СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 липня 2006 року |
місто Севастополь Справа № 2-25/7277-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Шевченко Н.М.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 11.04.2006 у справі №2-25/7277-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Шкільна, 16,Нижньогірський,97100)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 у справі № 2-25/7277-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволено. Податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 визнані нечинними. З Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 3,40 грн. судових витрат.
Постанова господарського суду мотивована тим, що відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права при донарахуванні позивачу прибуткового податку з громадян та застосуванні до нього фінансових санкцій.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування.
В судовому засіданні 17.07.2006 відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач у судовому засіданні 17.07.2006 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.07.2006 до 24.07.2006.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
07.09.2005 Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт НОМЕР_4 (а.с. 10-19).
На підставі зазначеного акту Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 12.09.2005 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення - рішення НОМЕР_1 (а.с. 9).
За результатами апеляційного оскарження Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийняті та надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення НОМЕР_2, НОМЕР_3, якими продубльовано податкове повідомлення - рішення НОМЕР_1 (а.с. 8, 7).
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 6302,89 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 13129,32 грн.
Підставою для донарахування прибуткового податку з громадян та застосування фінансових санкцій стали наступні обставини.
У 2002-2003 роках позивач як орендар уклала договори земельних паїв з громадянами ( а.с. 6). Договори укладені терміном на 5 років і передбачали сплату орендної плати у сумі 700 грн. на рік за один земельний пай. Передбачалось внесення орендної плати сільськогосподарською продукцією в кількості 2 т. за 1 земельний пай. Звідси випливає, що ціна однієї тонни зерна складає 350 грн., а ціна 1 кг - 0,35 грн.
У 2002 році позивач на виконання договорів оренди земельних паїв видала кожному із 21 власника земельних паїв по 2т зерна (1500 кг пшениці і 500 кг ячменя) (а.с. 109). При розрахунках з орендодавцями ціна була визначена у розмірі 0,18 грн. за 1 кг, що в розрахунку на 1 земельний пай склало 360 грн., а всього за 21 договором оренди -7560 грн. (а.с. 12-13). У зв'язку з цим позивач нарахувала та сплатила прибутковий податок з громадян у сумі 1512 грн. за ставкою 20 відсотків (зазначена ставка відповідає п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про прибутковий податок з громадян”).
При виплаті орендної плати за земельні паї позивач здійснила сплату прибуткового податку відповідно до підпункту „а” пункту 1 статті 14 того ж Декрету, але при цьому об'єкт оподаткування було занижено, оскільки прибутковий податок позивач сплатила виходячи із ціни 0,18 грн. за 1 кг зерна, а встановлена договором оренди вільна (ринкова) ціна складала 0,35 грн. за 1 кг (700 грн:2000 кг). Відповідно до частини 4 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про прибутковий податок з громадян” доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за вільними (ринковими) цінами. Позивач занизила ці ціни на 0,17 грн. за 1 кг зерна, а всього на 3400 грн. Відповідач донарахував прибутковий податок з розрахунку 0,30 грн. за 1 кг (враховуючи ціни, за якими позивач здійснював продаж зерна стороннім особам). Виходячи із цього, відповідач правомірно донарахував прибутковий податок у сумі 1008 грн. і на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»застосував фінансові санкції у сумі 2016 грн. Підстав для задоволення позову в цій частині немає.
За тих же умов у 2003 році позивач здійснила сплату орендної плати натурою шляхом видачі власникам земельних паїв зерна у загальній кількості 28842 кг за ціною 0,3725 грн за 1 кг (а.с. 106-107). Це відповідало умові договорів оренди земельних паїв про ціну зерна (0,35 грн. за 1 кг). Відповідач здійснив донарахування прибуткового податку виходячи із ціни продажу зерна стороннім організаціям, але це не відповідає ч. 4 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, оскільки вільною (ринковою) ціною слід вважати ціну, погоджену сторонами договору, а не ціну, за якою позивач здійснював продаж зерна стороннім організаціям через рік після укладення договорів оренди земельних паїв.
За тих же умов у 2004 році позивач здійснив сплату орендної плати за земельні паї із розрахунку 0,2011 грн. за 1 кг зерна (а.с. 111). На цей час діяв Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин застосовується пункт 3.4. статті 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає при нарахуванні доходів визначати об'єкти оподаткування за звичайними цінами.
При визначенні можливості застосування названого пункту слід враховувати наступне. Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1. статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковим агентом платника податку -орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної частки (паю) є орендар. Цим підпунктом встановлюється також особливості визначення об'єкта оподаткування. Приписується визначати його виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі. Встановлення цих особливостей поряд із статтею 22 Закону України „Про оренду землі”, яка прямо передбачає можливість справляння орендної плати за землю у натуральній формі, дає підстави для висновку про те, що стаття 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлює спеціальне правило, яке виключає застосування правил пункту 3.4 статті 3 того ж Закону. Цей висновок підтверджується також тим, що у статтях 10-15 названого Закону також встановлюються особливості визначення об'єктів оподаткування податком з доходів фізичних осіб, які (особливості) виключають застосування пункту 3.4 статті 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Крім того, слід враховувати, що в будь-якому випадку, співвідношення правил пункту 3.4 статті 3 і підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” є таким, що припускає неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів, а тому в даному випадку відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»рішення має прийматись на користь платника податків.
Отже, питання про правомірність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб має вирішуватись на підставі підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, із якого для позивача випливає більш сприятливе рішення.
При оплаті натурою орендної плати за 2004 рік позивач здійснила сплату податку з доходів фізичних осіб, виходячи із ціни 0,2011 грн. за 1 кг, в той час як за договорами оренди земельних паїв розмір орендної плати склав 0,35 грн. Це привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1292,66 грн. (66780 кг * (35 коп. -20,11 коп.)*13%).
Отже, донарахування податку з доходів фізичних осіб є правомірним тільки у сумі 1292,66 грн., а тому і розмір фінансових санкцій відповідно до пункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»має становити 2585,32 грн. В решті донарахування податку з доходів фізичних осіб і застосування фінансових санкцій за 2004 рік не мало правових підстав.
Всього відповідач правомірно донарахував податок з доходів фізичних осіб у сумі 2300,66 грн. (1008 грн. за 2002 рік і 1292,66 грн. за 2004 рік) і застосував фінансові санкції у сумі 4601,32 грн. (2016 грн. за 2002 рік і 2585,32 грн. за 2004 рік). В цій частині позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач визнає правомірним донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 261,77 грн. і не оскаржує податкові повідомлення - рішення в цій частині, немає підстав для задоволення позову у відповідній частині застосованих фінансових санкцій у сумі 523,54 грн.
Господарський суд при прийнятті постанови неправильно застосував норми матеріального права. По-перше, суд не врахував, що у 2002 -2003 роках застосовувався Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, відповідно до статті 2 якого приписувалось при натуральній формі оплати використовувати вільні ринкові ціни. По -друге, господарський суд правильно дійшов висновку про те, що звичайні ціни в даному випадку застосуванню не підлягають. Але суд помилково не застосував підпункт 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтею195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим від 06.05.2006 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 у справі № 2-25/7277-2006А скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 в частині донарахування прибуткового податку з громадян у сумі 4002,23 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8004,46 грн.
5. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Н.М.Шевченко