Справа № 2а-65/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого – судді – Ванівського О.М.
при секретарі – Грицко Р.Р.
з участю представника позивача – Кравчук О.А.,
з участю представника відповідача – Сех І.Б.
з участю представника прокуратури Франківського району м.Львова – Захарка А.Є.
з участю представника ЛКП «Навколо Базару» – Чміль З.Є.
з участю представника третьої особи Управління комунальної власності ДЕП ЛМР – Ваверчака Б.П.
з участю третіх осіб та їх представників – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов Малого приватного підприємства «МПМ» до Франківської районної адміністрації ЛМР з участю прокуратури Франківського району м.Львова на стороні відповідача, з участю третіх осіб: ЛКП «Навколо Базару», Управління комунальної власності ДЕП ЛМР, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання не чинними розпоряджень Франківської районної адміністрації ЛМР №650 від 26.06.2008р. «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006р. №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» та №651 від 26.06.2008р. «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 12.11.2007р. №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006р. №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1»
в с т а н о в и в :
Позивач МПП «МПМ» звернувся до суду з адміністративним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить визнати нечинними розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №650 від 26.06.2008 року «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» та №651 від 26.06.2008 року «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 12.11.2007 року №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Оскільки розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №650 від 26.06.2008 року та №651 від 26.06.2008 року стосуються конкретно прав та інтересів позивача МПП «МПМ», тобто є індивідуально-правовим актом, тому дана підсудна Галицькому районному суду м. Львова за місцем знаходження позивача.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач покликається на те, що спірними розпорядженнями №650 від 26.06.2008 року та №651 від 26.06.2008 року адміністрація задоволила протест прокурора та скасувала свої попередні розпорядження №739 від 26.04.2006 року «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» та від 12.11.2007 року №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1». МПП «МПМ» вважає, що розпорядження Франківської районної адміністрації №739 від 26.04.2006 року було прийняте у відповідності до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року «Про приєднання нежитлових приміщень». МПП "МПМ" стверджує, що подало відповідачу повний пакет документів, що передбачені п.2 Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди, що є Додатком №1 до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, які необхідні для вирішення питання про приєднання нежитлових приміщень, та повністю виконало вимоги вказаного Положення. В додаткових поясненнях позивач зазначає, що розпорядження №650 від 26.06.2008 року та №651 від 26.06.2006 року підлягають визнанню нечинними, оскільки вони суперечать ст. 19, ч.2 ст. 144 Конституції України, п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Представник відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №35/1121-19 від 10.10.2008 року. Зокрема, відповідач зазначив, що на спірне розпорядження №650 від 26.06.2008 року було винесено протест прокурора Франківського району м. Львова, який у відповідності до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» було задоволено та скасовано прийняте раніше розпорядження №739 від 26.04.2006 року. При прийнятті розпорядження про скасування відповідач виходив з того, що підставою для приєднання підвальних приміщень були подані ЛКП «Навколо базару» викопіювання підвальних приміщень та експлікація підвальних приміщень щодо користування (власності) мешканців будинку. В результаті розгляду скарг мешканців було встановлено, що ЛКП «Навколо базару» подало неправомірні документи щодо підвальних приміщень, а саме до площі приєднувальних приміщень включено приміщення, які знаходяться у приватній власності та користуванні мешканців будинку АДРЕСА_1, а також не всі приміщення, що підлягали приєднанню, були фактично вільними. Щодо згоди мешканців будинку на приєднання, то Франківська районна адміністрація зазначила, що такої згоди не вимагається, оскільки це не допоміжні, а нежитлові приміщення і вони є окремим об’єктом правового регулювання. Оскільки головним інженером ЛКП «Навколо базару» не було перевірено підготовлені документи, не здійснено обстеження підвальних приміщень, не зобов’язано майстрів ЛКП перевірити інвентаризацію підвальних приміщень по АДРЕСА_1, тому ці неперевірені документи стали підставою неправомірного прийняття розпорядження від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1».
В судовому засіданні представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Прокуратура Франківського району м. Львова проти позову заперечила з підстав, викладених в запереченні на позов від 23.09.2008 року №06пр-08/2. Зокрема, зазначає, що розпорядження від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасовано за результатами розгляду протесту прокурора району. Зазначає, що при винесенні вказаного розпорядження від 26.04.2006 року №739 відповідач порушив п.4 Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень, що не можуть бути окремим об’єктом оренди, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, оскільки не звертався в Управління ресурсів Львівської міської ради (правонаступник – Управління комунального власності Львівської міської ради) для отримання висновку щодо приєднання нежитлових приміщень чи використання їх як окремого об’єкту оренди. Прокуратура вважає, що при винесенні розпорядження від 26.04.2006 року №739 порушено вимоги п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року, оскільки не отримано письмової згоди мешканців будинку на відчуження підвальних приміщень, які є їх спільною власністю. Також прокуратура зазначає, що з пояснень мешканців будинку АДРЕСА_1 вбачається, що підвальним приміщенням, позначеним в поверховому плані ІХ користується власник квартири №14 ОСОБА_10 (частина цього підвалу ним приватизована); підвальним приміщенням, позначеним в поверховому плані Х, користується власник квартири №13 ОСОБА_11; підвальним приміщенням, позначеним в поверховому плані ХІ, користуються власники квартир №3 ОСОБА_7 (приватна власність згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.04.1996 року) та №6 ОСОБА_12 Тому прокуратура стверджує, що службові особи ЛКП «Навколо базару» внесли завідомо неправдиві відомості до акту від 14.04.2006 року про те, що підвальні приміщення є вільними та не використовуються. Окрім цього, прокуратура стверджує, що проектна документація сфабрикована, оскільки не розроблялася та не підписувалася проектувальниками, а саме – архітектором ОСОБА_13, який пояснив, що не розробляв проектних пропозицій по реконструкції приміщень по АДРЕСА_1 з приєднанням підвальних приміщень, з пробиттям дверного пройому на вул. Тобілевича, жодного листа вказаних пропозицій не підписував. Відтак, прокуратура Франківського району м. Львова вважає розпорядження голови Франківської районної адміністрації №650 від 26.06.2008 року таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а, отже, не може бути визнаним нечинним. Що стосується розпорядження №1132 від 12.11.2007 року, то, на думку прокуратури, воно також не відповідає вимогам чинного законодавства та скасовано за результатами розгляду протесту прокурора. Так, розпорядження №1132 від 12.11.2007 року прийнято на підставі розпорядження №739 від 26.04.2006 року, яке не відповідає вимогам законодавства та яке скасовано відповідно до розпорядження №651 від 26.06.2008 року. При винесенні вказаного розпорядження №1132 від 12.11.2007 року враховано акт ЛКП «Навколо базару», який не відповідає фактичним даним та технічні документації. Не поставлено питання щодо внесення змін в акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту та внесення змін до свідоцтва про право власності, виданого МПП «МПМ». Відтак, прокуратура вважає, що розпорядження №651 від 26.06.2008 року є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже, не може бути визнаним нечинним. Прокурор просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник третьої особи Управління комунальної власності Львівської міської ради пояснив, що управління, зокрема, надає висновки про те, чи є вільними підвальні приміщення, що підлягають приєднанню. Підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, що приєднані до нежитлових приміщень позивача, до приєднання перебували у комунальній власності територіальної громади м. Львова та були вільними, тому Управління комунальної власності Львівської міської ради не заперечує проти залишення приєднаних підвальних приміщень у власності МПП «МПМ».
Третя особа ЛКП «Навколо базару» в судовому засіданні пояснила, що підвальні приміщення, які не приватизовані мешканцями будинку АДРЕСА_1, є вільними і могли бути приєднані до приміщень, що належать позивачу.
Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 проти позову МПП «МПМ» заперечили з тих підстав, що вони не надавали згоду на приєднання підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 до нежитлових приміщень позивача, що знаходяться на першому поверсі цього будинку. Просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали і документи по справі, матеріали інвентаризаційної справи №83 на будинок АДРЕСА_1 у м.Львові, заслухавши пояснення сторін, прокурора, третіх осіб, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач МПП «МПМ» є власником нежитлових приміщень першого поверху, позначених на плані цифрами з №1 по №14, загальною площею 228,3 кв. м, що розташовані в будівлі позначеній на плані літерою «А-3» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 141, придбаних згідно договору купівлі-продажу приміщення, укладеного 13 квітня 2006 року між Виробничо-торгівельною фірмою «Надія» – дочірнім підприємством ВТФ «Львів» (продавець) та МПМ «МПМ» (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 13 квітня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №3414(а.с.5).
Право власності МПП «МПМ» на ці нежитлові приміщення зареєстровано ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 14.04.2006 року за реєстраційним номером 14459460, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10396376 від 14.04.2006 року(а.с.6).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2008р. у справі №13/255 за позовом МПП «МПМ» до ВТФ «Надія» про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності позов МПП «МПМ» було задоволено, зобов’язано відповідача не чинити перешкод та визнати за МПП «МПМ» право власності на нежитлові приміщення, позначені на плані цифрами з №1 по №14 разом з нежитловими приміщеннями, позначеними на плані цифрами з №ІХ по №ХІІ, загальною площею 324,7 м.кв., які розташовані в будівлі під літерою А-3 і знаходяться в м.Львові по вул. Городоцькій,141(а.с.6-8 інвентаризаційної справи №83 на будинок АДРЕСА_1 у м.Львові). Право власності МПП «МПМ» на ці нежитлові приміщення зареєстровано ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 09.12.2008р. за реєстраційним номером 25716617, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.12.2008 року(а.с.10 інвентаризаційної справи №83 на будинок АДРЕСА_1 у м.Львові).
26.04.2006 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, розглянувши заяву МПП «МПМ», винесла розпорядження №739 від «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» (надалі – розпорядження №739 від 26.04.2006 року), пунктом 1 якого затвердила рішення комісії з надання в оренду та користування нежитлових приміщень (протокол від 20.04.2006 року №14 п.2) про приєднання нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,2 кв. м в будинку АДРЕСА_1 до нежитлових приміщень площею 228,3 кв.м., які належать МПП «МПМ» (а.с.7).
Згідно з п. 2 розпорядження №739 від 26.04.2006 року зобов'язано директора МПП «МПМ» здійснити оплату за приєднання нежитлових приміщень згідно з розрахунком.
Суд з’ясував, що Додатком №1 розпорядження №739 від 26.04.2006 року є рішення комісії з надання в оренду та користування нежитлових приміщень /протокол від 20.04.2006 року №14 п. 02/, яким вирішено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 06.12.2001 року №1325 «Про приєднання нежитлових приміщень», приєднати нежитлові підвальні приміщення 1Х/30,6 кв.м, Х/24,7 кв.м., Х1/35,3 кв.м, Х11/20,2 кв.м. загальною площею 110,2 кв. м в будинку №141 по вул. Городоцькій до нежитлових приміщень площею 228,3 кв. м, які належать МПП «МПМ»(а.с.8).
Додатком №2 до розпорядження №739 від 26.04.2006 року є розрахунок вартості за приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1, згідно якого вартість такого приєднання становить 35 565,95 грн.(а.с.9)
Суд встановив, що МПП «МПМ» в особі директора було оплачено за приєднання підвальних приміщень на рахунок ЛКП «Навколо базару» грошові кошти на загальну суму 35 566,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 20.04.2006 року та від 26.04.2006 року(а.с.10).
Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядження №739 від 26.04.2006 року є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке звернене до окремої юридичної особи – МПП «МПМ», створило для позивача МПП «МПМ» правові наслідки, які полягають у виникненні права на оформлення права власності на приєднані підвальні приміщення, права на переобладнання належних позивачу нежитлових приміщень по вул. Городоцькій, 141 площею 228,3 кв.м. під заклад швидкої їжі з розширенням їх за рахунок приєднання підвальних приміщень, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.
12.11.2007 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради було винесено розпорядження №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» (надалі – розпорядження №1132 від 12.11.2007 року), відповідно до якого були внесені зміни у вищевказане розпорядження №739 від 26.02.2006 року, а саме: замість слів "площею 110,2 кв.м." читати "площею 90,4 кв.м."(а.с.11).
17.06.2008 року прокурором Франківського району м. Львова було винесено протест №90зн-08 (вх. № 35/1.7-184/02 від 18.06.2006 року) на розпорядження голови Франківської районної адміністрації №739 від 26.04.2006 року, у якому він вимагав скасувати вказане розпорядження(а.с.13). Зокрема, у протесті зазначено, що при винесенні розпорядження №739 від 26.04.2006 року порушено вимоги Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень, що не можуть бути окремим об'єктом оренди, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, а саме: порушено вимоги пункту 4 вказаного Положення, яким передбачено, що позитивні висновки міжвідомчої комісії про приєднання нежитлових приміщень разом з проектними пропозиціями і відповідним запитом надсилається для розгляду в Управління ресурсів Львівської міської ради для дачі висновків щодо приєднання нежитлових приміщень чи використання їх як окремого об'єкту оренди. Однак, Франківська районна адміністрація про надання вказаного висновку про приєднання підвальних приміщень по вул. Городоцькій, 141 МПП «МПМ» в Управління ресурсів Львівської міської ради не зверталася. Крім того, в протесті зазначено, що не отримано письмової згоди мешканців будинку на відчуження підвальних приміщень, які є їх спільною власністю, чим порушено вимоги п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року.
Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, розглянувши протест прокурора № 35/1.7-184/02 від 18.06.2006 року, керуючись ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», винесла розпорядження №650 від 26.06.2008 року «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 26.04.06 №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» (надалі – розпорядження №650 від 26.06.2008 року), яким скасовано розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006 року №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1»(а.с.12)
Крім того, 17.06.2008 року прокурором Франківського району м. Львова було винесено протест № 92зн-08 (вх. № 35/1.7-182/02 від 18.06.2006 року) на розпорядження Франківської районної адміністрації №1132 від 12.11.2007 року(а.с.15). Вказаним протестом розпорядження №1132 від 12.11.2007 року визнається таким, що підлягає скасуванню, як таке, що прийняте на основі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №739 від 26.04.2006 року, яке також не відповідає нормам чинного законодавства України та на яке прокурором попередньо винесено протест. При винесенні вказаного розпорядження №1132 від 12.11.2007 року враховано акт ЛКП «Навколо базару», який не відповідає фактичним даним та технічні документації. Не поставлено питання щодо внесення змін в акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту та внесення змін до свідоцтва про право власності, виданого МПП «МПМ».
Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, розглянувши протест прокурора № 35/1.7-182/02 від 18.06.2006 року, керуючись ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», винесла розпорядження №651 від 26.06.2008 року «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 12.11.07 №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.06 №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» (надалі – розпорядження №651 від 26.06.2008 року), яким скасувала своє попереднє розпорядження №1132 від 12.11.2007 року(а.с.14).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 144 Конституції України передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Конституційний Суд України у п.5 свого рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 за конституційним подання Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), надалі – рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, роз’яснив наступне: «У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у частині 10 статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку… Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію‚ прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя‚ четверта статті 21 Закону України «Про прокуратуру»).
У зв’язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом ч.2 ст. 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним‚ оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).»
Конституційний Суд України також у п.5 рішення від 16.04.209 року зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відтак, Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, частин 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97–ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд з’ясував, що в судовому порядку розпорядження №739 від 26.04.2006 року та розпорядження №1132 від 12.11.2007 року невідповідними закону не визнавалися.
Як зазначено вище, протест прокурора тільки зупиняє дію акту органу місцевого самоврядування, який вважається невідповідним законодавству, тому суд вважає, що Франківська районна адміністрація Львівської міської ради у відповідності з вимогами ст. 144 Конституції України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в разі підтримання доводів, викладених у протестах прокуратури Франківського району м. Львова, вправі була звернутися до суду з позовом про визнання нечинними розпоряджень №739 від 26.04.2006 року та №1132 від 12.11.2007 року, але повноважень відміняти власні рішення, які пов’язані з реалізацією МПП «МПМ» певних прав та охоронюваних законом інтересів, не мала. Оскільки законодавством прямо не передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення, тому суд вважає, що відповідач порушив встановлений законодавством порядок скасування своїх попередніх рішень №739 від 26.04.2006 року та №1132 від 12.11.2007 року, які стосується прав і обов’язків позивача МПП «МПМ». Відтак, спірні розпорядження №650 від 26.06.2008 року та №651 від 26.06.2008 року суперечать ст. 19, ч.2 ст. 144 Конституції України, п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що є підставою для визнання їх нечинними.
Що стосується розпорядження №739 від 26.04.2006 року, то суд вважає, що воно не суперечить чинному на момент його прийняття законодавству у зв’язку з таким.
Нежитлове приміщення – приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин(Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Державного комітету з будівництва та архітектури України від 18.05.2005 року № 80).
Порядок приєднання нежитлових приміщень визначається ухвалою Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року «Про приєднання нежитлових приміщень», згідно якої Львівської міська рада ухвалила дозволити міськвиконкому та районним адміністраціям приєднувати вільні нежитлові приміщення (нежитлові площі), що не можуть бути окремим об'єктом оренди, до приміщень квартир та нежитлових приміщень шляхом їх продажу власникам цих квартир та нежитлових приміщень(а.с.16).
Пунктом 2 ухвали №1325 від 06.12.2001 року затверджено Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди (Додаток №1) та Розрахунок вартості нежитлового приміщення (нежитлової площі), що підлягає приєднанню (Додаток №2).
Пунктом 3 вказаної ухвали встановлено, що кошти, отримані від продажу поступають на рахунок балансоутримувача будинку (приміщення) для утримання та ремонту житлового фонду.
Суд з’ясував, що відповідно до п.2 Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди, яке є Додатком №1 до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року (надалі – Положення), приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ) проводиться за письмовим зверненням громадян та юридичних осіб до районних адміністрацій за місцем знаходження приміщення. До звернення додаються проектні пропозиції по приєднанню та подальшому переплануванню і переобладнанню приміщень квартир та нежитлових приміщень, до яких відбувається приєднання.
Згідно до п.3 Положення заява про приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ) скеровується на розгляд міжвідомчої комісії для отримання висновків про технічну можливість приєднання з подальшим переплануванням і переобладнанням квартир та приміщень, до яких відбувається приєднання.
Оскільки МПП «МПМ» є власником нежитлового приміщення площею 228,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 141, тому у відповідності до п.2 Положення позивач вправі був звернутися до відповідача із заявою про приєднання до належного йому вищевказаного нежитлового приміщення підвальних приміщень, які знаходяться у вказаному будинку, для переобладнання під заклад швидкої їжі.
При цьому, у відповідності до вимог п.2 Положення до заяви позивачем були долучені проектні пропозиції переобладнання нежитлових приміщень під заклад швидкої їжі по АДРЕСА_1, що не заперечується відповідачем. Що стосується тверджень прокуратури про те, що архітектором ОСОБА_13, який пояснив, що не розробляв цих проектних пропозицій по реконструкції приміщень по АДРЕСА_1 з приєднанням підвальних приміщень, з пробиттям дверного пройому на вул. Тобілевича, то на підтвердження цього не долучено до матеріалів справи жодних доказів.
Проаналізувавши зміст Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди, яке є Додатком №1 до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, суд з’ясував, що подання інших документів, зокрема, згоди власників (мешканців) квартир житлового будинку на приєднання нежитлових приміщень, в тому числі, підвальних приміщень, цим Положенням не вимагалося.
Отже, суд встановив, що позивач подав відповідачу повний пакет документів, що передбачені п.2 Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди, яке є Додатком №1 до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, які необхідні для вирішення питання про приєднання нежитлових приміщень.
Як зазначалося вище, МПП «МПМ» оплатило за приєднання підвальних приміщень 35565,95 грн. на рахунок балансоутримувача будинку ЛКП «Навколо базару», що узгоджується з вимогами п.5. та п.6 вищевказаного Положення.
Що стосується недотримання відповідачем процедури отримання висновків щодо приєднання з боку Управління ресурсів Львівської міської ради (як зазначено в протесті прокурора), то станом на дату винесення відповідачем розпорядження №739 від 26.04.2006 року «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1» такого структурного підрозділу Львівської міської ради як Управління ресурсів не існувало, що виключало можливість звернення до нього для дачі висновків щодо приєднання нежитлових приміщень по АДРЕСА_1.
Разом з тим, в матеріалах справи є відповідь на звернення МПП «МПМ» від 28.08.2008 року від Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради в якому останнє повідомляє, що не можуть бути об’єктом оренди підвальні приміщення площею 90,4 кв.м., позначені в технічному паспорті літерами ІХ, Х, ХІ, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 141(а.с.93).
Суд встановив, що 22 вересня 2008 року комісією за участю спеціалістів управління комунальної власності було проведено обстеження підвальних приміщень площею 90,4 кв.м., позначених в технічному паспорті літерами ІХ, Х, ХІ, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 141, за результатами якого складено Акт №696 обстеження нежитлових приміщень від 22.09.2008 року, в якому зроблено висновок, що вищевказані нежитлові приміщення підвалу не можуть бути об’єктом оренди, оскільки перебувають у приватній власності».
Відтак, з врахуванням вказаного висновку, листом від 02.10.2008 року №2-12302/2302 Управління комунальної власності департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради повідомило, що підвальні приміщення площею 90,4 кв.м., позначені в технічному паспорті літерами ІХ, Х, ХІ, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 141, не можуть використовуватися як об’єкт оренди, оскільки вони перебувають у приватній власності.
Таким чином, суд вважає, що розпорядження №739 від 26.04.2006 року прийняте у відповідності до Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об’єктом оренди, що є Додатком №1 до ухвали Львівської міської ради №1325 від 06.12.2001 року, а тому, на думку суду, є законним.
Що стосується твердження прокурора про відсутність згоди мешканців будинку на приєднання підвальних приміщень до належних позивачу нежитлових приміщень, то суд прийшов до висновку, що такої згоди не вимагається з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження, зокрема, квартир (будинків), та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Тобто законодавством передбачено можливість приватизації підвалів одночасно з приватизацією квартир.
В матеріалах справи є правовстановлюючі документи на усі квартири в будинку №141 по АДРЕСА_1, зокрема, №№ 2, 3, 6, 10, 12, 13, 14, 15а(а.с.38-53).
Суд встановив, що згідно свідоцтва про право власності №220919 від 03.02.2004 року квартира АДРЕСА_1 приватизована гр. ОСОБА_15 разом з підвалом площею 9 кв.м.
Згідно договору купівлі-продажу від 18.04.2006 року ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_2 разом з підвалом площею 12,8 кв.м.
Згідно договору дарування від 21.12.2002 року гр. ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_3. Докази перебування у власності ОСОБА_6 підвальних приміщень у вказаному будинку в матеріалах справи відсутні.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру №22256 від 10.06.1994 року квартира АДРЕСА_4 приватизована гр. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 разом з коморою у підвалі площею 4 кв.м.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру №23271 від 14.07.1994 року квартира АДРЕСА_5 приватизована гр. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 разом з коморою у підвалі площею 9,8 кв.м.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру №213383 від 11.04.1997 року квартира АДРЕСА_6 приватизована гр. ОСОБА_11 без підвалу. Докази перебування у власності ОСОБА_11 підвальних приміщень у вказаному будинку в матеріалах справи відсутні.
Згідно договору дарування від 10.10.2000 року гр. ОСОБА_8 є власником 2/3 квартири АДРЕСА_7 та комори в підвалі площею 19,8 кв.м.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру №216878 від 10.09.1999 року квартира №15а по АДРЕСА_1 приватизована гр. ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 разом з підвалом площею 16,1 кв.м.
Отже, загальна площа приватизованих в будинку АДРЕСА_1 підвалів складає 71,5 кв.м.
З долученого до матеріалів справи технічного паспорта та відомостей внутрішніх обмірів та підрахунку площ приміщень будинку АДРЕСА_1, загальна площа підвальних приміщень складає 202,3 кв.м. та станом на 15.05.1987 року всі підвали рахувалися службовими приміщеннями, які обслуговували розміщену на першому поверсі будинку їдальню.
Згідно рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів від 26.05.1987 року №271 затверджено реєстр житлових будинків, які належать місцевим радам по Радянському району м. Львова, до яких увійшов будинок №141 по вул. 1-го травня (на даний час – вул. Городоцька).
Право власності територіальної громади на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21.01.2005 року, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що власником неприватизованих підвалів як нежитлових (службових) приміщень загальною площею 130,8 кв.м., що є окремими об’єктами цивільних прав, в будинку АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова, а не мешканці вказаного будинку. Тому, на думку суду, згоди мешканців будинку АДРЕСА_1 на приєднання неприватизованих підвальних приміщень до належних позивачу нежитлових приміщень на першому поверсі не потрібно. Таку ж позицію висловила і Франківська районна адміністрація м. Львова у відзиві на позовну заяву.
Крім того, частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Отже, неприватизовані підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, які є окремими об’єктами цивільних прав, відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України не належать до приміщень загального користування, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирних будинків.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розпорядження №739 від 26.04.2006 року прийняте Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради з дотриманням чинного законодавства, і суд не вбачає підстав для визнання його нечинним, а відтак, і не вбачає підстав для визнання нечинним розпорядження №1132 від 12.11.2007 року.
У відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не надано доказів в підтвердження їх заперечень, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МПП «МПМ» є обґрунтованими, не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 94, 122, 138, 139, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 та п.5 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов Малого приватного підприємства «МПМ» - задоволити.
Визнати не чинним розпорядження Франківської районної адміністрації ЛМР №650 від 26.06.2008р. «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006р. №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1»
Визнати не чинним розпорядження Франківської районної адміністрації ЛМР №651 від 26.06.2008р. «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 12.11.2007р. №1132 «Про внесення змін до розпорядження районної адміністрації від 26.04.2006р. №739 «Про приєднання нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1».
Стягнути з Франківської районної адміністрації ЛМР в користь Малого приватного підприємства «МПМ» судовий збір в сумі 6 грн.80 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий (підпис) О.М.Ванівський
Копія вірна
Суддя