справа № 208/4797/15-ц

№ провадження 2/208/1751/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального громади Дніпродзержинської міської ради, третя особа Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська звернулась позивач з позовною заявою до Територіального громади в особі Дніпродзержинської міської ради у якому просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, після померлого 14 грудня 2013 року батька ОСОБА_2. У своєму позові позивач зазначила, що 27 березня 1995 року померла бабуся позивачки, ОСОБА_3. Після її смерті залишилась спадщина, що складалась із 19/50 частки будинку № 32 по вул. Дзержинського в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області. Спадкоємцями за законом, відповідно до ст.529 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, були діти спадкодавця ОСОБА_3, а саме: син - ОСОБА_2 (батько позивача) та донька - Батаченко (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_4. Спадкоємець ОСОБА_5 не бажала прийняти спадщину, в зв'язку з чим не подавала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець ОСОБА_2 проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3С, в тому числі і на час відкриття спадщини в будинку № 32, розташованого по вул. Дзержинського в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який належав спадкодавцеві на праві приватної власності. Після смерті матері спадкоємець ОСОБА_2 також продовжував проживати за зазначеною вище адресою, в зв'язку з чим він фактично вступив у володіння спадковим майном,тобто мав можливість бути в безпосередньому постійному фактичному матеріальному зв'язку з річчю - 19/50 частини вищезазначеного житлового будинку. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 але при житті не отримав свідоцтво про право на спадщину та не оформив своїх спадкових прав. 14 грудня 2013 року батько позивачки ОСОБА_2 помер. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина, що складається з 19/50 частки будинку № 32, розташованого по вул. Дзержинського в м. Дніпродзержинську, Дніпропетровської області. Заповіт ОСОБА_2 не складав. Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 мають доньки спадкодавця: позивачка Булана (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_6, ОСОБА_7 (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_8 та рідний брат позивачки ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвами про народження останніх. Спадкодавець був розлучений. Батьки померли до його смерті. Після розлучення між спадкодавцем ОСОБА_2 та матір'ю позивачки ОСОБА_10 склалися неприємні відносини, в зв'язку з чим діти не спілкувалась з батьком ОСОБА_2М і не знали, що останній помер 14 грудня 2013 року. Про факт смерті батька ОСОБА_2 позивачка дізналась від своєї рідної сестри ОСОБА_7 9 червня 2015 року, якій стало відомо про це випадково від знайомих. Відсутність інформації у позивачки про смерть батька ОСОБА_2 (спадкодавця) стало поважною причиною пропуску строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини. Спадкоємці по закону .сестра позивачки ОСОБА_7 та брат ОСОБА_9 не бажають прийняти спадщину після батька ОСОБА_2, в зв'язку з чим із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 звертатись не збираються. На цей час після смерті батька позивачка залишилася єдиною спадкоємцем за законом, що бажає прийняти спадщину на майно спадкодавця, в тому числі на 19/50 частки жилого будинку, розташованого по вул. Дзержинського в м. Дніпродзержинську. Дніпропетровської області. 10 червня 2015 року позивачка звернулась до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, Дніпропетровської області із заявою про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2. Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори. Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року №1470/02-14 відмовлено позивачці ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2, який помер 14 грудня 2013 року, в зв'язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач до судового розгляду справи звернулася з письмовою заявою, в якій вказала, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить суд розглянути справу у її відсутність та не заперечує проти заочного розгляду справи, третя особа також просила суд розглянути справу без його участі та не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача та його представника, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, як засновані на законі і підтверджуються зібраними по справі доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 1995 року померла бабуся позивачки, ОСОБА_3, після її смерті залишилась спадщина, що складалась із 19/50 частки будинку № 32 по вул. Дзержинського в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області.

Спадкоємцями за законом, відповідно до ст.529 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, були діти спадкодавця ОСОБА_3, а саме: син - ОСОБА_2 (батько позивача) та донька - Батаченко (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_4. Спадкоємець ОСОБА_5 не бажала прийняти спадщину, в зв'язку з чим не подавала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець ОСОБА_2 проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3С, в тому числі і на час відкриття спадщини в будинку № 32, розташованого по вул. Дзержинського в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який належав спадкодавцеві на праві приватної власності, як продовжував там проживати і після смерті своєї матері, в зв'язку з чим він фактично вступив у володіння спадковим майном,тобто мав можливість бути в безпосередньому постійному фактичному матеріальному зв'язку з річчю - 19/50 частини вищезазначеного житлового будинку. але при житті не отримав свідоцтво про право на спадщину та не оформив своїх спадкових прав.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть, 14 грудня 2013 року батько позивачки ОСОБА_2 - помер.

Після смерті батька позивачки відкрилась спадщина, що складається з 19/50 частки будинку № 32, розташованого по вул. Дзержинського в м. Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, заповіт ОСОБА_2 не складав.

З матеріалів справи вбачається, що право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 мають доньки спадкодавця: позивачка Булана (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_6, ОСОБА_7 (дівоче прізвище Косік) ОСОБА_8 та рідний брат позивачки ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвами про народження останніх, оскільки спадкодавець був розлучений.

Судом встановлено, що після розлучення між спадкодавцем ОСОБА_2 та матір'ю позивачки ОСОБА_10 склалися неприємні відносини, в зв'язку з чим діти не спілкувалась з батьком ОСОБА_2М і не знали, що останній помер 14 грудня 2013 року, про факт смерті батька ОСОБА_2 позивачка дізналась від своєї рідної сестри ОСОБА_7 9 червня 2015 року, якій стало відомо про це випадково від знайомих.

Спадкоємці по закону .сестра позивачки ОСОБА_7 та брат ОСОБА_9 не бажають прийняти спадщину після батька ОСОБА_2, в зв'язку з чим із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 звертатись не збираються.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2015 року позивачка звернулась до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, Дніпропетровської області із заявою про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, але постановою державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року №1470/02-14 було відмовлено позивачці ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2, який помер 14 грудня 2013 року, в зв'язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття не проживав постійно із спадкоємцем, може подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено в ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, яка пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не подала заяву про прийняття спадщини із поважних причин, оскільки позивач не володіла інформацією про смерть спадкодавця, до того ж сімейні проблеми, які вона мала вирішувати сама, не залишили їй часу для звернень за отриманням консультації, щодо прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ти інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.

У відповідність до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

У відповідність до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідність до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідність до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1272 ЦК України, ст. ст. 11, 10, 15, 31, 57, 59, 60, 88, 213-215, 218, 221, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2, який помер 14 грудня 2013 року, терміном три місяці з дня набуття рішенням законної сили.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.