справа № 208/5430/14-ц
№ провадження 2/208/287/15
РІШЕННЯ
Іменем України
27 квітня 2015 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі – Щербацевич Д.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить розподілити спільне майно, придбане за час шлюбу. Згодом позивач уточнила свої позовні вимоги, в обґрунтування уточнених вимог позивачка зазначила, що з 19 липня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 125. Від шлюбу подружжя має двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя з відповідачем не склалось і 11 серпня 2014 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська шлюб було розірвано. У зв'язку з тим, що відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати розподіл спільного майна подружжя, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом. Перебуваючи у шлюбі з відповідачем, сторони за кошти із спільного сімейного бюджету придбали однокімнатну квартиру, яка розташована АДРЕСА_1, житловою площею 14,5 кв. м.. Оскільки на той час між сторонами були добрі стосунки, вона не заперечувала, щоб право власності на квартиру було зареєстровано на ім'я відповідача, хоча вона розуміла, що ця квартира - є спільним майном їх подружжя, оскільки воно придбалось за їх спільні кошти. Договір купівлі-продажу квартири був укладений 29 серпня 1997 року та зареєстрований на Товарній біржі «Дніпродзержинська» за р. № 001/134-Н. В ОКП «ДБТІ» право власності на ім'я ОСОБА_2 було зареєстровано за номером № 21569. Однак, оскільки подружжя очікувало поповнення у родині, вони бажали покращити свої житлові умови, тому між сторонами та матір'ю відповідача, ОСОБА_6, було укладено 02 лютого 1998 року договір міни квартири на 1/5 частину житлового будинку по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, згідно якого ОСОБА_2 міняє: належну йому квартиру АДРЕСА_2, на належну ОСОБА_6 1/5 частину житлового будинку № 9 по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, житловою площею 93,8 кв. м., яка складається з квартири №1 в житловому будинку А-1, що складається із приміщень: 1-1 кухні, площею 5,6 кв. м, 1-2 кімнати, площею 13,3 кв. м., 1-3 кімнати, площею 18,8 кв. м., 1-4 ванної кімнати, площею 2,5 кв. м., 1 коридору, площею 5,0 кв. м., а також 1/5 частина сараю В-1, 1/5 частина огорожі; 1/5 частина замощення, - житловою площею 32,1 кв. м.. Договір міни квартири був посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 426. В ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на ім'я ОСОБА_2 було зареєстровано 30 травня 1999 року в реєстрову книгу за № 129. за реєстровим № 20569. Після укладення договору міни позивачка з відповідачем одразу переїхали у будинок і вже у спірному будинку народилися їх діти, сини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Родина постійно проживала у будинку по вул. Васильєва, буд. 9 у м. Дніпродзержинську і всі члени сім’ї були зареєстровані у житловому приміщенні. Протягом спільного життя з відповідачем, сторони робили ремонт у цьому будинку, крім того сторонами були придбані необхідні меблі та техніка, для облаштування свого побуту. Після того, як з лютого 2014 року сімейно-шлюбні стосунки між сторонами були припинені, відповідач почав виганяти позивачку із будинку, стверджуючи, що він є єдиним власником і хазяїном житлового приміщення. Відповідач створював позивачці перешкоди у проживанні в будинку та користуванні ним, з приводу чого вона неодноразово зверталась до органів міліції. Відповідач впускав позивачу в будинок лише за своїм бажанням, викидав її речі через вікна, знімав крани з газо- і водопроводів, у зв’язку з чим позивач була позбавлена можливості приготувати їжу для дітей, позивач частково сплачує кошти за користування комунальними послугами; відповідач створив для позивача умови, які унеможливили її проживання у будинку. Позивачка вважає, що житловий будинок по вул. Васильєва, 9 у м. Дніпродзержинську є їх спільним майном подружжя і вона має на нього такі ж самі права власника, як і відповідач, тому вона вимушена звертатись з даним позовом до суду, оскільки лише розподіл спільного майна подружжя і визнання за нею права власності на 1/4 частку житлового приміщення, дозволять їй надалі проживати у будинку та користуватись ним без будь-яких перешкод з боку відповідача. Окрім частини будинку, в період шлюбу за спільні кошти також 03 березня 2004 року, на підставі біржової угоди № 18757 був придбаний автомобіль ВАЗ-2102 1980 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_2, автомобіль ВАЗ -21 114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, був придбаний 28 вересня 2007 року, право власності на автомобіль також було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 на підставі митної декларації 100000011/7/240428 від 10.08.2007 року, крім того за період шлюбу, для благоустрою родини, подружжям за спільні кошти було придбано наступне майно: телевізор Samsung СS-29Z47НSQ вартістю 2 226 грн. 78 коп., відео, DVD портал Раnаsопіс DVD – LS82ЕЕ-S, вартістю 1601 грн.11 коп., який був придбаний 08 червня 2008 року, телевізор плазмовий, LSD, моноблок, телевізор LED Samsung UE, вартістю 8997 грн., комп'ютерна техніка системний блок, вартістю 4 500 грн. які були придбані 25 липня 2012 року, пилосос Samsung вартістю 588 грн., мікрохвильова піч, вартістю 499 грн., цифрова камера Оlymрus, вартістю 699 грн. з картою пам'яті, вартістю 99 грн., та сумкою вартістю 89 грн.. Все вищезазначене майно, як автомобілі так і техніка, після розірвання шлюбу між позивачкою і відповідачем знаходиться у користуванні відповідача. Побутова техніка залишилась за місцем реєстрації і проживання відповідача за адресою: вул. Васильєва, 9 у м. Дніпродзержинську - у спірному будинку, доступу в який у теперішній час позивачка не має, тому вимушена звертатись з даним позовом до суду.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в межах уточненої позовної заяви, просили задовольнити уточнені вимоги в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги про розподіл спільного майна подружжя не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19 липня 1996 року, яке видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 125.
Сторони мають двох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 124 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 694, де батьками зазначені позивачка та відповідач.
Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 29 серпня 1997 року та зареєстрованого на Товарній біржі «Дніпродзержинська» за р. № 001/134-Н. В ОКП «ДБТІ» відповідач набув право власності та зареєстрував його за номером № 21569 на однокімнатну квартиру, яка розташована АДРЕСА_1, житловою площею 14,5 кв. м..
Відповідно до Договору міни квартири на частину житлового будинку від 02 лютого 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 426, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, відбувся обмін квартири АДРЕСА_3 на 1/5 частину житлового будинку по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, згідно якого ОСОБА_2 міняє належну йому квартиру АДРЕСА_2, на належну ОСОБА_6 1/5 частину житлового будинку № 9 по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, житловою площею 93,8 кв. м., яка складається з квартири №1 в житловому будинку А-1, що складається із приміщень: 1-1 кухні, площею 5,6 кв. м, 1-2 кімнати, площею 13,3 кв. м., 1-3 кімнати, площею 18,8 кв. м., 1-4 ванної кімнати, площею 2,5 кв. м., 1 коридору, площею 5,0 кв. м., а також 1/5 частина сараю В-1, 1/5 частина огорожі; 1/5 частина замощення, - житловою площею 32,1 кв. м.. , право власності на ім’я відповідача було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності 30 травня 1999 року в реєстрову книгу за № 129, про що зроблено відповідний штамп на договорі міни.
Відповідно до Акту про проживання від 16 червня 2014 року виданого КЖЕП «Оріон» ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_4.
Згідно звіту виконаного ТОВ «Віконт-Консалтинг» було зроблено оцінку вартості майна, а саме 1/5 частини, що складається з квартири № 1 в житловому будинку А-1, загальна площа -45,2 м.кв., житлова площа – 32,1 м.кв., за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Васильєва, будинок № 9, станом на 26 червня 2014 року вартість майна складає 67900,00 грн. (шістдесят сім тисяч дев’ятсот гривень 00 копійок).
Відповідно до листа № 6576 від 02.09.2014 року Дніпродзержинського центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів підпорядкований ГУ МВС України в Дніпропетровській області, згідно облікової комп’ютерної бази Дніпродзержинського ЦНП станом на 02.09.2014 року за гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає у АДРЕСА_5 зареєстровано автомобіль ВАЗ 2102, 1980 р.в., д.з. 54280 АЕ, свідоцтво про реєстрацію ЯАА 791288 від 03.03.2004 р., та автомобіль ВАЗ 21114-125-51, 2007 р.в., д.з. АЕ 1227 ВХ, свідоцтво про реєстрацію АЕС 191959 від 28.09.2007 р., придбаний 10.08.2007 р..
З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2014 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується копією рішення суду № 208/6081/14 від 11 серпня 2014 року.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 71 СК України встановлений порядок та способи поділу спільного майна подружжя. Відповідно до цієї норми таке майно ділиться між подружжям в натурі. Якщо сторони не досягли згоди про порядок розділу, його вирішує суд з урахуванням інтересів подружжя, дітей та інших обставин, що мають істотне значення, при цьому неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2 ст.71 СК).
Частиною 1 статті 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Частиною 2 статі 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Враховуючи те, що всі названі вище предмети домашнього вжитку, які просять поділити сторони, відносяться до неподільних речей, в силу вимог ч.2 ст.71 СК України, такі речі повинні бути виділені сторонам по кожному предмету окремо з урахуванням їхньої вартості та принципу рівності часток. Як зазначалось вище, вартість такого рухомого майна визначалася спільно сторонами і, не дивлячись на відповідні роз'яснення та пропозицію суду, відповідні клопотання щодо проведення судової товарознавчої експертизи не заявлялись, а тому при поділі такого майна суд враховує вартість визначену сторонами.
З огляду на наведені вимоги матеріального закону та встановлені судом обставини справи, беручи до уваги інтереси сторін, дітей, цільове призначення таких речей домашнього вжитку, суд вважає за доцільне виділити відповідачу наступні предмету домашнього вжитку, а саме: телевізор Samsung СS-29Z47НSQ; відео, DVD портал Раnаsопіс DVD – LS82ЕЕ-S, телевізор плазмовий, LSD, моноблок, телевізор LED Samsung UE; комп'ютерні комплектуючі, комп'ютерну техніку системний блок; пилосос Samsung; мікрохвильову піч, цифрову камеру Оlymриs з картою пам'яті та сумкою.
Щодо поділу нерухомого майна у вигляді 1/5 частину житлового будинку № 9 по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, житловою площею 93,8 кв. м., яка складається з квартири №1 в житловому будинку А-1, що складається із приміщень: 1-1 кухні, площею 5,6 кв. м, 1-2 кімнати, площею 13,3 кв. м., 1-3 кімнати, площею 18,8 кв. м., 1-4 ванної кімнати, площею 2,5 кв. м., 1 коридору, площею 5,0 кв. м., а також 1/5 частина сараю В-1, 1/5 частина огорожі; 1/5 частина замощення, - житловою площею 32,1 кв. м.. та автомобіля марки ВАЗ -21114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, суд зазначає наступне.
Відповідно п.,п. 3-4 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом; майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.
З аналізу вищезазначених норм матеріального закону вбачається, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, відповідно до статті 60 СК України воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин, оскільки сторонами не спростовувались та фактично визнані, що судом, зважаючи на положення ст. 61 ЦПК України, приймаються доведеними фактами, що не підлягають доказуванню, суд доходить висновку, що означена 1/5 частину житлового будинку № 9 по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, житловою площею 93,8 кв. м., яка складається з квартири №1 в житловому будинку А-1, що складається із приміщень: 1-1 кухні, площею 5,6 кв. м, 1-2 кімнати, площею 13,3 кв. м., 1-3 кімнати, площею 18,8 кв. м., 1-4 ванної кімнати, площею 2,5 кв. м., 1 коридору, площею 5,0 кв. м., а також 1/5 частина сараю В-1, 1/5 частина огорожі; 1/5 частина замощення, - житловою площею 32,1 кв. м.. та автомобіль марки ВАЗ -21114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 є спільним майном подружжя.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 та 1 ст. 364 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України. За неможливістю такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч.2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки. Суд зазначає, що в даному випадку доказів можливості поділу вказаного житлового приміщення в натурі суду сторонами не представлено, крім того з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які після розлучення сторін залишились мешкати разом з батьком за місцем реєстрації 1/5 частину житлового будинку № 9 по вул. Васильєва у м. Дніпродзержинську, вирішуючи питання про поділ такого майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суд також застосовує положення частин 4, 5 ст. 71 СК України.
Таким чином, з огляду на не вчинення одним із подружжя дій щодо припинення права другого з подружжя на частку у спільному майні, передбачених статтею 365 Цивільного кодексу України, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає нерухоме майно у власності відповідача а рухоме майно у власності позивача.
Як роз'яснив у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Допитані в судовому засіданні неповнолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у присутності батьків та педагога надали суду аналогічні за своїм змістом пояснення щодо того, що вони мешкають разом з батьком у спірній частині житлового будинку, знаходяться на його утримання, мати сплачує на їх у тримання аліменти, батько самостійно виховує дітей, іншого житла у них немає, натомість мати мешкає десь у іншому будинку, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які надали суду аналогічні пояснення з приводу того, що автомобіль марки ВАЗ 2102, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ще за нормальних відносин подружжя, за їх власним бажанням було продану за дорученням від 04.01.2008 року, а через три роки 05.01.2011 року видано нову довіреність вже терміном на 20 років, тому саме він є власником цього автомобіля, а не відповідач по справі, яка зазначає позивач.
Відповідно до вимог пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, у тому числі, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суд зауважує, що виходячи з приписів ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Таким чином, суд доходить висновку, що на автотранспортні засоби: ВАЗ-2102 1980 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та ВАЗ -21 114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, придбаний під час перебування сторін у шлюбі, розповсюджувався правовий режим спільної сумісної власності.
Разом з цим, судом встановлено, що автотранспортний засіб: ВАЗ-2102 1980 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 був відчужений ОСОБА_10 у 2008 році за згодою сторін.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини 3 статті 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи вартість майна, придбаного в період шлюбу, суд вважає за можливе розподілити спільне майно подружжя, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, наступним чином: за позивачкою ОСОБА_1, визнати право власності на автомобіль марки ВАЗ -21114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, та передати їй його у використання, залишити у власності та користуванні за відповідачем, ОСОБА_2: 1/5 частину житлового будинку № 9 житловою площею 93,8 кв.м., по вулиці Васильєва у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що складається з квартири № 1, житловою площею 32,1 кв.м. – в цілому; телевізор Samsung CS-29Z47HSQ, відео DVD портал Panasonic DVD – LS82EE-S; телевізор плазмовий LSD, моноблок телевізор LED Samsung UE, комп’ютерні комплектуючі, комп’ютерну техніку системний блок, пилосос Samsung, мікрохвильову піч, цифрову камеру Olympus з картою пам’яті та сумкою.
В задоволені решти позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.
Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність понесених витрат позивачем та документально підтверджених залишити за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. 15, 16, 29, 317, 319, 328, 368, 391 ЦК України, ст. 9, 150, 155 Житлового кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя – задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном подружжя: 1/5 частину житловому будинку № 9, житловою площею 93.8 кв. м.; що складається із квартири №1 у житловому будинку А-І, яка складається з приміщень: 1-1 кухні, площею 5,6 кв. м., 1-2 кімнати, площею 13,3 кв. м., 1-3 кімнати, площею 18.8 кв. м., 1-4 ванної кімнати, площею 2,5 кв. м., 1 коридору, площею 5,0 кв. м., а також 1/5 частина сараю В-1,1/5 частина огорожі; 1/5 частина замощення, житловою площею 32,1 кв. м., яка знаходиться по вулиці Васильєва у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, автомобіль ВАЗ -21114-125-51,2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3; телевізор Samsung СS-29Z47НSQ; відео, DVD портал Раnаsопіс DVD – LS82ЕЕ-S, телевізор плазмовий, LSD, моноблок, телевізор LED Samsung UE; комп'ютерні комплектуючі, комп'ютерну техніку системний блок; пилосос Samsung; мікрохвильову піч, цифрову камеру Оlymриs з картою пам'яті та сумкою.
Розподілити спільне майна подружжя, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, наступним чином:
визнати за ОСОБА_1, право власності на автомобіль марки ВАЗ -21114-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2:
залишити у власності та користуванні за ОСОБА_2 1/5 частину житлового будинку № 9 житловою площею 93.8 кв. м.; по вулиці Васильєва у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що складається з квартири № 1, житловою площею 32,1 кв. м. - в цілому; телевізор Samsung СS-29Z47НSQ , відео DVD портал Раnаsопіс DVD – LS82ЕЕ-S; телевізор плазмовий LSD, моноблок телевізор LED Samsung UE, комп'ютерні комплектуючі, комп'ютерну техніку системний блок, пилосос Samsung; мікрохвильову піч, цифрову камеру Оlymриs з картою пам'яті та сумкою.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 05 травня 2015 року.
Суддя Ричка С. О.