У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 9 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

            Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

            Як визнав суд, 6 серпня 2000 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 на зупинці “ІНФОРМАЦІЯ_2” по АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті неприязних стосунків умисно завдав невстановленим металевим предметом удар по голові потерпілому ОСОБА_3, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

            У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилаючись на показання свідків, які у вироку замовчані, доводить, що ОСОБА_2 захищався від нападу групи осіб, серед яких ОСОБА_3 застосовував до нього протиправне насильство, яке засуджений мав відвертати. Досліджені про це докази судом до уваги не взято, а мотивів, з яких суд їх відкинув, у вироку не наведено, як і не підтверджено, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому заподіяні діями засудженого.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково.

            Як убачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_4, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 вироком, подав апеляцію, в якій, посилаючись на показання свідків, приводив доводи щодо відсутності в його діях складу злочинів, оскільки той ударів потерпілому ОСОБА_3 не завдав. Натомість приводив вагомі докази про участь останнього в побитті засудженого з хуліганських мотивів.

            Розглянувши подану апеляцію захисника, апеляційний суд залишив її без задоволення, а вирок - без зміни.

            Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишені апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Апеляційний суд ці вимоги закону порушив.

            Так, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися ряд наявних у справі доказів, якими захисник в апеляційній скарзі обґрунтовував свої доводи та які суд апеляційної інстанції не досліджував, а у висновках про обґрунтованість вироку відповідей на дані аргументи не виклав.

            Як убачається з матеріалів справи, розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд не врахував доводи захисника, який, обґрунтовуючи наявними в справі доказами, оспорював достовірність встановлення обставин події і стверджував про такі її обставини, яким правової оцінки в суді першої інстанції не дано.

            З цих обставин убачається, що конфлікт між засудженим ОСОБА_2, його братом ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3 автобуса) та потерпілим ОСОБА_3, а також іншими особами - групою молодих людей на боці останнього (пасажирами) виник у зв'язку з порушенням ними правил користування громадським транспортом.

            Про ці обставини йдеться у вироку цього ж суду від 31 січня 2004 року щодо ОСОБА_6, якого засуджено за вчинення хуліганства щодо потерпілого ОСОБА_2 (засудженого в цій справі ) та окремій постанові суду, в якій на підставі даних судового слідства, згідно зі ст. 278 КПК України, порушувалося питання про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в тому числі й потерпілого в цій справі ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 26-31).

            Дані судові рішення згідно із ст. 129 Конституції України мають преюдиціальний характер і встановлені ними обставини є обов'язковими для врахування.

            Достовірність цих обставин підтвердили чисельні свідки - очевидці події, які ствердили про хуліганські дії ОСОБА_3, коли він разом з іншими особами в стані алкогольного сп'яніння брав участь у побитті братів ОСОБА_11, показання про що містяться в матеріалах справи та судом до уваги не взято.

            З огляду на наведені докази, захисник наполягав, що ОСОБА_2 зазнав нападу групи осіб, серед яких ОСОБА_3 також застосовував до нього протиправне насильство з хуліганських мотивів, що заслуговує на увагу та має бути ретельно перевірено з наданням правовою оцінки правильності засудження ОСОБА_1.

            За таких обставин, суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, доводи захисника ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них не дав та своє рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не мотивував.

            Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого зазначені недоліки необхідно усунути і постановити у справі законне та обґрунтоване рішення.

            Керуючись статтями 394 і 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

            касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, але в іншому складі суддів.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                           Пошва Б.М.                                            Нікітін Ю.І.