АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/4887/15 Головуючий 1 інст. - Бондарева І.В.

Справа № 645/6901/14-ц

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів -Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») в особі Зубицької Елліни Павлівни звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позивач вказав, що 20 серпня 2007 року з Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), зміненим на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), укладено Кредитний договір № ML-701/742/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 129 686,31 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 20 серпня 2032 року.

Цього ж дня для забезпечення зобов'язань за договором кредиту укладено договори поруки: № SR-701/742/2007/1 - з ОСОБА_3, № SR-701/742/2007/2 - з ОСОБА_4

Крім того, згідно договору іпотеки № РСL-701/742/2007 в іпотеку передано належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Договір посвідчено 20 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васьковою Л.Є. за реєстровим № 8809.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 25 листопада 2013 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 4 759 258 грн. 04 коп. (за тілом кредиту - 7 648,17 швейцарських франків, що еквівалентно 67 174 грн. 44 коп.; за пенею - 3 735 761 грн. 69 коп.).

На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20 липня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також штрафних санкцій.

Згідно договору від 20 липня 2011 року право вимоги щодо заборгованості за вказаним договором кредиту відступлене на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві житлового будинку АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця, в тому числі отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи. Довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах Реєстраційної служби Харківського МУЮ, ВРЖЕУ, нотаріату; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу; передати житло в управління позивача на період до його реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами; виселити та зняти з реєстрації мешканців, які проживають та зареєстровані в АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 3 654 грн. 00 коп. судового збору.

В уточнених в січні 2015 року вимогах просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року станом на 27 серпня 2014 року в загальному розмірі 8 215 868 грн. 34 коп. (за тілом кредиту -108 882,37 швейцарських франків, що еквівалентно 1 650 890 грн. 72 коп.; за відсотками - 15,162149 швейцарських франків, що еквівалентно 115 962 грн. 69 коп., за пенею - 6 449 014 грн. 93 коп.).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_1 позов не визнали. Не заперечуючи факту несплати кредиту з травня 2011 року у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, вважали позов недоведеним, просили зменшити розмір пені та застосувати строк позовної давності.

Справа розглянута за відсутності позивачки ОСОБА_4

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року позов задоволено частково.

З ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно стягнуто 3 533 706 грн. 80 коп. заборгованості за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року та 3 654 грн. 00 коп. судового збору в частковому порядку - по 1 218 грн. 00 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що докази переуступки права вимоги за договорами поруки відсутні, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є належними відповідачами; копії Витягів з додатків № 1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю та до Договору про відступлення права вимоги від 20 липня 2011 року не є належними доказами; ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про зміну кредитора; розмір пені не відповідає вимогам Закону про захист прав споживачів; крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, початок якого повинен відліковуватись з 20 липня 2011 року - з моменту укладення Договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав доведеними вимоги з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України. Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що 20 серпня 2007 року з ЗАТ «ОТП Банк», зміненим на ПАТ «ОТП Банк», укладено Кредитний договір № ML-701/742/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 129 686,31 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 20 серпня 2032 року.

Цього ж дня для забезпечення зобов'язань за договором кредиту укладено договори поруки: № SR-701/742/2007/1 - з ОСОБА_3, № SR-701/742/2007/2 - з ОСОБА_4

Крім того, згідно договору іпотеки № РСL-701/742/2007 в іпотеку передано належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Договір посвідчено 20 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васьковою Л.Є. за реєстровим № 8809.

На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20 липня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також штрафних санкцій.

Згідно договору від 20 липня 2011 року право вимоги щодо заборгованості за вказаним договором кредиту відступлене на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна».

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Підпунктом «б» пункту 6.2. Договору купівлі-продажу кредитного портфелю сторони погодили, що продавець, тобто ПАТ «ОТП Банк», зобов'язується повідомити боржників/поручителів про укладення цього Договору відповідно до вимог чинного законодавства, а також надати будь-які повідомлення, здійснити всі необхідні реєстрації та отримати всі необхідні дозволи, які можуть вимагатися у зв'язку з укладенням цього Договору та передачею кредитного портфелю.

Про відступлення права вимоги ОСОБА_2 була повідомлена шляхом направлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року (а. с. 142 т. 1).

При цьому в суді апеляційної інстанції був оглянутий оригінал Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20 липня 2011 року, де під № 87 Додатку ОСОБА_2 значиться як боржник за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року.

Доказів того, що заборгованість за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року погашена в повному обсязі, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні правові підстави для задоволення вимог позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права не можуть бути прийняті до уваги.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК. Відповідно до ч. 1 цієї норми за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2013 року на виконанні Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходився виконавчий напис № 7295, виданий 14 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП «Факторинг» в розмірі 1 159 332 грн. 43 коп.

Постановою заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 червня 2014 року даний виконавчий документ повернуто стягувачеві.

У зв'язку з цим ТОВ «ОТП Факторинг» звернулося у суд із відповідним позовом 22 серпня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

З матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

Отже, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З огляду на те, що відповідальність поручителя і боржника, а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, є солідарною, посилання на відсутність доказів щодо переуступки права вимоги за договорами поруки не ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність розміру пені вимогам Закону про захист прав споживачів є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За положенням указаної норми закону суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність із розміром основного зобов'язання. При цьому зменшення розміру неустойки - це право суду.

Розмір неустойки (1 766 853 грн. 40 коп.) не перевищує загальну суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками (1 650 890 грн. 72 коп. + 115 962 грн. 69 коп. = 1 766 853 грн. 41 коп.).

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що відносно фізичних осіб поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Так, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пунктів 1.2. Договорів поруки № SR-701/742/2007/1, № SR-701/742/2007/2, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 окремо з кожним, поручителі зобов'язуються відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Пунктом 3.1. Договорів поруки встановлено право кредитора у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором звернутись до поручителів з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог, а саме - стягнення солідарно з поручителів суму заборгованості за кредитним договором, у цьому разі не узгоджується з вимогами ст. 554 ЦК України та умовам договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України відсутні.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а сума заборгованості за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20 серпня 2007 року - стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини викласти в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» суму в розмірі 3 533 706 грн. 80 коп. (три мільйони п'ять сот триста три тисячі сімсот шість грн. 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» суму в розмірі 3 533 706 грн. 80 коп. (три мільйони п'ять сот триста три тисячі сімсот шість грн. 80 коп.)».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді