСОБА_6 зобов’язався надати відповідачу кредит в іноземній валюті, в розмірі 115000 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює еквівалент 580750 грн., а ОСОБА_2 належним чином використовувати і повернути кошти, сплатити Банку плату за кредит в порядку та умова визначених у п..п. 1.2.2, 1.4,1.5 ОСОБА_6, (а.с.25-30)

Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта мож використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні-умов договору з урахування: вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимс розумності та справедливості.

Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошови еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційни: курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення н встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використанн іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахункі на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умова: встановлених законом. ,

Та обставина, що банк, відповідно до вимог закону та договору перерахував кредиті кошти на рахунок позивача, а останній отримав в національній валюті, не дає підстав дт визнання цієї кредитної угоди удаваної та можливості застосування таких наслідків, я встановлення кредитної угоди такої, що укладена у національній валюті.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - в гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залученії коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежг від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківські ліцензії.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 Національний банк України виді індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режи ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку і здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період д режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разові валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

-надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми такі кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

-використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» має банківську ліцензію ] 75 від 24 грудня 2001 року, видану Національним банком України на здійснення операці визначених ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», дозвіл № 75-2 від 1 листопада 2002 року та додаток, виданий Національним банком України на право здійснені операцій, визначених пункті 1 (в т. ч. на залучення та розміщення іноземної валюти), (а.с.44)

Таким чином, Закон не забороняє використання іноземної валюти на території У країн ОСОБА_6 за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземні валюти на валютному ринку України.

Банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку' за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютні операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам Украй кредитів як в національній, так і в іноземній валюті, та отримання процентів у відповіли валюті зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чине відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимс що звичайно ставляться.

Згідно ч.І ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами дл приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Проте, наявними у спраЕ доказами встановлено, що сторони під час укладання кредитного договору мали на меі укладання цієї угоди саме в іноземній валюті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно в рішень

зазначено про те, що позивачем не доведено будь-яких обставин, що свідчили б про те, щ договір, який укладено між сторонами суперечить вимогам діючого законодавстві волевиявленню сторін та є удаваним, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовни вимог.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справь перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповіла вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріала справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, яки має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 209,218,303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 рок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: