Справа №7718

Головуючий в суді 1 інстанції -Білошкап

Доповідач - Дербенцева

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року  Колегія суддів судової палата в цивільних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Желепи О.Б.,  Шахової О.Б. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства палива та енергетики України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства палива та енергетики України,  Державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктів»,  3-особи:ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення незаконним,  поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за вимушений прогул,  про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від від 18 липня 2005 року,  яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2005 року,  ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,  який розглянув справу в касаційному порядку на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ від 22 лютого 2007 року № 697- V ,  судові рішення в справі скасовані,  с права направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Постановлено:

· визнати незаконним наказ Міністерства палива та енергетики України (далі -Мінпалива) від 16 серпня 2004 року № 161 к/к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктів» за п.1  ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);

· поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктів» з 16 серпня 2004 року;

- стягнути з Міністерства палива та енергетики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2004 року по

2  липня 2008 року в розмірі 47373 гр.50 коп. та 5000 гр. у відшкодування моральної шкоди.

3  Мінпалива України стягнуто на користь держави судовий збір.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць

допущено до негайного виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.  Києва від 9 липня 2008 року виправлена в мотивувальній та резолютивній частині рішення арифметична помилка щодо суми,  яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу,  з 47 373 гр.50 коп. на 53036 гр.53 коп.

В апеляційній скарзі Міністерства палива та енергетики України ставиться питання про скасування рішення суду,  ухвалення нового рішення про відмову позивачу в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу,  апелянт посилається на те,  що суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача,  поновив його на роботу в неіснуюче підприємство,  неправильно стягнув заробітну плату.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду,  пояснення осіб,  що з»явилися. дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання незаконним наказу про його звільнення та вимоги про поновлення на роботі,  суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того,  що підстав для звільнення позивача за ч. ст. 41 КЗпП України не було,  оскільки в наказі про звільнення не вказано яке саме одноразове грубе порушення трудових обов»язків допустив ОСОБА_1

Підстави для звільнення ,  вказані в наказі,  не передбачені  ст. 41 КЗпП України.

Суд дійшов правильного висновку і про те,  що необхідно стягнути на користь позивача заробітну плату за вимушений прогул. В цій частині рішення суду є законним.

Посилання апелянта на те,  що позивач поновлений судом в неіснуюче вже підприємство,  не може бути прийнято до уваги,  оскільки ця обставина не підтверджена належними документами.

Разом з тим,  з наказу про звільнення та копії трудової книжки вбачається,  що ОСОБА_1 фактично був звільнений з 25 серпня 2004 року,  тому і поновленню він підлягає саме з цієї дати ,  а не з дати ухвалення наказу по звільнення - 16 серпня 2004 p.,  як вказав суд.

З огляду на викладене,  і стягнення заробітної плати за вимушений прогул підлягає стягненню з 25 серпня 2004 р.

Крім того,  позивач в апеляційній інстанції надав довідку про доходи за іншим місцем роботи після звільнення,  за період з листопаду 2004 р. по жовтень 2005 р. в сумі 8853 гр. 50 коп.

Враховуючи наведене,  вказана сума та сума заробітної плати,  що стягнута судом за період з 16 по 25 серпня 2004 p.,  підлягають виключенню з суми стягнення заробітної плати на користь позивача за вимушений прогул.

З огляду на викладене,  рішення суду в частині дати поновлення на роботі,  дати,  з якої необхідно стягнути заробітну плату за вимушений прогул та суми цієї заробітної плати підлягає зміні.

В частині стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди рішення суду є законним та обгрунтованим .

Керуючись  ст.  ст. 303, 307,  309 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства палива та енергетики України задовольнити частково.

Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року .

Вважати,  що ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року на вказану в ньому посаду з 25 серпня 2004 року і з цієї ж дати - 25 серпня 2004 року підлягає стягненню за вказаним рішенням суду на його користь заробітна плата за вимушений прогул .

Зменшити суму,  яка підлягає стягненню з Міністерства палива та енергетики України на користь ОСОБА_1 з 53036гр.53 коп . до 43 849 гр.67 коп.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття законної сили.