справа № 208/4373/15-ц

№ провадження 2/208/1704/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав власності, усунення перешкоду здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просять суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому ОСОБА_1, на праві приватної власності належить житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене житлове приміщення належить йому на підставі договору дарування квартири від 20 травня 2004 року, укладеного між ОСОБА_3, яка діяла за дорученням, від імені ОСОБА_4, як дарувателем, та позивачем, ОСОБА_1, як обдарованим. Посвідчено договір приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 219. В цей же день 20 травня 2004 року, право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано на ім'я позивача в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в реєстрову книгу 128, номер запису 21530. 28 травня 2004 року він був зареєстрований в квартирі, однак майже одразу після реєстрації в житловому приміщенні вимушений був терміново виїхати за межі України - у Російську Федерацію, де перебував понад десять років. Після його повернення у м. Дніпродзержинськ, він прийшов до себе додому - у належне йому житлове приміщення АДРЕСА_3, але, потрапити до нього не зміг, оскільки на вхідних дверях були змінені замки. Від сусідів він дізнався, що в квартирі проживає невідома йому особа начебто, придбали квартиру кілька років тому. Позивач одразу звернувся у Реєстраційну службу Дніпродзержинського МУЮ для підтвердження належності права власності саме йому, ОСОБА_1. Після перевірки даних, працівниками реєстраційної служби йому роз'яснили, що, право власності на квартиру АДРЕСА_4 по теперішній час належить позивачу, але у зв'язку зі змінами у законодавстві, йому необхідно перереєструвати право власності на житлове приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, 09 квітня 2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 було перереєстровано на його ім'я Реєстраційною службою Дніпродзержинського МУЮ, про що позивач отримав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Після остаточного переоформлення права власності на своє ім'я, він знову прийшов у належну йому квартиру, і намагався поговорити з відповідачкою, яка незаконно зайняла належне позивачу житлове приміщення і безпідставно проживає у ньому, але вона не захотіла з ним розмовляти і щось пояснювати стосовно свого знаходження у зазначеній квартирі, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про прийняття заходів до невідомої йому особи, яка безпідставно проживає в його квартирі. 27 квітня 2015 року дільничним інспектором міліції Заводського РВ ДМУ було зроблено висновок про закінчення перевірки, оскільки факту кримінального правопорушення в діях невстановленої особи на ім'я ОСОБА_2 не встановлено, і роз'яснено, що між ними склались цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в суді в особистому порядку. Як зазначав позивач, він неодноразово звертався до відповідачки з вимогами звільнити належне йому житлове приміщення, виселившись із квартири, однак вона байдуже відноситься до вимог позивача, вважаючи себе повноправним власником квартири, тому позивач вимушений захищати свої майнові права звертаючись з даним позовом до суду. Проживання відповідачки у квартирі, яка розташована АДРЕСА_3, обмежує права власника позивача у користуванні та розпорядженні своїм нерухомим майном, він вимушений винаймати для себе житло, в той час, як ОСОБА_2 безпідставно проживає у належній йому на праві приватної власності квартирі, і будь-яким іншим способом, окрім звернення до суду, позивач не може вирішити питання її виселення.

Позивач до судового розгляду справи звернувся з письмовою заявою, в якій вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить суд розглянути справу у його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 84 (1679) від 22.10.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленим, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Договіра дарування квартири серії НАН № 184514, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 20 травня 2004 року ОСОБА_3 від Імені ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 36147293 серії ЕЕС № 682351 від 09.04.2015 року, виданого Реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області вбачається, що власником квартири АДРЕСА_6, на підставі дублікату договору дарування серії НАН № 184514 від 07.04.2015 року, є ОСОБА_1.

Згідно Довідки № 000728939 про склад сім’ї від 08.06.2015 року у квартирі АДРЕСА_7 зареєстрований ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогами звільнити належне йому житлове приміщення, виселившись із квартири, однак вона байдуже відноситься до вимог позивача, вважаючи себе повноправним власником квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено у п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»: «Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача…».

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Суд вважає, що та обставина, що відповідачка мешкає у спірній квартирі порушує законні права позивача, таким чином позовні вимоги позивача щодо захисту його права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням підлягає задоволенню шляхом виселення відповідачки за зазначеною адресою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41, 55 Конституції України, ст. 383, 386, 387, 391, 392, 396 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав власності, усунення перешкоду здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення – задовольнити.

Усунути, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_8, шляхом виселення із зазначеного приміщення ОСОБА_2.

Виселити із квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_6.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.