справа № 208/4710/15-ц

№ провадження 2/208/1741/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ТОВ «Абонент-21» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпродзержинськ, вулиця Леонтовича, будинок 111.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є власницею житлового будинку розташованого за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Леонтовича будинок № 111 на підставі свідоцтва про право власності за законом після смерті матері ОСОБА_3. У 2003 році її донька ОСОБА_4, онука померлої, почала проживати у цивільному шлюбі з відповідачем по справі, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою м. Дніпродзержинськ вул. Леонтовича будинок № 111, та звернулась на той час до власниці житлового приміщення ОСОБА_3 з проханням зареєструвати відповідача за вказаною адресою. 17.07.2003 року ОСОБА_2 був зареєстрований у спірному житловому будинку. ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_4 у цивільному шлюбі з 2003 по 2005 рік. У 2005 році ОСОБА_2 поїхав до Російської Федерації на заробітки і залишився там для постійного місця проживання, повертатися до м. Дніпродзержинська він не має жодного наміру. Тобто вже 12 років відповідач є зареєстрований у житловому приміщенні, з яких 10 років проживає на території іншої держави. З 2005 р. ОСОБА_3 до моменту своєї смерті (червень 2011 року) сумлінно сплачувала комунальні послуги за особу зареєстровану у її власності однак фактично не проживаючої. Після смерті матері, позивач як спадкоємиця продовжує платити усі комунальні платежі. Зважаючи на те, що на сьогоднішній день вартість комунальних послуг значно зросла, позивачці стало важко платити по рахункам за особу, яка у будинку не проживає вже понад 10 років. Окрім того вона має намір оформити субсидію, однак звернувшись до виконавчого комітету Заводського району м. Дніпродзержинська для оформлення субсидії їй повідомили, що усі зареєстровані у квартирі особи мають надати декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Таким чином без декларації заповненою особисто ОСОБА_2 вона не зможе оформити субсидію. Звернувшись до державної міграційної служби з вимогою зняти з реєстраційного обліку відповідача, їй роз'яснили, що це можливо зробити лише у разі його особистої присутності; і навіть при наявності відповідної довіреності, вони не мають змоги вчинити такі дії. Зважаючи на викладені вище обставини позивачка змушена звернутися до єдиного державного органу, який може допомогти вирішити її проблемне питання - суду, та просити визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що дасть змогу державній міграційній службі зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, а вона безперешкодно буде мати змогу оформити субсидію та не сплачувати за комунальні послуги за особу, яка не проживає у приміщенні вже 10 років і повертатися до України м. Дніпродзержинська для проживання не має наміру. Зважаючи на усі викладені обставини, позивачка вважає, що відсутність відповідача за місцем його реєстрації понад шість місяців дає підстави для звернення до суду з даним позовом і відповідач може бути визнаний судом таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Позивачка до судового розгляду справи звернулась з письмовою заявою, в якій вказала, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить суд розглянути справу у її відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представники Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явились, звернулась з письмовою заявою, в якій просить суд розглянути справу без участі їх представника не заперечують проти позову.

Представники ТОВ «Абонет - 21» та Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не сповістили.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 84 (1679) від 22.10.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленим, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником житлового будинку № 111 по вулиці Леонтовича у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

З Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 37751479 від 01.07.2014 року вбачається, що спадкодаємцем спадкового майна, а саме житлового будинку № 111 по вулиці Леонтовича у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, після померлої ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником житлового будинку № 111 по вулиці Леонтовича у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Згідно Технічного паспорту на житловий будинок № 111 по вулиці Леонтовича у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області вбачається, що його власником є ОСОБА_1.

Згідно відомостей Домової книги житлового будинку № 111 по вулиці Леонтовича у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований у зазначеному будинку з 17.07.2003 року, про що зроблено відповідний запис та поставлено штамп.

З Акту від 21.05.2015 року складеного Головою квартального комітету № 6 ОСОБА_5 у присутності свідків вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 але не проживає у зазначеному будинку з 2005 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 не проживає у зазначеному будинку, не цікавиться ним, не оплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні будинку у належному санітарно-гігієнічному стані, не несе інших витрат по його утриманню та не приймає участь у спільному побуті, тому вважається таким, що втратив право користування ним.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація та проживання Відповідача за вказаною адресою заважає позивачці оформити субсидію, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивачки, таким чином вимога позивачки щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст. 47 Конституції України, ст. 29ч.1 ЦК України, ст. ст. 9, 155 ЖК України, ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ТОВ «Абонент-21» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вулиця Леонтовича, будинок № 111.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.