У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2005 року, яким

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодноразово судимого,

останній раз 01.04.2005 р. Чернівецьким

районним судом Вінницької області

за ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України

на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2005 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 листопада 2004 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у буд. АДРЕСА_1,

вчинив крадіжку майна потерпілої ОСОБА_2 на суму 240 грн. 50 коп., а 24 листопада 2004 року з проникненням у квартиру АДРЕСА_2 вчинив крадіжку майна ОСОБА_3 на загальну суму 500 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну зазначених судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зазначає, що суд необгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України за  епізодом крадіжки у ОСОБА_2, вчиненої 23 листопада 2004 року, оскільки ці дії засудженого не можна кваліфікувати як вчинені з проникненням у житло. Крім того, прокурор вважає, що суд неправильно призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів із застосуванням правил, передбачених ст. 71 КК України.

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

          Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на зібраних у справі та наведених у вироку доказах, якими є показання засудженого, в яких він повністю визнав себе винним у вчиненні крадіжки майна потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4; показання потерпілої

ОСОБА_2 про викрадення ОСОБА_1 її майна на загальну суму 240 грн.50 коп.; показання потерпілої ОСОБА_4 про вчинення у неї крадіжки з проникненням у житло на 500 грн.; даними протоколу огляду місця події та висновку експертизи, що на місці вчинення злочину виявлено слід долоні ОСОБА_1

          Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” якщо винна особа вчинила крадіжку (або інший злочин проти власності) і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене належить кваліфікувати за тією частиною, яка передбачає більш суворе покарання, із зазначенням у мотивувальній частині вироку усіх кваліфікуючих ознак.

          Оскільки ОСОБА_1 вчинив крадіжки, відповідальність за які передбачена частинами 2 і 3 ст. 185 КК України, суд правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, яка передбачає більш суворе покарання. Тому подання прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим обгрунтованими є доводи касаційного подання про неправильне застосування судом ст. 71 КК України при призначенні засудженому покарання.

         Так, при призначенні покарання місцевий суд не врахував те, що злочини, за вчинення яких ОСОБА_1 засуджений вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 23 червня 2005 року, вчинені ним 23 і 24 листопада 2004 року, тобто до винесення попереднього вироку Чернівецького районного суду Вінницької області від 1 квітня 2005 року.

За таких обставин Могилів-Подільський міськрайонний суд повинен був при призначенні засудженому остаточного покарання застосувати не ст. 71 КК України, а ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині вчиненому до постановлення попереднього вироку.

Ці вимоги судом не виконано, а тому судові рішення підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

                                               У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за

ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на 5 років позбавлення волі, зарахувавши в цей строк покарання, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 1.04.2005 року.

У решті судові рішення залишити без зміни.

                                                     С  У  Д  Д  І:

Присяжнюк Т.І.                 Пошва Б.М.                      Нікітін Ю.І.