Справа № 367/6862/15-к

У Х В А Л А

03 грудня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді Линника В.Я.,

за участю секретаря Шинкарук В.С.,

прокурора Шаповалова А.П.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду з прокуратури м. Ірпіня надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 28.07.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110040001704 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив про відповідність обвинувального акту вимогам закону та у зв’язку із цим можливість призначення його до слухання.

Такої ж думки притримались обвинувачені та їх захисники.

Потерпілі в судове засідання не з’явились, подали до суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, обвинувальний акт не відповідає вимогам зазначеної норми, оскільки не містить обвинувачення. В обвинувальному акті зазначено лише обставини встановлені досудовим розслідуванням та кваліфікацію дій обвинувачених.

До того ж, в обвинувальному акті констатовано факт вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що є недопустимим, оскільки стверджувати, що особа вчинила злочин може лише суд при ухваленні обвинувального вироку.

Отже, у зв’язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

В підготовчому судовому засіданні прокурором також було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки його строк тримання під вартою закінчується 03.12.2015 р., а ризики, що стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не відпали.

Обвинувачені та їх захисники заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що можливо призначити обвинуваченому інший, більш м’який запобіжний захід, в тому числі у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 необхідно продовжити термін тримання під вартою до двох місяців, оскільки підстави, які були враховані при обранні йому такого запобіжного заходу, не змінились, він, враховуючи, що раніше вже був судимий, зможе подовжувати злочинну діяльність, вжити заходів по знищенню викраденого майна, яке на цей час не розшукано, спілкуватись із невстановленою слідством особою, причетною до злочину, впливати на потерпілих та свідків, уникнути суду. Суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не забезпечить запобігання цим ризикам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 291, 314, 315 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному 28.07.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110040001704 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом місяця.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, який обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на 44 дні.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 03.12.2015 р. по 15.01.2016 р.

На ухвалу в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: ОСОБА_5