Провадження №2/760/7135/15

Справа №760/16652/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 14.08.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 15278,40, яка складається з:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 3 646,31 доларів США;

- поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 7 241,34 доларів США 34;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 034,34 доларів США 34;

- поточна заборгованість за нарахованими процентами - 172,99 доларів США;

- сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами - 2183,42 доларів США, що станом на 14.08.2015 р. еквівалентно 46 717,04 грн., вказану суму просив стягнути з відповідача.

11.09.2015 року ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

07.10.2015 року, 21.10.2015 року, 28.10.2015 року відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду належним чином, а саме: через публікацію на офіційному сайті Солом'янського районного суду м. Києва, так-як з 27 березня 2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку.

Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.05. 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРУМ» (Позивач/Банк) та ОСОБА_2 (Відповідач/Позичальник) був укладений Кредитний договір № 85/07/13-Z (надалі Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у сумі 39 500,00 доларів США під 13% річних, строком до 29 травня 2017 року (п. 1.2. Кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в розмірі 39 500,00 доларів США.

Однак, в порушення умов Кредитного договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань згідно графіку погашення кредиту відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору у нього станом на 14.08.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 15278,40, яка складається з:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 3 646,31 доларів США;

- поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 7 241,34 доларів США 34;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 034,34 доларів США 34;

- поточна заборгованість за нарахованими процентами - 172,99 доларів США;

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відзначає, що зазначений вище договір підписаний в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнаний недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору (враховуючи зміни, внесені Додатковою угодою б/н від 30 вересня 2010 року) повернення кредиту позичальником здійснюється частинами щомісячно, в сумі не менше 329,17 доларів США. на відкритий Позичальнику рахунок, а відповідно до п. 2.7. Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами Позичальник зобов'язався сплачувати самостійно, щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом Позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.

Згідно п. 3.2.2. Кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

В п. 2.5. Кредитного договору сторони погодили, що несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.7. Кредитного договору, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення Банком стягнення на заставлене майно.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті і92 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Відповідно до обставин справи правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, підпадають під дію ч. 2 ст. 192 ЦК України, ч. 3 ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Судом встановлено, що позивач отримав банківську ліцензію № 62 на право здійснення банківських операцій та Дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 ст. 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 3 646,31 доларів США, що еквівалентно 78017,35 грн.;

- поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 7 241,34 доларів США 34, що еквівалентно 154937,50 грн.;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 034,34 доларів США 34, що еквівалентно 43527,24 грн.;

- поточна заборгованість за нарахованими процентами - 172,99 доларів США, що еквівалентно 3701,34 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0.2 відсотка за кожен день прострочення, що обчислюється з суми простроченого кредиту та/або несплачених процентів.

Врахувавши зазначене, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 2183,42 доларів США, що еквівалентно 46717,04 грн. є обґрунтованою в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16.06.2014 року про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» в банку почалася процедура ліквідації.

В зв'язку з цими обставинами та п.22 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Виходячи з цього, з відповідача на користь держави має бути стягнуто 772,16 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст.526,1050, 1054 ЦК України,ст.ст.57-60, 88, 212-214,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором 85/07/13-Z від 30.05.2007 року в розмірі 13094,98 доларів США, пеню в розмірі 46717,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3269,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова