Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #51844832

Головуючий у 1 інстанції - Пантелєєв Д.Г.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.



ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року справа № 266/2053/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15


Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а за позовом ОСОБА_2 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року позивачка звернулася до суду із даним позовом до відповідача, який уточнила в липні 2015 р., посилаючись на те, що вона є особою, переміщеною з тимчасово непідконтрольної території України. 31.10.2014 р. вона була звільнена у зв'язку із реорганізацією підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 08 квітня 2015 року вона звернулась до відповідача - Маріупольського міського центру зайнятості по допомогу по безробіттю, надавши всі необхідні документи. Однак, відповідач встановив їй допомогу в мінімальному розмірі, пославшись на те, що з серпня 2014 року єдиний соціальний страховий внесок не сплачувався. Вважаючи дії відповідача не законними, позивачка просила суд зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості перерахувати допомогу по безробіттю і сплачувати в розмірі 3 575,95 грн. щомісяця. Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а, позов задоволено частково. Зобов'язано Маріупольський міський центр зайнятості здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з виплатою недоплаченої грошової суми з урахуванням раніше виплачених грошових сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт також зазначає, що станом на 08.04.2015 року за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_2 має загальний страховий стаж 21 рік, у тому числі за останні 12 місяців, що передують реєстрації в центрі зайнятості - 3 місяці. Починаючи з серпня 2014 року, з місця роботи позивача єдиний соціальний внесок не сплачувався. Тобто, до моменту настання страхового випадку у позивача передувало менше шести місяців страхового стажу, що є підставою надання допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження. Відповідач надав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі представника. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка ОСОБА_2 31.10.2014 р. була звільнена з Відособленого структурного підрозділу Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ЛЗВВП» у зв'язку із реорганізацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 5-7). 19.11.2014 р. позивачку взято на облік як переміщену з районів проведення антитерористичної операції особу (а.с. 3).

08 квітня 2015 року позивачка звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості.

Наказом від 14 квітня 2015 року № НТ 150414 їй надано статус безробітного з 08 квітня 2015 року. Наказом від 15 квітня 2015 року № НТ 150415 ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" як застрахованій особі без урахування страхового стажу. Розмір призначеної допомоги мінімальний (а.с. 19). Згідно даних з персоніфікованого обліку позивачці нараховувалася заробітна плата до липня 2014 р. включно (а.с. 17-18). У зв'язку з призначення Маріупольським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у справі, є правомірність призначення Маріупольським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у мінімальному розмірі без урахування страхового стажу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-III ( далі Закон № 1533) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 23 Закону № 1533 визначено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є період (періоди) роботи за основним місцем роботи (проходження служби), а у разі його відсутності - період (періоди) зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку (реєстрація особи в державній службі зайнятості як безробітної), протягом якого сплачено страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 1533 у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Згідно п. 6.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307 (який діяв на момент виникнення спірних відносин), якщо в день призначення допомоги по безробіттю відсутні відомості, що впливають на розмір допомоги по безробіттю, то вона призначається у розмірі, установленому законодавством, до отримання необхідних відомостей, але не більше шести місяців з дня призначення цієї допомоги. Після їх отримання здійснюється перерахунок допомоги по безробіттю. Якщо зазначені відомості отримані пізніше шести місяців з вини безробітного, то перерахунок допомоги по безробіттю не здійснюється.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, доводом апелянта є те, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по Відособленому структурному підрозділу Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ЛЗВВП» відсутня інформація про сплату страхових внесків з серпня 2014 року, у зв'язку з чим ОСОБА_2 протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, має страховий стаж лише три місяці.

Колегія суддів вважає такий довід необґрунтованим з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна довідка Відособленого структурного підрозділу Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ЛЗВВП» № 9/08-222 від 06.04.2015 року, відповідно до якої за період його роботи з травня 2014 року по жовтень 2014 року включно ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата, з якої утримувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: травень 2014 року - у розмірі 127,71 грн., червень 2014 року - у розмірі 128,73 грн., липень 2014 року - у розмірі 112,62 грн., серпень 2014 року - у розмірі 121,37 грн., вересень 2014 року - у розмірі 117,26 грн., жовтень 2014 року - у розмірі 114,30 грн., (а.с. 4).

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно неприйняття судом першої інстанції умов абзацу другого частини першої статті 22 Закону № 1533, а саме: «якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна», з огляду на приписи абзацу сьомого вищезазначеної норми, а саме «інші поважні причини, передбачені законодавством України».

Колегія суддів зазначає, що сам факт перебування позивача з 19.11.2014 р. на облік як переміщену з районів проведення антитерористичної операції особу у м. Маріуполі та знаходження та знаходження Відособленого структурного підрозділу Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ЛЗВВП» у м. Шахтарську можна вважати поважною причиною у розумінні приписів абзацу сьомого частини першої статті 22 Закону № 1533.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Посилання відповідача на те, що підприємством, на якому працює позивач, несвоєчасно сплачуються страхові внески, є безпідставними, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримуються суми страхових внесків, сплачені застрахованою особою до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працював, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що несвоєчасне перерахування страхових внесків не може впливати на права заявника на виплату допомоги по безробіттю відповідно до діючого законодавства, оскільки вини позивача в несвоєчасній сплаті працедавцем страхових внесків немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів зазначає, що повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав. Колегія суддів вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати Наказ від 15 квітня 2015 року № НТ 150415, яким ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" як застрахованій особі без урахування страхового стажу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити, доповнити постанову абзацом першим наступного змісту : «Скасувати Наказ від 15 квітня 2015 року № НТ 150415, яким ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" як застрахованій особі без урахування страхового стажу». Відповідно до ч.1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ст. 160, ст.195-197, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а - задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а за позовом ОСОБА_2 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії - змінити. Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а доповнити абзацом першим наступного змісту : «Скасувати Наказ від 15 квітня 2015 року № НТ 150415, яким ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" як застрахованій особі без урахування страхового стажу». В решті постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.


Головуючий А.А. Блохін


Судді М.Г. Сухарьок


Л.В. Ястребова





































  • Номер: 22-ц/775/208/2018(м)
  • Опис: цивільна справа за скаргою Шаповалової Т.Л. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про скасування постанови та спонукання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Шаповалової Т.В. на ухвалу Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29.01.2018 року.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 266/2053/15-а
  • Суд: Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)
  • Суддя: Блохін Анатолій Андрійович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.02.2018
  • Дата етапу: 14.03.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація