СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 липня 2006 року | Справа № 20-7/405-10/262-9/031 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Кудряшов Віктор Володимирович, довіреність № 19 від 07.02.2006 - комунальне підприємство "Кіновідеопрокат";
представник відповідача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 20.03.2006 у справі №20-7/405-10/262-9/031
за позовом Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" (вул. Адм. Октябрьського, 34,Севастополь,99008)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" (вул. П. Корчагіна, 16-96,Севастополь,99014)
про стягнення 2241,47 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Кіновідеопрокат" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" про стягнення заборгованості за договором у сумі 2241,47грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору про співробітництво № 3 від 11.07.2003.
Позивач в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану площу за 16 місяців в розмірі 757,26грн., заборгованість по оплаті за електроенергію в розмірі 1303,13грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 180,34грн. Додатково просив суд зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом демонтажу та вивозу обладнання відповідача з кінотеатру "Москва".
Позивач заявив клопотання про прийняття заходів по забезпеченню позову.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.03.2006 (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 830,3грн., з яких 600грн. - сума основного боргу, 112,3грн. - державне мито, 118грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Суд зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" усунути перешкоди в користуванні майном комунальному підприємству "Кіновідеопрокат" шляхом демонтажу та вивозу обладнання.
В іншій частині в позові відмовлено.
З комунального підприємства "Кіновідеопрокат" в дохід державного бюджету України стягнуто 85грн. державного мита.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що відповідач не погоджується з рішенням суду в частині покладення на нього витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також в частині зобов’язання судом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом демонтажу та вивозу обладнання відповідача з кінотеатру "Москва".
Відповідно до розпорядження В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 суддів Сотула В.В. та Прокопанич Г.К. було замінено на суддів Борисову Ю.В. та Котлярову О.Л.
Відповідно до розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 суддів Борисову Ю.В. та Котлярову О.Л. було замінено на суддів Прокопанич Г.К. та Щепанську О.А.
Розглянувши повторно матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
11.07.2003 між комунальним підприємством "Кіновідеопрокат" та товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" було укладено договір про співробітництво № 3.
Згідно пункту 4.1 договору, він був пролонгований.
05.04.2005 директору товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" відповідно до пункту 4.1 договору, комунальним підприємством "Кіновідеопрокат" було направлено письмове повідомлення про припинення дії договору про співробітництво № 3 від 11.07.2003.
Крім того, про закінчення строку дії договору та відмову в його пролонгації на подальший термін комунальне підприємство "Кіновідеопрокат" повідомило листом від 15.06.2005 вихідний № 87, в якому товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" було запропоновано вивезти обладнання з приміщення кінотеатру "Москва".
Рішенням господарського суду від 06.09-03.10.2005 суд визнав договір про співробітництво таким , що припинив дію з 11.07.2005.
Згідно умов договору комунальне підприємство "Кіновідеопрокат" взяло на себе зобов’язання надати місце для установки оптичного обладнання в підсобному приміщенні кінотеатру "Москва".
Пунктом 3.1 договору передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" зобов’язується сплачувати за площу, що використовує - 3 м2 - 50 грн. щомісяця.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що за спожиту електроенергію оплата здійснюється згідно виставлених розрахунків.
Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок комунального підприємства "Кіновідеопрокат" не пізніше 20 числа кожного місяця за попередній місяць (пункт 3.3 договору).
Комунальне підприємство "Кіновідеопрокат" зобов’язання за договором виконало, надавши товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" місце для установки оптичного обладнання в підсобному приміщенні кінотеатру "Москва".
Відповідач з липня 2004 року перестав виконувати зобов`язання за договором, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість.
Судова колегія вважає вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01.01.2004.
Правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004, не припинені в порядку, встановленому статтями 216-223 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за використовувану площу за 16 місяців в розмірі 757,26грн. Судова колегія вважає позовні вимоги в цій частині підлягаючими частковому задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили розмір оплати використовуваного приміщення –50,00грн. в місяць.
Відповідач не здійснював оплату з липня 2004 року. Цей факт визнаний відповідачем. Договір про співробітництво припинив дію з 11.07.2005.
На підставі викладеного, відповідач повинен платити позивачу за використовуване приміщення з липня 2004 року по червень 2005 року по 50,00грн. щомісяця, а всього 600,00грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за електроенергію в розмірі 1303,13грн. Апеляційна інстанція вважає вказані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що за спожиту електроенергію оплата здійснюється згідно виставлених рахунків.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав судовій колегії доказів виставлення відповідачу рахунків по оплаті за електроенергію, не надав належних доказів правомірності розрахунку заборгованості за електроенергію.
Крім того, відповідач надав суду докази того, що згідно договору з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" ним з 01.01.2005 здійснюється оплата спожитої електроенергії за даний об’єкт безпосередньо до постачальника енергії –відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (а.с. 103-104, 150).
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Додатково позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 180,34грн. Вказані вимоги судова колегія також визнає не підлягаючими задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України угода про забезпечення зобов’язань здійснюється в письмовій формі.
Договір про співробітництво № 3 від 11.07.2003 не містить пункту про забезпечення виконання зобов’язання. Інших письмових угод, які б містили умови забезпечення зобов’язань, сторони не укладали.
З вищевикладеного слідує, що у позивача не має правових підстав для стягнення з відповідача пені.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" усунути перешкоди в користуванні майном комунальному підприємству "Кіновідеопрокат" шляхом демонтажу та вивозу обладнання з кінотеатру "Москва".
Апеляційна інстанція визнає вказані вимоги підлягаючими задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як зазначалося вище, договір про співробітництво № 3 від 11.07.2003 припинив свою дію 11.07.2005. Таким чином, саме з цього часу у товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" відпали правові підстави користування підсобним приміщенням у кінотеатрі "Москва" та розташування обладнання на його території.
На підставі викладеного, товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" повинен звільнити приміщення у кінотеатрі "Москва" шляхом демонтажу та вивезення обладнання.
Господарський суд відмовив комунальному підприємству "Кіновідеопрокат" в задоволенні клопотання про вживання заходів по забезпеченню позову у зв'язку з тим, що позивачем не представлені докази того, що неприйняття таких заходів може утрудняти або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В цій частині апеляційна інстанція погоджується з висновками господарського суду.
Відповідно до частини 1 статті 36 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита № 15 від 22.04.1993 зі змінами та доповненнями" позовні заяви у спорах, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів .
Відповідно до пункту в) частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 4393 від 30.04.1993 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів становлять 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем в процесі розгляду справи по суті заявлених вимог було заявлено додаткову позовну вимогу, яка є вимогою немайнового характеру. Однак позивач не сплатив державне мито з цієї вимоги, у зв’язку з чим суд вважає необхідним стягнути з комунального підприємства "Кіновідеопрокат" несплачене державне мито в розмірі 85,00 грн. до державного бюджету України
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя винесено при правильно встановлених обставинах справи, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 20.03.2006 у справі №20-7/405-10/262-9/031 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська