справа № 208/4645/15-ц

№ провадження 2/208/1735/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, які не заявляє самостійних вимог: Головне управління державної міграційної служби в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про захист права власності, усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивачі звернулися до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4, в якій просять суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язати третіх осіб зняти з реєстраційного обліку відповідача за вищевказаною адресою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що вони ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2001 року. В листопаді 2007 року за особистим проханням їх родича, ОСОБА_4, вони всі дали згоду на його реєстрацію в їх квартирі, після чого в 2010 році він виїхав за межі України на заробітки. З 2010 року позивачі стосунків з ОСОБА_4 не підтримують, зв'язок з родичем був перерваний і їм нічого не відомо про його місцезнаходження, до квартири № 19 розташованої в будинку № 148 по вулиці Горького у місті Дніпродзержинську ОСОБА_4 не приїздив з кінця 2010 року. Місце проживання відповідача на теперішній час їм не відомо. В теперішній час в позивачів виникла необхідність продажу квартири але в зв'язку з тим, що там зареєстрований ОСОБА_4 вони цього зробити не можуть. На теперішній час позивачі, як квартиронаймачі змушені сплачувати комунальні послуги, які нараховуються на відповідача, як на особу яка мешкає в зазначеній квартирі.

Позивачі до судового розгляду справи звернулися з письмовими заявами, в яких вказали, що заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, та просять суд розглянути справу у їх відсутності та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 64 (1659) від 13.08.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленим, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 січня 2001 року, реєстровий № 5п/173р., виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська, квартира АДРЕСА_3, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 її власниками є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується копією Особового рахунку № 034819, виданого ТОВ «Стелла».

З Акту про не проживання від 22.05.2015 року, складеного комісією ТОВ «Стелла», в присутності свідків вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем своєї реєстрації не проживає з 2010 року, особистих речей у помешканні немає.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 квартирою не цікавиться, не сплачує комунальні послуги, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті, тому вважається таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація та проживання Відповідача за вказаною адресою заважає позивачу користуватися власністю, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивача, таким чином вимога позивача щодо усунення перешкод у користуванні власністю житловим приміщенням підлягає задоволенню шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 29ч.1 ЦК України, ст. ст. 9, 71,72, 155 ЖК України, ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, які не заявляє самостійних вимог: Головне управління державної міграційної служби в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про захист права власності, усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку – задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_5.

Усунути позивачам перешкод в користуванні квартирою 19 в будинку 148 по вул. Горького в м. Дніпродзержинську, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.