Справа № 738/3052/14-к Головуючий у І інстанції Корх О. І.

Провадження № 11-кп/795/604/2015

Категорія - ч.3 ст.289 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Заболотного В.М., Воронцової С.В.,

при секретарі Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року, щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, уродженця та жителя ОстречАДРЕСА_1, м. Мена, Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

за участю прокурора Гапеєвої Н.П.

представника потерпілого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за ч.3 ст.289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на – 8 ( вісім) років з конфіскацією його особистого майна .

ОСОБА_5 визнано винним та призначено покарання за ч.3 ст.289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на – 7 ( сім) років та 6 ( шість) місяців з конфіскацією його особистого майна .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на загальну суму 4793 гривні 93 копійки, які було витрачено на проведення експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на загальну суму 4793 гривні 93 копійки, які було витрачено на проведення експертиз.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 кошти у відшкодування моральної шкоди на суму 250000 гривень та у відшкодування матеріальної шкоди на суму 5229 гривень 72 копійки.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 березня 2014 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на виїзді із м. Мена Чернігівської області в напрямку м. Чернігів, а саме біля автомобільної заправочної станції, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, зупинили легковий автомобіль марки ОСОБА_8, державний номерний знак НОМЕР_1, на даху якого перебувала шашка таксі «Ред», за кермом якого перебував ОСОБА_7. Далі домовившись із водієм про надання послуг перевезення, потрапили до салону транспортного засобу та усною домовленістю з водієм попрямували в с. Волосківці Менського району Чернігівської області. Близько 22:30 години того ж дня, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, знаходячись в салоні легкового автомобіля, на автодорозі Мена – Чернігів, біля будинку № 96 по вул. 1-го Травня, с. Волосківці Менського району Чернігівської області, коли автомобіль припинив рух, ОСОБА_4 перебуваючи на задньому пасажирському сидінні, дістав ніж та тримаючи його у правій руці, приставив до горла потерпілого ОСОБА_7

У цей час ОСОБА_5, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, схопивши обома руками потерпілого, притис його до водійського сидіння та почав його тримати таким чином, щоб потерпілий не мав змоги чинити опір. Після цього, ОСОБА_4 тримаючи у правій руці ніж, зробив поріз шиї потерпілого у поперечному напрямку зліва на право, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 у вигляді проникаючого ножового поранення в шию з пошкодженням рото глотки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 вдалося вихопити ніж у ОСОБА_4 та покинути салон автомобіля, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно, проти волі власника, заволоділи транспортним засобом – автомобілем ОСОБА_8, державний номерний знак НОМЕР_1, належного потерпілому та поїхали в бік м. Мена, а в подальшому залишили викрадений транспортний засіб на околиці с. Гай Менського району, де він був виявлений 09.03.2014 року.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з аналізу показань та матеріалів справи на які посилався суд випливає, що єдиним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є показання потерпілого, який вказує на них як на осіб, що вчинили даний злочин. Суд порушив пряму норму статті 374 КПК України, щодо наведення мотивів неврахування окремих доказів. Суд, не зазначив у вироку двох суттєвих доказів які повністю виключають ймовірність скоєння злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5

А саме, в матеріалах кримінального провадження міститься рапорт начальника СКР Менського РВ УМВС України у відповідності до якого за результатами радіорозвідки в час з 21.00 по 23.55 07.03.2014 року мобільні телефони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не знаходились ані біля автомобільної заправки на виїзді з м. Мена де вони начебто сіли в автомобіль потерпілого, ані в с. Волосківці Менського району де було вчинено напад, ані в с. Гай Менського району де було знайдено автомобіль. В той же час у відповідності до того ж рапорту о 21.53 години мобільний телефон ОСОБА_4 перебував в зоні дії вишки по вул. Суворова, 1 м. Мена, з 21.54 07.03.2014 року та до ранку 08.03.2014 року. Мобільний телефон ОСОБА_5 в 21.29 07.03.2014 року перебував в зоні дії вишки по вул. Садовій, 5 в м. Мена.

Враховуючи, що вишка по вул. Садовій, 5 в м. Мена обслуговує с. Остреч. Дані радіорозвідки цілком узгоджуються з показаннями підсудних та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Крім того, з протоколів огляду автомобіля та місця де він був знайдений вбачається наявність великої кількості крові на задніх пасажирських дверцятах, покривалі, що лежало на задньому сидінні та підлоги під заднім пасажирським сидінням.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта, згідно якого на наданих на експертне дослідження змивах з задньої пасажирської двері, змиві з під заднього пасажирського сидіння, покривалі тощо були виявлені сліди крові, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_7.

У відповідності до висновку експерта на фрагментах марлі зі змивами з нижньої частини задньої лівої пасажирської двері, з під заднього пасажирського сидіння та з поверхні задньої правої пасажирської двері збігаються між собою, належать невідомій особі чоловічої статі та не збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Допитана в якості свідка експерт ОСОБА_11 підтвердила той, факт, що в наданих на дослідженнях змивах крові, окрім крові ОСОБА_7 була присутня також кров іншої особи, з іншою групою та резусом аніж в потерпілого.

Вказані докази дають змогу стверджувати про те, що в автомобілі окрім ОСОБА_7 було поранено якусь сторонню особу.

Крім того, апелянт вказує, що станом в момент нападу у ОСОБА_4 малися тілесні ушкодження у вигляді різаної рани правої кисті з повним розривом глибоких сухожилків згиначів 3-4 пальців правої кисті. 06.03.2014 року йому було зроблено операцію та накладено гіпс, що підтверджується наявною у справі медичною документацією та показаннями свідка ОСОБА_12 який проводив операцію, що унеможливлює вчинення ним злочинних дій відносно потерпілого.

Захисник ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якій також просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не надав об'єктивну оцінку, власне не надав жодної оцінки доказам, що спростовують вину обвинувачених, зокрема, даним радіорозвідки, показам свідків, зокрема показанням свідка ОСОБА_13, який являється слідчим, та вказував на те, що 05 квітня 2014 року під час допиту ним в якості свідка ОСОБА_5, той дав показання, що не виключає, що він, разом з ОСОБА_4 07.03.2014 року, сідали в автомобіль таксі і рухалися в напрямку с. Волосківці Менського району. Оскільки дані покази свідка ОСОБА_13 є показаннями з чужих слів.

Суд жодним чином не врахував покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які зазначали, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_9 о 23:30 вже перебували вдома. При цьому їх покази послідовні та не суперечать один одному, а також показам підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які окрім того, узгоджуються з даними радіорозвідки, зазначеними вище.

В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає ряд доказів, що підтверджують подію злочину та жоден з яких жодним чином не підтверджує доведеність скоєння злочину саме ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Зокрема це перелік протоколів огляду місця події та відтворення обстановки події, що не несуть жодного доказового значення у частині наявності участі та вини підсудних у скоєному злочині. Також зазначає про травму ОСОБА_4 і що його права рука була перебинтована, в той час як потерпілий заперечує факт наявності будь-якої пов’язки. Свідок же ОСОБА_10 стверджує, що коли обвинувачені 07.03.2014 року прийшли додому близько 23:30, права кисть ОСОБА_4 була забинтована.

Також, потерпілий вказує, що на фотороботах складених за його описом, що містяться в матеріалах справи, знаходяться саме його нападники. При цьому зазначені фотороботи жодним чином не схожі на ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Окрім того, на підтвердження вини підсудних, суд посилається на протокол пред'явлення до упізнання ОСОБА_4 за фотокартками та ОСОБА_5 серед інших осіб. ОСОБА_14 як протокол пред'явлення до упізнання ОСОБА_4 є завідомо недопустимим доказом.

Також, суд жодним чином не надав оцінку показам експерта ОСОБА_11 та проведеною нею експертизи №2826 від 02.04.14 року.

У підтвердження вини підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд як основу мотивувальної частини вироку зазначає навіть докази, що виключають вину підсудних, зокрема висновки експертиз: № 303 (б) від 14.04.2014 року, молекулярно-генетичної експертизи, молекулярно-генетичної експертизи.

Прокурор прокуратури Менського району ОСОБА_15 подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року. Вважає усі досліджені докази належними та допустимими, а вирок суду першої інстанції законним та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, які просили задовольнити свої апеляційні скарги та визнати обвинувачених невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, прокурора, потерпілого та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити вирок місцевого суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони просять скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження оскільки відсутні будь-які докази їх вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Так, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що потерпілого ОСОБА_7 раніше ніколи не бачив. Близько 21 годин 07.03.2014 року він разом з ОСОБА_5 вийшли з його будинку по вул.. Гагаріна, 96, м. Мена і попрямували додому до ОСОБА_5 в Остреч. Коли йшли то нікого не зустрічали. До цього 07.03.2014 року приблизно з 19 до 21 години він разом з ОСОБА_5 були в нього вдома на Гагаріна, 96, м. Мена, де пили пиво та їли рибу. В Остреч вони прийшли близько 21 години 45 хвилин. В Остречі вони вдвох з ОСОБА_5 посиділи, повечеряли, подивились кіно та лягли спати.

Обвинувачений ОСОБА_5, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину також не визнав та показав, що покази дані ОСОБА_4 він підтримує. Також пояснив, що 07.03.2014 року в обідній час він разом з ОСОБА_4 зустрілися в центрі міста Мена та пішли до Пономаренка, посиділи трохи потім ОСОБА_4 запропонував йому піти до нього додому. Вийшли дійшли до «Орхідеї» купили десь дві літри пива та рибу до пива, сіли в таксі та поїхали до ОСОБА_4 додому на вулицю Гагаріна, 96, м. Мена. Після розпиття пива ОСОБА_4 посварився з своєю бабою, тому він та ОСОБА_4 пішки пішли додому до нього, тобто ОСОБА_5, в Остреч. Коли вони прийшли додому до нього, тобто до ОСОБА_5 в Остреч, то вони повечеряли та лягли спати.

Аналогічні пояснення надані обвинуваченими в суді апеляційної інстанції.

Однак такі показання обвинувачених спростовуються іншими доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 07 березня 2014 року близько 22 год. на виїзді з м. Мена біля заправки, його зупинили двоє хлопців та попросили підвезти їх до с.Волосківці. Сівши в авто, ОСОБА_5 сів спереду, а ОСОБА_4 сів позаду. Коли приїхали у Волосківці, в кінці села, біля одного будинку в якому горіло світло, підозрювані попросили зупинити і коли ОСОБА_14 зупинився вони на нього накинулися. ОСОБА_5 тримав йому руки, а ОСОБА_4 різав горло ножем. ОСОБА_7 однією рукою схопив лезо, а іншою ОСОБА_4 за руку, кров почала бризкати сильніше. ОСОБА_5 напевно злякався, відпустив його та першим вискочив з машини, тоді ОСОБА_4 вхопив ніж обома руками, бо той був здоровий та почав тягнути на себе. ОСОБА_14 схопився однією рукою за лезо, іншою за праву руку ОСОБА_4 і зі всієї сили крутонув руку ОСОБА_4. ОСОБА_4 відпустив рукоятку ножа. ОСОБА_7 взяв рукоятку ножа в свою руку, вихопив ніж та вискочив з машини. Автомобіль був заведений, тобто працював двигун в автомобілі і коли ОСОБА_14 намагався витягнути ключі, ОСОБА_4 почав бити його по голові, ОСОБА_5 в цей час стояв у стороні. ОСОБА_7 подумав, що його доб’ють та побіг в сторону будинку де горіло світло. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 намагались напасти на нього, але він захищався від них махаючи перед собою ножем.

Коли його автомобіль в м.Мена зупинили, то він добре роздивився обличчя хлопців, запам’ятав їх голос і стверджує, що то були ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Аналогічні показання потерпілий надав і в суді апеляційної інстанції, однозначно стверджуючи, що саме ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили

на нього напад. ОСОБА_16 він впізнав спочатку на одній із фотографій, які йому показували співробітники міліції.

Показання потерпілого як під час досудового розслідування, так і в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції є послідовними, незмінними, а тому судом визнані за достовірні.

Такі показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17, яка повідомила, що 07.03.2014 року, перебувала вдома, близько 22 год. 30 хв. почула як хтось стукав в металеву хвіртку. Вийшовши на вулицю, свідок побачила незнайомого чоловіка, який не говорив та тримався за горло руками, стогнав та був весь в крові. Вони з чоловіком подзвонили до лікарні та в міліцію. Так як потерпілий не міг говорити, то почав писати по підлозі закривавленим пальцем, що він таксист, номер машини, що проживає в ст. Белоусі та має двох дітей (Такси Ред 1552 СВ 2136 АС ОСОБА_8). Через деякий час приїхала швидка допомога та забрала потерпілого. Коли потерпілий йшов до швидкої допомоги то знайшов ніж, яким стукав в хвіртку.

Згідно протоколу огляду місця події від 07.03.2014, під час огляду помешкання в с.Волосківці виявлено та вилучено знаряддя злочину – ніж, а також було зроблено змиви з асфальтного покриття дороги плям булого кольору (а.с.11-17 т.1). Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.03.2014, під час огляду було виявлено та вилучено закривавлений чоловічий одяг в який був вдягнений потерпілий ОСОБА_7 на момент події.(а.с.18 т.1). Крім того, під час огляду місця події від 09.03.2014 р., на околиці х. ОСОБА_18, Волосківської сільської ради, було виявлено автомобіль НОМЕР_2 з плямами бурого кольору схожими на кров, які знаходились в салоні автомобіля та на автомобілі, на протилежному березі на землі у розібраному стані знайдені та вилучені мобільний телефон Нокіа з сім карткою мобільного оператора, чорного кольору та мобільний телефон Нокіа А6680 з батареєю живлення, без сім карти, належні потерпілому ОСОБА_7 (а.с.19-23 т.1). Під час огляду місця події від 10.03.2014 р., який проводився на території, що розташована від с. Дягова біля річки, де стояв легковий автомобіль НОМЕР_3, було виявлено та вилучено частину ґрунту біля передніх дверей, куртку чоловічу, з середини внутрішньої кишені якої також знайдено та вилучено грошові кошти в сумі 2500 грн., належні потерпілому ОСОБА_7, з-за газового балону знайдено та вилучено барсетку чорного кольору з техпаспортом на автомобіль НОМЕР_3 та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7, а також вилучено легковий автомобіль НОМЕР_3; (а.с. 24-28 т.1).

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпілий впізнав особу на фотоплівці під №4 ОСОБА_4, як особу яка наносила йому тілесні ушкодження ножем по шиї в с. Волосківці (а.с. 66-68 т.1). Також, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпілий впізнав особу під №1 ОСОБА_5, як особу яка вчинила відносно нього злочин в ніч з 07.03.14 року на 08.03.14 року в с. Волосківці та яка сиділа поряд з ним в салоні його автомобіля на передньому пасажирському сидінні (а.с. 100-102 т.1). Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомили, що вони були присутніми в якості понятих при проведенні пред’явлення особи для впізнання за фотознімками. Потерпілий в той час не міг розмовляти і тільки своєю рукою чітко вказав на фотокартку особи, по якій впізнав особу зображену на ній. Після слідчим було складено відповідний протокол, який вони підписали.

Під час проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_7, останній на місці показав як саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили відносно нього злочин в ніч з 07.03.14 року на 08.03.14 року в с. Волосківці (а.с. 202-205 т.1 ).

Також показання потерпілого ОСОБА_7 в повній мірі підтверджуються і висновками експертиз, а саме: висновком судово-медичної експертизи від 15.05.2014 року №99 , згідно якої у гр. ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення в шию з пошкодженням ротоглотки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Різаних ран 2-5 пальців лівої кисті, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані ушкодження могли утворитися від дії предмету, що має ріжучу поверхню, в тому числі в час та при обставинах, які вказані в постанові, а саме коли нападник перебував позаду потерпілого та тримаючи ніж у правій руці, наніс ушкодження (а.с. 180-182 т.3); висновком експерта від 02.04.2014 року №282(б), судово-імунологічної експертизи, згідно якої сліди крові з вилучених змивах плям бурого кольору з хвіртки та проїжджої частини, светра та футболки, з поверхні задньої частини лівих дверей автомобіля, нижньої частини водійських дверей автомобіля, з поверхні передніх дверей з правого боку автомобіля, з поверхні задніх пасажирських дверей з правого боку автомобіля, чохла, гаманця, чоловічої куртки, покривала можуть належать ОСОБА_7 (а.с. 7-22 т.3); висновком судово-імунологічної експертизи, згідно якої на ножі, вилученому при ОМП за адресою: с. Волосківці, вул. 1- го Травня, 96, Менського району, Чернігівської області виявлені сліди крові, що належать ОСОБА_7 (а.с.32-38 т.3).

Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_7 стосовно вчинення на нього нападу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повній мірі узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, протоколами пред’явлення для впізнання, слідчим експериментом і висновками експертиз і в повній мірі підвереджують вину обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого їм правопорушення.

Є необґрунтованими посилання захисників в апеляційних скаргах на те, що суд не врахував даних радіорозвідки, які свідчать про те, що мобільні телефони обвинувачених в момент вчинення кримінального правопорушення не знаходились в зоні дії вишки за місцем вчинення кримінального правопорушення, оскільки знаходження мобільних телефонів не може вказувати за місцеперебування його володільця.

Тим більше відповідно до даних радіорозвідки (а.с.251 т.3) мобільний телефон ОСОБА_4 07.03.2014 року о 21:53 перебував в зоні дії вишки по вул..Суворова, 1 м.Мена, яка обслуговує центр м.Мена, а о 21:54 телефон ОСОБА_4 перебував в зоні дії вишки по вул..Садовій, 5 м.Мена, яка обслуговує Остреч м.Мени, там же знаходився телефон ОСОБА_4 і о 05:44 8.03.2014 року. Мобільний телефон ОСОБА_5 вже о 21:29 07.03.2014 року перебував в зоні дії вишки по вул..Садовій, 5 м.Мена, яка обслуговує Остреч м.Мени.

Як свідчать дані радіорозвідки близько 22.00 години 07.03.2014 року мобільні телефони обох обвинувачених вже знаходились в зоні дії вишки по вул..Садовій, 5 м.Мена, яка обслуговує Остреч м.Мени., в той час як свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції пояснили, що обвинувачені прийшли додому до ОСОБА_9 близько 23-30 години.

Крім того, самі обвинувачені пояснили, що вони ввечері 07.03.2104 року перебували вдвох спочатку дома у ОСОБА_4, а потім пішли до ОСОБА_5 в Остреч. ОСОБА_14, враховуючи пояснення обвинувачених, їх мобільні телефони повинні були одночасно знаходитись в зоні дії однієї вишки.

Також, є безпідставними посилання захисника, що у обвинуваченого в момент нападу була травмована рука, що унеможливлювало заподіяння цією рукою ножового поранення.

Зазначені доводи спростовуються висновком судово-медичної експертизи від 15.05.2014 року №101, згідно якої після отриманих травм ОСОБА_4 міг чітко фіксувати ніж (рукоятку ножа) правою рукою та спричиняти тілесні ушкодження іншій особі лезом ножа (а.с. 191-193 т.3 ) та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 20.03.2015 року №66, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 07.03.2014 року міг тримати в правій руці ніж та спричиняти ним тілесні ушкодження, в тому числі і різану рану, а також показаннями експертів ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23

Є необґрунтованими посилання адвоката ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на перекручування у вироку суду показань свідка ОСОБА_24 як свідчить звукозапис судового засідання, викладення свідчень свідка ОСОБА_24 у вироку в повній мірі відповідають його поясненням в суді. Крім того, свідок ОСОБА_24 в суді першої інстанції пояснив, що наскільки він пам’ятає, коли ОСОБА_4 звернувся до лікарні , то у нього вже був відсутній гіпс та пов'язка на руці. При цьому у ОСОБА_4 була порушена функція згинання одного пальця і свідок допускає, що сухожилки у обвинуваченого були зшиті, а потім розірвались через повторне навантаження.

Такі показання свідка ОСОБА_24 не тільки не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_4, а навпаки, узгоджуються з показаннями потерпілого про те, що на руці у ОСОБА_4 була відсутні пов'язка під час нападу і що він тримав ніж правою рукою.

Є безпідставним посилання в апеляційній скарзі, що висновки експертиз та показання експерта ОСОБА_11 спростовують вину обвинувачених, оскільки були виявлені сліди крові не потерпілого та обвинувачених а сторонніх осіб.

Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи №282 (б) від 02.04.2014 року на наданих на дослідження змивах з багажника, змивах з задньої пасажирської двері, змивах з чохла з під телефону, гаманця, змиві з-під заднього пасажирського сидіння, пульта, з чохлів задніх нижніх частин, верхніх задніх частин, покривалі були виявлені антигени А.В і Н системи АВО. З урахуванням групи крові не виключається походження слідів крові від потерпілого ОСОБА_7 за умови присутності осіб, крові яких притаманні антигени В і Н.

Висновком судово-імунологічної експертизи №366 (б) від 30.04.2014 року встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н. Згідно висновку експерта №449(б) від 15.04.2014 року кров ОСОБА_5 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В системи АВ0.

Зазначені висновки експерта не свідчать, що крім слідів крові потерпілого та обвинувачених були виявлені і сліди крові інших осіб.

Відповідно до висновку №393мб від 13.08.2014 року судової молекулярно-генетичної експертизи (а.п.161 т.3), генетичні крові людини на фрагментах зі змивами з нижньої частини задньої лівої пасажирської двері, з-під заднього пасажирського сидіння та з поверхні задньої правої пасажирської двері належать невідомій особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками крові обвинувачених.

Однак даний висновок не свідчить про те, що цією невідомою особою може бути потерпілий ОСОБА_7, оскільки питання про належність слідів крові потерпілому в межах даної експертизи не вирішувалось.

При цьому, якщо врахувати таблицю результатів дослідження в додатку 1 до даного висновку (а.п.166 т.3) то дані про кров людини на змивах, які надані на це експертне дослідження в повній мірі збігаються із зразками букального епітелію потерпілого ОСОБА_7, які були досліджені під час проведення молекулярно-генетичної експертизи №599мб від 14.08.2014 року (а.п.207 т.3) і може свідчити про те, що кров людини на фрагментах зі змивами з нижньої частини задньої лівої пасажирської двері, з-під заднього пасажирського сидіння та з поверхні задньої правої пасажирської двері належить саме потерпілому, що узгоджується із висновками судової імунологічної експертизи №282 (б) від 02.04.2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане із з застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. ст. 65,66,67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, злочин скоїв в стані алкогольного сп’яніння і обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого шляхом призначення йому основного покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією особистого майна.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, злочин скоїв в стані алкогольного сп’яніння і дійшов обґрунтовано висновку про необхідність призначити основне покарання, передбачене за санкцією ч 3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років та 6 місяців з конфіскацією особистого майна.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є необхідною й достатньою для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону та порушень прав обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_25 ОСОБА_26