Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 липня 2011 р. № 2а- 6058/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого –судді Бездітка Д.В.,
суддів –Біленського О.О., Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши в у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Первухінський цукровий завод"
до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Первухінський цукровий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. № 0000112310/0 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Первухінський цукровий завод" (код за ЄДРПОУ 00373250) податку на прибуток приватних підприємств в сумі 867038,0 грн., у тому числі основний платіж у розмірі 578025,0 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 289013,0 грн. винесене ДПІ у Богодухівському районі Харківської області.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги наступним.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення –рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 05.05.2011 р. № 274/233/00373250, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки дія норм ч. 2 ст. 30 ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року (в редакції з урахуванням змін, внесених ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2010 рік") до приведення Позивачем своє діяльності, статутних та внутрішніх документів у відповідність до вимог ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства", на нього не розповсюджується. Загальні збори акціонерів ПАТ "Первухінський цукровий завод" не приймали рішення про виплату дивідендів, а тому відсутні підставі для застосування положень пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також Позивач посилається на неправомірність застосування Відповідачем розміру штрафних санкцій на рівні 50% від суми визначеного податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, у зв’язку з тим, що порушення за яке застосовано штрафні санкції, з моменту набрання чинності Податкового кодексу України, не є повторним.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та заяви про уточнення позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. № 0000112310/0 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у відповідності із нормами ст.30 ОСОБА_3 України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-УІ та пп.7.8.2. п.7.8 ст.7, п.10.1 ст.10 ОСОБА_3 України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. "д" ст. 41 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 578025,0 грн. (2312100 х 25 % = 578025,0), ВАТ «Первухінський цукровий завод»повинно було в термін до 01.07.2010 року внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 578025,0грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволенню, керуючись наступним.
Згідно з ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів при розгляді даної справи не виявила підстав для виходу за межі позовних вимог, отже справа була розглянута виключно у межах вимог, які заявлені в позові.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Богодухівському районі Харківської області на підставі направлень № 90 від 05.04.2011 р., №94 від 19.04.2011р. та наказу від 04.04.2011р. №85 «Про проведення перевірки»та згідно із пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Первухінський цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 05.05.2011 року № 274/233/00373250.
Відповідно до висновків акту перевірки від 05.05.2011 року № 274/233/00373250, були встановлені наступні порушення:
- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 7.3.5 п.7.3 ст.7 ОСОБА_3 України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді у сумі 101040,0 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року 101040,0 грн.;
- пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 ОСОБА_3 України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 ОСОБА_3 України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-УІ (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. «д»ст.. 41 ОСОБА_3 України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 578025,0 грн.
На підставі вказаних висновків ДПІ у Богодухівському районі Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. № 0000112310/0, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в розмірі 1018598,0 грн.
Позивачем оскаржується вказане податкове –повідомлення рішення в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Первухінський цукровий завод" податку на прибуток приватних підприємств в сумі 867038,0 грн., у тому числі основний платіж у розмірі 578025,0 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 289013,0 грн.
Щодо порушення позивачем ОСОБА_3 України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, судом встановлені наступні обставини.
Згідно відомостей балансу на 31.12.2009 року (форма 1) ПАТ "Первухінський цукровий завод" має непокритий збиток: на початок звітного періоду 17714,0 тис. грн., на кінець звітного періоду 10077,0 тис. грн.
У Звіті про фінансові результати за 2009 рік (форма 2), Позивачем визначено чистий прибуток на суму 7707,0 тис. грн.
17 червня 2010 року відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Первухінський цукровий завод" (протокол № 7), на якому прийнято рішення: "Затвердити фінансові результати за звітний рік та отриманий прибуток направити на покриття збитків минулих років".
Судом встановлено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами визначення підстав для нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення сторін, суд звертає увагу на наступне.
У відповідності до п. 1.9. ст. 1 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств", (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього ОСОБА_3, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Обмеження передбачені пп. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств" не стосуються позивача.
Аналіз норми пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує на те, що підставою для нарахування авансового внеску з податку на прибуток є рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів. При цьому, кінцевим строком внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є дата виплати дивідендів.
Відповідно до вимог пп. "д" ст. 41 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства", п.п. 12, 15 ч. 1 ст. 33 ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства", питання розподілу прибутку акціонерного товариства і виплати дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів.
Як зазначалось вище, загальні збори акціонерів ПАТ "Первухінський цукровий завод" відбулися 17 червня 2010 року (протокол № 7). Акціонери вирішили направити прибуток за 2009 рік на покриття збитків минулих років.
Отже, виплата дивідендів даним рішенням не передбачена, у зв’язку з чим дивіденди фактично акціонерам не виплачувались.
Таке волевиявлення акціонерів на загальних зборах акціонерів кореспондується з положеннями ст. 6 ОСОБА_3 України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 10 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства" згідно яких, акціонер (власник) лише має право на отримання частини прибутку акціонерного товариства, а тому отримання ним дивідендів не є обов’язковим.
Суд зазначає, що пунктами 10, 11 розділу VII "Прикінцеві положення" ОСОБА_3 України від 27.04.2010р. № 2154-VI "Про державний бюджет України на 2010 рік" були внесені зміни до ОСОБА_3 України "Про господарські товариства" та "Про акціонерні товариства" щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків, що набрали законної сили 30.04.2010 р.
За змістом частини другої статті 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, ОСОБА_3 України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не можуть вноситися зміни до чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві.
Окрім наведеного, судом взято до уваги положення ч. 3 ст. 1 ОСОБА_3 України "Про систему оподаткування" відповідно до якого, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Оскільки, ОСОБА_3 України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не є спеціальним законом в системі оподаткування, тому положення ст. 30 ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства" не можуть змінювати порядок оподаткування, встановлений ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про застосування ст. 30 ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства" для цілей оподаткування, у тому числі для підстави нарахування та сплати авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів.
Рішенням Конституційного суду України від 30.11.2010 р. справа № 22-рп/2010 "У справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"", визнанні неконституційними положення статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, зокрема, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків.
У відповідності до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності позивача (05.05.2011 р.) та розгляду справи по суті, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків визнані неконституційними.
Враховуючі викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки відсутнє рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів, то нема і об’єкту оподаткування та обов’язку нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток з дивідендів з пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств", у тому числі у розмірі 578025,0 грн.
За таких обставин посилання відповідача про обов’язковість виплати дивідендів з чистого прибутку, отриманого у 2009 році в термін до 01.07.2010 року та сплату авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів, є неправомірним, а тому податкове повідомлення –рішення № 0000112310/0 від 18.05.2011 року в цій частині є незаконним і підлягає скасуванню.
У зв’язку з відсутністю рішення про виплату дивідендів, нема і підстав для притягнення позивача до відповідальності за заниження податку на прибуток та ухилення від сплати податку. Відповідно, до ПАТ "Первухінський цукровий завод" не можуть застосовуватись штрафні санкції за несплату авансових внесків з податку на прибуток, зокрема у розмірі 289013,0 грн.
Виходячи з наведеного, підлягає скасуванню спірне податкове повідомлення –рішення в частині застосування до Позивача штрафних санкцій за несплату авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 289013,0 грн.
Стосовно визначення позивачу розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно додатку № 8 до акту перевірки, відповідачем визначено суму основного платежу по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 578025,0 грн. та застосовано штраф на рівні 50% від вказаної суми недоплати, що становить 289013,0 грн.
Зі змісту податкового повідомлення –рішення від 18.05.2011 року № 0000112310/0 вбачається, що воно прийнято у відповідності до вимог абз. 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно, ДПІ у Богодухівському районі Харківської області застосовано штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, як за повторне порушення.
Пункт 123.1 статті 123 ПКУ передбачає, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Отже, штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, може бути застосований лише у разі вчинення позивачем повторного протягом року однорідного правопорушення (несплата авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів), за яке особу вже було піддано відповідальності.
Більш того, повторна несплата авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів повинна мати місце починаючи саме з 01.01.2011 року, оскільки з цього моменту Податковий кодекс України набув чинності.
Як встановлено судом, позивач не допускав порушення у вигляді повторної несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів ані у 2010 році, ані протягом 2011 року.
Беручи до уваги наведене, застосування відповідачем розміру штрафу 50% суми нарахованого податкового зобов'язання є незаконним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств в сумі 867038,0 грн., оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств в сумі 867038,0 грн., було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв’язку з чим позовні вимоги позивач є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1,7 ОСОБА_3 України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 41 ОСОБА_3 України "Про господарські товариства", ст. 33 ОСОБА_3 України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 160,161,162,163 КАС України суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Первухінський цукровий завод" до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. № 0000112310/0 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Первухінський цукровий завод" (код за ЄДРПОУ 00373250) податку на прибуток приватних підприємств в сумі 867038,0 грн., у тому числі основний платіж у розмірі 578025,0 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 289013,0 грн. винесене ДПІ у Богодухівському районі Харківської області.
Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Первухінський цукровий завод" (адреса: 62131, Харківська область, Богодухівський район. смт. Гути, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 00373250) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 18 липня 2011 року
Головуючий суддя Д.В. Бездітко
суддя О.О. Біленський
суддя Ю.О. Супрун