справа № 208/4920/15-ц

№ провадження 2/208/1794/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ТОВ «Абонент-21» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивачі звернулися до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3, в якій просили суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, але згодом уточнили свої позовні вимоги та просили суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та усунути перешкоди у користування майном шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що вони, позивачі по справі є власниками квартири АДРЕСА_2, яка їм належить на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.03.1994 року, хоча мешкають вони в квартирі з часу реєстрації, а саме з 11.04.1980 року, що підтверджується особистим рахунком № 302235. Крім позивачів, у спірній квартирі був зареєстрований 11.03.2005 року їх онук, відповідач по справі ОСОБА_3. В теперішній час у зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, як квартиронаймач, ОСОБА_2Є як дружина та ОСОБА_3 як онук. Відповідач жодного дня не мешкав у квартирі, хоч і є зареєстрований вже біль ніж десять років. На теперішній час відповідач мешкає у АР Крим, там має родину і сюди приїздити не збирається. Весь цей час, позивачі сумлінно сплачують комунальні послуги за усіх осіб зареєстрованих у квартирі. Зважаючи на те, що на сьогоднішній день вартість комунальних послуг значно зросла, позивачам стало важко платити по рахункам за особу, яка у квартирі не проживає вже понад 10 років, квартирою не цікавиться, не оплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані, оскільки позивачі не мають можливості оформити субсидію без ряду документів, які відповідач не в змозі їм надати, вони вимушені звернутися до суду.

Позивачі до судового розгляду справи звернулися з письмовими заявами, в яких вказали, що заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, та просять суд розглянути справу у їх відсутності та не заперечують проти заочного розгляду справи без участі відповідача.

Представники ТОВ «Абонет - 21» та Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області також в судове засідання не з’явився, але надали до суду заяви в яких не заперечували проти задоволення позовних вимог, просили розглянути справу без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 60 (1655) від 30.07.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленою, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.03.1994 року, виданого відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкомом м. Дніпродзержинська, згідно розпорядження № 01060, квартира АДРЕСА_3, належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_3, належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та складається з трьох кімнат, загальною площею 53,60 кв.м.

Згідно особистого рахунком № 302235, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстровані в квартирі з 11.04.1980 року, а відповідач по справі ОСОБА_3, у спірній квартирі був зареєстрований 11.03.2005 року.

З Акту від 24.06.2015 року, складеного комісією ТОВ «Стела» у присутності свідків, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірній квартирі хоча і є зареєстрованим, але фактично не проживає з 2005 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2005 року не проживає у зазначеній квартирі, квартирою не цікавиться, не оплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті, тому вважається таким, що втратив право користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно з ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідач в спірній квартирі з реєстраційного обліку не знятий, комунальні платежі не сплачує, що перешкоджає власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю, своїми діями Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація та проживання Відповідача за вказаною адресою заважає власнику квартири в повній мірі і на власний розсуд користуватись належним йому майном, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач ОСОБА_3 продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивачів, як власників майна, тобто належної позивачам на праві власності квартири. Таким чином вимога позивачів щодо усунення перешкоди у здійсненні права користуватися та розпоряджатися власністю підлягає задоволенню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 9, 155 ЖК України, ст. 47 Конституції України суд –

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме: квартирою № 5, в буд. № 16, по вул. Ніжинській в м. Дніпродзержинську, шляхом визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_4.

Зобов'язати Заводський районний відділ Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області та ТОВ «Абонент-21» зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_4.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.