Справа № 2-1704/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

2 червня 2009 року                                                              Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді -    Горецького А.С.

                       при секретарі  -    Чвак Л.

з участю:

       представника  позивача -    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ВАТ КБ «Надра» про стягнення суми банківських вкладів з нарахованими відсотками, завданих збитків та відшкодування моральної шкоди  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом в якому просить стягнути з  відповідача належні йому за договорами банківських вкладів кошти в сумі  5143,91 Євро  і 19508,49 грн. з нарахованими процентами,  338,7  Євро збитків за несвоєчасне виконання позивачем договору позики та 50000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги змінив, просить стягнути з відповідача  5050 Євро  і 18794,32 грн. банківських вкладів з нарахованими процентами,  відсотки за договорами на час винесення рішення,  57,27 Євро та 220,22 грн. компенсацію за  прострочення виконання зобов’язання, інфляційні втрати, дохід отриманий банком за час користування коштами, пеню, збитки завдані неможливістю позивачем виконати умови договору позики та  50000 грн. відшкодування моральної шкоди.  Пояснив, що позивач  10 січня  2008 р.  уклав з ВАТ КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу № 279124.  За вказаним договором ним зроблено банківський вклад в розмірі 5000 євро  строком на 12 місяців з виплатою 9 % річних. 12 січня 2009 р., після спливу строку дії договору,  позивач звернувся  в банк з вимогою повернути йому суму банківського вкладу з нарахованими відсотками. Однак не зважаючи на договірні зобов’язання, на даний момент відповідач виплати позивачу лише 400 Євро нарахованих відсотків, решту суми в розмірі 5050 Євро не виплачує. Крім цього позивач уклад з відповідачем договір банківського вкладу № 670347, від 30 жовтня 2008 р. за вказаним договором ним зроблено банківський вклад в розмірі 18000 грн.  строком на 1 місяць з виплатою 17,7 % річних, за умовами даного договору його дію було пролонговано до 30 січня 2009 р. Вимогу позивача про повернення вкладу в сумі 18000 грн. та нарахованих відсотків в сумі 794,32 грн. банк на даний момент не виконав. Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у відсутності можливості розпоряджатись власними коштами, що спричинило моральні страждання, переживання та погіршення стану здоров’я. Враховуючи наведене та в зв’язку з тим, що відповідач відмовився добровільно виконати взяті на себе договірні зобов’язання, представник позивача просить винести рішення про стягнення з банку коштів в сумі  5050 Євро  і 18794,32 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., компенсацію за  прострочення виконання зобов’язання в розмірі 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати по вкладу у гривнях, відсотки встановленні договорами за час  користування коштами після спливу строків дії договорів, дохід отриманий банком за час користування коштами, пеню, збитки завдані неможливістю позивачем виконати умови договору позики укладеного з іншою особою.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши представленні по справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають  задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно  договору строкового банківського вкладу від 10.01.2008 р., № 279124 (а.с. 12) ОСОБА_2 передав а ВАТ КБ «Надра»  прийняв грошовий вклад в сумі 5000 Євро (квитанція № 6, а.с. 11)  строком на 12 місяців, з процентною ставкою по вкладу в розмірі 9 % річних. В п.3.4.4 договору передбачено, що оплата процентів і повернення вкладу здійснюється в останній робочий день строку вкладу, отже датою повернення вкладу являється 12.01.2009 р.

Також ОСОБА_2 зроблено банківський вклад в  ВАТ КБ «Надра» в сумі 18000 грн. строком на 1 місяць з виплато 17,7% річних, про що свідчий укладений між ними договір від 30.10.2008 р. , № 670347 (а.с. 10). За умовами договору строк його дії може бути продовжено  на такий самий проміжок часу, договір двічі продовжувався,  строк його дії закінчився після подачі позивачем заяви про повернення вкладу та відсотків від 29.01.2009 р. Відповідно до п. 3.4.5 вказаного договору банк зобов’язується повернути вкладнику кошти за його вимогою в кінці терміну вкладу, чи у випадку дострокового розірвання договору, шляхом перерахування коштів на рахунок.

Згідно п. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від  його  виду банк  зобов'язаний  видати  вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до  ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту)  одна  сторона (банк),  що  прийняла  від  другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму  (вклад),  що  надійшла,  зобов'язується  виплачувати вкладникові  таку  суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 625 ЦК України предбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином в ході судового розгляду судом встановлено факт наявності у відповідача, за умовами договорів строкових банківських вкладів, обов’язку по виплаті позивачу сум вкладів в розмірі 5000 Євро і 18000 грн., залишок нарахованих на них і не виплачених процентів, які згідно розрахунків позивача становлять 50 Євро  794,32 грн. та компенсацію за прострочення виконання зобов’язання в сумі 57, 27 Євро та 220,22 грн., розмір нарахованих позивачем відсотків  та суми компенсації відповідачем не заперечувався, а тому приймається судом.  В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від добровільного виконання покладених на нього договірних зобов’язань, оскільки звернення позивача про повернення коштів, залишено без задоволення. Також судом встановлено факт заподіяння неправомірними діями відповідача моральної шкоди позивачу, яка полягала у   наявності тривалий час нервових переживань, викликаних ризиком втрати належних позивачу коштів, відсутністю можливості розпоряджатись власними заощадженнями.  Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, суд оцінюючи глибину душевних страждань позивача та керуючись ст. 23 ЦК України  визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.  

Позовні вимоги в частині  стягнення з відповідача відсотків по депозитному вкладу розрахованих на дату винесення рішення, інфляційних втрат, доходу отриманого банком за час користування коштами, пені та збитки завдані неможливістю позивачем виконати умови договору позики, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  Норма ч. 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань » платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Отже виходячи із змісту вищенаведених норм, та враховуючи те, що угода про забезпечення зобов’язання неустойкою між сторонами не укладалась, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків визначених договорами  банківських вкладах, за період з закінчення строку дії договору по дату ухвалення рішення суду, задоволенню не підлягає так як за умовами договору відсотки нараховуються до дня списання коштів з вкладного рахунку вкладника.

Також необгрунтованими є вимоги позивача про стягнення   збитків завданих неможливістю виконати умови договору позики, оскільки суду не представлено доказів фактичного понесення збитків позивачем, договір позики та розписка свідчать лише про наявність обов’язку по сплаті коштів третій особі.  

Позивач ставлячи вимогу про стягнення інфляційних втрат не представив суду конкретних розрахунків та не зазначив чіткої суми стягнення.  Вимога про стягнення доходу отриманого банком за час понадстрокового користування коштами позивача,  також не була підтверджена жодними доказами.  

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже  враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність примусово стягнення з відповідача в користь позивача суми зроблених банківських вкладів з нарахованими  процентами, компенсацію за прострочення виконання зобов’язання та відшкодування заподіяної моральної шкоди. Крім цього з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 7000 грн., на оплату послуг адвоката (квитанція а.с. 59 ) та стягнути в користь держави 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і  742 грн.  судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,11,23,209, 213-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1058, 1060 ЦК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань »,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ВАТ КБ «Надра» в користь ОСОБА_2 5050 Євро  і 18794,32 грн. банківських вкладів з нарахованими процентами,  57, 27 Євро та 220,22 грн. відшкодування за прострочення виконання зобов’язання, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди та 7000 грн. судових витрат.

В решті позовних  вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ВАТ КБ «Надра»  в користь держави 742 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може  бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через  суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ :