справа № 208/4076/15-ц

№ провадження 2/208/1640/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ТОВ «Абонет-21» про зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року представник позивача звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3, яку згодом уточнив, та просив суд усунути перешкоди у користуванні його власністю, а саме квартирою № 78 в будинку № 159 по вулиці Ціолковського у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідача за вищевказаною адресою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Складається квартира з двох кімнат житловою площею 30,1 кв.м. та загальною площею 44,4 кв.м. Відповідно до довідки ТОВ «Інфо-ком» № 000723253 про склад сім'ї у квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований позивач, та його пасинок, ОСОБА_3, відповідач у даній справі. З моменту реєстрації відповідача у квартирі належній позивачу на праві власності, позивач сумлінно сплачує комунальні послуги за двох осіб зареєстрованих у спірній квартирі. У листопаді 2013 року ОСОБА_3 переїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації, отримав там тимчасову реєстрацію і залишається проживати на території іншої держави по теперішній час. Повертатися на Україну до м. Дніпродзержинська ОСОБА_3 не має жодного наміру, його особистих речей у квартирі не має. Позивач також звертався і до самого ОСОБА_3С, щоб він приїхав на територію України з метою зняття з реєстраційного обліку та отримав відповідь, що він не заперечує проти зняття його з реєстраційного обліку, однак через роботу в нього не має можливості приїхати. У той же час ОСОБА_3С, зазначив, що у разі необхідності він надасть будь-які документи, які пришвидшили б процедуру зняття з реєстраційного обліку, оскільки трудності виникають саме через його відсутність. Позивач вважає, що його вимога про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом позбавлення відповідача права користування нею та шляхом зняття його з реєстрації в спірній квартирі в судовому порядку є законною, оскільки кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, а реєстрація відповідача у його квартирі порушує його права як власника. Сам факт реєстрації постійного місця проживання відповідача в зазначеній квартирі породжує перешкоди в користуванні та розпорядженні майном. Відповідач до тих пір, поки він зареєстрований в квартирі, фактично має право в будь-який час заходити в неї та користуватися тим майном, що в ній знаходиться, у тому числі і у відсутність позивача, як власника житла, а також у його відсутність запрошувати до житлового будинку сторонніх осіб. Крім того, до тих пір, поки відповідач зареєстрований в спірній квартирі, державна виконавча служба у разі наявності у нього боргів може за місцем його реєстрації накласти арешт на все майно, що знаходиться в квартирі. Крім того, позивач не може розпорядитися квартирою на свій розсуд, тобто не може належним чином використати своє право власності на нього, наприклад продати його, до тих пір, поки в ньому зареєстровані сторонні особи. Відповідач не має наміру здійснювати зміну реєстрації свого постійного місця проживання, його не хвилює та обставина, що він зареєстрований у квартирі позивача і його зовсім не цікавить та обставина, що тим самим, він не тільки утворює незручності позивачу у користуванні його власністю, а ще і позбавляє у подальшому можливості повною мірою здійснювати своє право власності по відношенню до цієї квартири, зокрема позбавляють можливості розпорядитися нею на свій розсуд до тих пір поки відповідач не буде знятий з реєстрації у ній. Таким чином, відповідачем чиняться перешкоди позивачеві у здійсненні свого права власності на зазначену квартиру. Позивач просить усунути перешкоди в користуванні квартирою з боку відповідача шляхом позбавлення його права користування нею та шляхом зняття його з реєстраційного обліку.

Представник позивача до судового розгляду справи звернулась з письмовою заявою, в якій вказала, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить суд розглянути справу у її відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представники Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області та ТОВ «Абонент-21» у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не сповістили.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 78 (1673) від 01.10.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленим, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1996 року виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ЕЕС № 682857, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 25.07.1996 року.

З Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що її власником є ОСОБА_2.

З Довідки про склад сім’ї № 000723252 від 28.05.2015 року вбачається що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З Акту № 86 про не проживання від 29.05.2015 року, складеного працівниками ТОВ «Толока», в присутності свідків вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем своєї реєстрації не проживає більше одного року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 не проживає у зазначеній квартирі, квартирою не цікавиться, не сплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті, тому вважається таким, що втратив право користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно з ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідач в спірній квартирі з реєстраційного обліку не знятий, комунальні платежі не сплачує, що перешкоджає власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю, своїми діями Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація Відповідача за вказаною адресою заважає власнику нерухомого майна в повній мірі і на власний розсуд користуватись належним йому майном, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивача, як власників майна, тобто належної позивачу на праві власності квартири. Таким чином вимога позивача щодо усунення перешкоди у здійсненні права користуватися та розпоряджатися власністю підлягає задоволенню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 9, 155 ЖК України, ст. 47 Конституції України суд –

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ТОВ «Абонет-21» про усунення перешкод в користуванні житлом та зняття з реєстрації – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме: квартирою № 78 в будинку № 159 по вулиці Ціолковського в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, шляхом визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_4

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.