справа № 208/3979/15-ц

№ провадження 2/208/1636/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просять суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати третіх осіб зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що їй ОСОБА_1, на підставі договору дарування квартири, належить право власності на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. 21 серпня 2003 року укладено договір між ОСОБА_3, як дарувателем та ОСОБА_1, як обдарованою, та посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровано в реєстрі за № 2142. В ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на її ім'я було зареєстровано 08 вересня 2003 року в реєстровій книзі 128, за реєстраційним номером: 1823541, номер запису 21546. Складається квартира із однієї кімнати, житловою площею 14,1 кв. м., загальною площею 56.0 кв.м. Відповідальним квартиронаймачем є позивачка, ОСОБА_1. Окрім неї в квартирі також зареєстрований її син ОСОБА_2. Після працевлаштування у Російській Федерації у 2009 році, її син ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_3 виїхав, забравши при цьому всі свої особисті речі. З того часу до житлового приміщення з ціллю проживання не повертався. Однак, вже протягом понад шість років відповідач продовжує бути зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1, але квартирою з 2009 року не цікавився і не цікавиться по теперішній час, не сплачував і не сплачує комунальні послуги та квартплату. Позивачка ніколи не чинила перешкод в проживанні та користуванні житловим приміщенням відповідачу, тому вважає, що його відсутність у квартирі без поважних причин понад рік дає їй підстави для звернення до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки протягом багатьох років позивачці доводиться сплачувати квартплату та комунальні платежі за особу, яка в квартирі не проживає вже тривалий час - шість років, що у теперішній час ставить її у тяжке матеріальне становище та створює умови для виникнення заборгованості за надання комунальних послуг до квартири, до того ж, вона не може скористуватись наданими державою пільгами, а саме оформити субсидію. Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актом про не проживання, складеним Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Оріон», в якому зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно не мешкає за адресою: вул. Сировця, буд. 14. кв. 111 у м. Дніпродзержинську з 2009 року. Тобто, більше року, відповідач в квартирі АДРЕСА_4 не з'являється, інтересу до неї, як до приміщення, що потрібно йому для проживання не проявляє, квартирну плату та комунальні послуги не сплачує. Оскільки відповідач не проживає у зазначеній квартирі без поважної причини понад рік, має інше постійне місце проживання, позивачка вважає, що він втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_5. Відповідач не проживає в спірній квартирі а ні постійно, а ні тимчасово, він взагалі не проживає в квартирі без поважної причини з 2009 року, тому позивачка вимушена звертатись з даним позовом до суду та просить його задовольнити.

Позивачка до судового розгляду справи звернулась з письмовою заявою, в якій вказала, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просила суд розглянути справу без її участі, та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу, крім того у газеті «Вісті Придніпров’я» № 51-52 (1646-1647) від 02.07.2015р. було надруковане оголошення про час місце та дату розгляду справи, і тому в силу ст.77 ЦПК України відповідач вважається повідомленим, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Договіру дарування квартири серії ВАМ № 537003, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 21 серпня 2003 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6.

З Витягу № 1426409 про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА № 084277 від 08.09.2003 року, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації вбачається, що власником квартири АДРЕСА_6, на підставі договору дарування серії ВАМ № 537003 від 21.08.2003 року, є ОСОБА_1, про що в книзі 128 зроблено відповідний запис № 21546.

Згідно Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_6, її власником є ОСОБА_1.

З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майн серії АМА № 566907 від 29.05.2015 року вбачається, що квартира АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, на підставі Договору дарування серії ВАМ № 537003 від 21.08.2003 року.

Згідно довідки про склад сім’ї № 000722546 виданої 28.05.2015 року ТОВ «ІНФО-КОМ» у квартирі АДРЕСА_7 зареєстровані позивач, ОСОБА_1 та відповідач, ОСОБА_2.

З Акту № 144 від 26.05.2015 року складеного комісією КЖЕП «Оріон» у присутності свідків вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 але не проживає у зазначеній квартирі з 2009 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2009 року не проживає у зазначеній квартирі, квартирою не цікавиться, не оплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті, тому вважається таким, що втратив право користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація та проживання Відповідача за вказаною адресою заважає позивачці оформити субсидію, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивачки, таким чином вимога позивачки щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 29ч.1 ЦК України, ст. ст. 9, 71,72, 155 ЖК України, ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_8.

Зобов'язати Головне управління державної міграційної служби в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з квартири за адресою АДРЕСА_9.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.