ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2007 Справа № 31/398-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 01.03.07 р.:
від позивача: Балгабаєв А.Г. (дов. № 17097-1/14 від 21.12.06 р.);
від відповідача: Лесняк Л.Я. (дов. б/н від 15.05.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.06 року у справі № 31/398-06
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Українська Страхова Компанія “Гарант-Авто” в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування м.Дніпропетровськ
правонаступник: Відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектра” м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.12.06 р. у справі № 31/398-06, яке було підписано 25.12.06 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя Мороз В.Ф.), відмовлено у позові ВАТ Українська Страхова компанія “Гарант-Авто”, в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування до ТОВ “Вектра” про визнання недійсним договору № Б/4270304 від 07.10.2004 р. обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням матеріального права, а саме ст.ст. 219, 761, 799 ЦК України та п.4 Заключних і перехідних положень ЦК України, не в повній мірі господарським судом досліджені матеріали і обставини справи.
У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ “Вектра” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.12.2006 р. по даній справі без змін, оскільки вважає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, при цьому відповідач посилається на статті 41, 44, 47, 153, 154 ЦК УРСР.
Відносно необхідності здійснити нотаріальне посвідчення договору оренди № 164/В від 25.03.2003 р. на підставі п.4 Прикінцевих положень нового ЦК України, відповідач вважає, що положення цього кодексу застосовується лише до прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, тобто спірні питання щодо виконання сторонами своїх обов’язків та реалізація прав за договором найму розглядаються з урахуванням положень нового кодексу але це ніяким чином не означає, що укладені у відповідності до вимог ЦК УРСР угоди підлягають приведенню у відповідність до вимог нового ЦК України.
Щодо порушення чинної норми ст. 761 ЦК України у зв’язку з тим, що на момент укладання договору оренди Тузова Т.Є. ще не була власником автомобілю ВАЗ-21070, дн АЕ 8562 АВ, 2004 року випуску відповідач вважає наступне.
Згідно зі змістом п.5.1 зазначеного договору оренди передання автомобіля в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін, а дата підписання Акта є датою передачі автомобіля в оренду. Тобто, Акт приймання-передачі є документом, який підтверджує лише факт передачі майна від орендодавця до орендаря та зазначає період, з якого орендар повинен сплачувати орендну плату. Акт приймання-передачі ніяким чином не вказує на той факт, що під час його підписання сторони укладають нову угоду, сторони лише підтверджують, що в межах раніше укладеної угоди орендодавець передає орендарю додаткове майно.
Стосовно відсутності у Тузової Т.Є. права власності на частину майна, що передавалося в оренду, під час укладення самого договору (передача автомобілю ВАЗ-21070, дн АЕ 8562 АВ, 2004 року випуску згідно з актом 07.10.04 р.) необхідно зауважити, що придбання права власності на зазначений в цьому акті автомобіль після 01.01.2004 р. не вважається підставою для нотаріального посвідчення договору оренди № 164/В від 25.12.03 р. тому, що у самому договорі оренди (з урахуванням додаткової угоди до нього від 29.12.03 р.) сторони погодили, що кількість автомобілів, які передаються в оренду перевищує одну одиницю, тому технічні характеристики по кожному автомобілю будуть зазначатися сторонами у відповідних додатках до договору.
Таким чином, додаток до договору оренди є документом, який засвідчує намір однієї сторони передати в оренду іншій стороні автомобіль з відповідними технічними характеристиками. У разі придбання орендодавцем права власності на нові транспортні засоби він може погодити з орендарем можливість їх передачі в оренду на умовах укладеного договору. Підписання сторонами додатку до договору оренди не вказує на той факт, що сторони укладають нову угоду, сторони лише підтверджують, що в межах раніше укладеної угоди орендодавець передасть орендарю додаткове майно, а на відносини, що виникають у зв’язку з такою передачею, розповсюджується дія раніше укладеного договору.
На підставі викладеного факт оформлення права власності гр. Тузовою Т.Є. на автомобіль ВАЗ-21070, зазначений у Додатку № 4 від 07.10.2004 р. до договору оренди № 164/В від 25.12.03 р., після набрання чинності новим Цивільним кодексом України, не є підставою для нотаріального посвідчення самого договору оренди.
Така позиція Товариства підтверджена рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2007 р. по цивільній справі № 2-1589/07 за позовом гр. Тузової Т.Є. до ТОВ “Вектра” щодо нотаріального посвідчення договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р., відповідно до якого:
- визнаний дійсним з моменту укладення та таким, що не підлягає нотаріальному посвідченню договір оренди легкового автомобілю № 164/В (та всі додатки до нього), який було укладено у простій письмовій формі 25.12.2003 р. між ТОВ “Вектра” та гр. Тузовою Т.Є.;
- договір оренди легкового автомобілю № 164/В, який було укладено у простій письмовій формі 25.12.2003 р. між ТОВ “Вектра” та гр. Тузовою Т.Є. у простій письмовій формі, по відношенню до автомобіля ВАЗ-21070, дн АЕ 8562 АВ, визнаний дійсним з моменту підписання сторонами додатку № 4 від 07.10.2004 р. та акту приймання-передачі від 07.10.2004 р. та таким, що не підлягає нотаріальному посвідченню.
В поясненні до апеляційної скарги, яке отримано господарським судом 15.03.07 р., позивач звертає увагу суду на те, що хоча Додаткова угода до договору оренди легкового автомобіля № 164/В від 25.12.2003 р. датована 29.12.2003 р., але у пунктах 1-6 Додаткової угоди зазначено про внесення змін в п.1.3, 3.1, 4.1, 4.2 договору оренди № 164/В від 25.12.2006 р.
Після настання нового року, мають місце факти, коли помилково, при зазначені дати, вказується минулий рік. В даному випадку можна зробити висновок, що вище вказана Додаткова угода від 29.12.2003 р. була виготовлена саме у 2006 р., тому що неможливо друкувати документ у 2003 р. і посилково зазначити дату 2006 р., так як клавіатура цифри “3” і “6” знаходяться на відстані одна від одної і описок у таких кількостях не можливо припустити, якщо б Додаткова угода укладалася саме у 2003 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.03.07 р. до 20.03.07 р. до 14 год.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.12.2006 р. у справі № 31/398-06 підлягає скасуванню з наступних підстав.
Між ВАТ “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (страховик) та ТОВ “Вектра” (страхувальник) укладено договір (поліс № Б/4270304 від 07.10.2005 р.) обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України зі строком страхування на один рік до 07.10.2005 р.
Згідно вказаного договору (полісу) страхувальник забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим –третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталася під час дії цього полісу і винуватцем, якої є власник (водій) транспортного засобу ВАЗ-21070, держ. № АЕ 8562 АВ.
04.01.2005 р. страхувальник –відповідач надав до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування третій особі, якій була спричинена матеріальна шкода з вини водія страхувальника.
26.01.2005 р. позивач відмовив у виплаті страхового відшкодування третій особі, якій була спричинена матеріальна шкода з вини водія відповідача.
Частиною другою п.1 Положення “Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” зазначено, що власником транспортного засобу, відповідно до цього Положення, вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечить чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).
Страхувальник, разом із заявою про виплату страхового відшкодування, в якості доказів на підтвердження правової підстави володіння автомобілем ВАЗ-21070, держ. номер АЕ 8562 АВ, який є забезпеченим транспортом відповідно до договору обов’язкового страхування № Б/4270304, надав страховику договір оренди транспортного засобу № 164/В від 25.12.2003 р., який укладений між фізичною особою Тузової Т.Є. та ТОВ “Вектра”.
Пунктом 5.1 договору № 164/В оренди легкового автомобілю від 25.12.2003 р. передбачено, що передача автомобіля в оренду здійснюється по акту приймання-передачі, підписаному представниками сторін. Дата підписання акту приймання-передачі є датою передачі автомобіля в оренду.
До договору оренди № 164/В від 25.12.03 р. відповідачем надано акт прийому-передачі легкового автомобіля в оренду від 07.10.2004 р., з якого вбачається, що фізичною особою Тузовою Т.Є. (орендодавець) передано в оренду ТОВ “Вектра” (орендар) автомобіль ВАЗ-21070, рік випуску 2004, в акті зазначена державна реєстрація вказаного автомобіля дер. номер АЕ 8562 АВ у МРЕВГ ГУ УМВС України, Дніпропетровської обл. 06.10.2004 р. (а.с.7-8)
Додатковою угодою до договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р. 29.12.2003 р. (а.с.52) сторони за договором оренди автомобіля внесли зміни у пункт 1.1 договору, яким було передбачено передача в оренду легкового автомобіля, сторони визначили, що замість “автомобіля” слід читати “автомобілі”.
У пункті 2 додаткової угоди сторони зазначили, що слід ввести в п.1.3 дані по кожному автомобілю (марка, тип, рік випуску, колір, реєстраційний номер), які відображаються у відповідному додатку до цього договору.
Додатком № 4 від 07.10.2004 р. (а.с.58) сторони доповнили договір оренди № 164/В від 25.12.03 р., згідно з п.5.1 якого дата підписання акта прийому-передачі і є датою передачі автомобіля в оренду.
Як вже вище було зазначено, автомобіль ВАЗ- 21070, реєстраційний номер АЕ 8562 АВ був зареєстрований у м. Дніпропетровську МРЕВГ ДАІ УМВС України в Дніпропетровської обл. 06.10.2004 р., тобто на момент укладання договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р. орендодавець –Тузова Т.Є. ще не була власником зазначеного автомобіля.
На час підписання Додатку № 4 від 07.10.2004 р. до договору оренди і акту прийому-передачі автомобіля ВАЗ-21070, реєстраційний номер АЕ 8562 АВ діяв ЦК України. Част. 2 статі 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
На час підписання Додатку № 4 від 07.10.2004 р. до існуючого договору від 25.12.2003 р. № 164/В фізична особа Тузова Т.Є., передаючи в оренду автомобіль ВАЗ-21070 д/н АЕ 8562 АВ, повинна була нотаріально посвідчити договір оренди з Додатком № 4, як того вимагає ч.2 ст. 799 ЦК України.
З 01 січня 2004 р. набрав чинності ЦК України.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 9 вказаних Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.
Оскільки Додатком № 4 від 07.10.2004 р. до договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р. були внесені зміни щодо оренди додаткового автомобіля ВАЗ-21070 д/н АЕ 8562 АВ, то при підписанні цього додатку до договору, сторони за договором оренди автомобілів № 164/В від 25.12.2003 р. повинні були користуватися нормами Цивільного кодексу України, а саме ч.2 ст. 799 ЦК України.
Статтею 220 ЦК України встановлено, що, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемним.
Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що позивач правомірно вважає, що Додаток № 4 до договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р. є нікчемним.
Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у наїм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.
На час укладання договору оренди № 164/В від 25.12.2003 р. орендодавець –Тузова Т.Є. не була ще власником або особою, якій належав автомобіль ВАЗ-21070 д/н АЕ 8562 АВ, як про це вже вище зазначалося, власником вказаного автомобіля вона стала тільки 06.10.2004 р, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8), а тому Додаток № 4 до договору оренди сторонами за договором укладено з порушенням вимог ч.2 ст. 799 ЦК України.
Оскільки відповідач – страхувальник не є власником транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21070 д/н АЕ 8562 АВ, в розумінні п.1 Положення “Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” і на час укладання договору оренди автомобіля № 164/В від 25.12.2003 р. орендодавець –Тузова Т.Є. ще не була власником спірного автомобіля, а укладений між орендодавцем і орендарем за вказаним договором оренди Додаток № 4 до договору є нікчемний, то договір (поліс № Б/4270304), укладений між позивачем слід визнати недійсним на підставі статті 215 ЦК України.
Правові наслідки правочину передбачені статтею 216 ЦК України.
Відповідно до норм ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто зобов’язана відшкодувати вартість того, що одержала, тобто повернути страховий платіж –71 грн.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, а саме п.1 Положення “Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, статті 215, 216, 219, 761, ч.2 ст. 799 ЦК України, п.п.4, 9 Прикінцевих та перехідних Положень до ЦК України та норми процесуального права –статті 4, 42; 43; 43 ГПК України, що відповідно до статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.
Згідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає доводи відповідача, вказані у відзиві на апеляційну скаргу, безпідставними та такими, що не є підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006 р. у справі № 31/398-06 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № Б/4270304 від 07.10.2004 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Українська Страхова Компанія “Гарант-Авто” в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектра” м.Дніпропетровськ.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Українська Страхова Компанія “Гарант-Авто” в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування м.Дніпропетровськ (правонаступник: Відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Вектра” м.Дніпропетровськ вартість страхового платежу у сумі 71 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектра” м.Дніпропетровськ при укладанні договору (полісу) № Б/4270304.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектра” м.Дніпропетровськ на користь Відкритого акціонерного товариства Українська Страхова Компанія “Гарант-Авто” в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування м.Дніпропетровськ (правонаступник: Відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ) 127 грн. 50 коп. витрати по сплаті державного мита, в тому числі і витрати по сплаті державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги, а також 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської обл. видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116-117 ГПК України.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
20.03.07 р.