Справа № 350/704/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2462/2015

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М. А. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на половину спадкового будинковолодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 05 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 05 жовтня 2015 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину спадкового майна.

Поновлено ОСОБА_5 пропущено строк для звернення до суду.

Визнано частково недійсним (щодо 2/3 частини) свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння в АДРЕСА_1 видане ОСОБА_7 17.01.1997 року Першою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером Д-23.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 судові витрати по справі в розмірі 1700 грн. та в користь держави судовий збір у розмірі 243.60 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на половину спадкового будинковолодіння - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, на те, що спірне спадкове домоволодіння належало за життя її батькам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Після смерті в 1977 році батька, та у 1982 році - матері, вона прийняла спадщину, оскільки протягом шестимісячного терміну вступила в управління та володіння спадковим майном. Вказаний, факт у судовому засіданні підтверджували свідки та, частково, позивач за первісним позовом. Однак суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Що стосується спадкодавця ОСОБА_5, яка була її рідною сестрою, то така за життя спадщину після смерті батьків також не оформляла,а отже набула право тільки на ? частину спадкового майна за законом. У зв'язку з цим позивач ОСОБА_7 має право тільки на ? частину спадкового майна після смерті ОСОБА_8, а його батько, відповідно, на обов'язкову частку виходячи лише з вказаної половини спадкового майна.

Також ОСОБА_2 вказує на поважність пропуску нею строку для звернення в суд, оскільки тільки під час розгляду вказаної справи, їй стало відомо, що за життя її мати ОСОБА_10 жодного заповіту на користь сестри ОСОБА_13 не складала, а отже вони обидві були спадкоємцями першої черги за законом.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а первісний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представники вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.

ОСОБА_5 та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Представники ОСОБА_7, будучи належно повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, заздалегідь подала заяву про розгляд справи за її відсутності; доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає, до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

На підставі свідоцтва про народження ОСОБА_5, судом вірно встановлено, що ОСОБА_14 була матір'ю позивача і померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).

З копії заповіту, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що усе належне ОСОБА_8 на час смерті майно, вона заповіла своєму внуку ОСОБА_7

Зокрема, після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на будинковолодіння в АДРЕСА_1, власником якого згідно з свідоцтвом про право на спадщину став ОСОБА_7 (а.с.11).

На підставі витягів протоколу МСЕК серія МСЕ №000983 від 14.02.1996 року, МСЕ № 001162 від 20.02.1997 року, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_5 було встановлено 2 групу інвалідності.

Листом №285/02-14 підтверджується факт відмови ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку прийняття спадщини та уже виданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7

Звертаючись од суду з позовом, ОСОБА_5 вказував на те, що він як спадкоємець має право на обов'язкову часту у спадщині після смерті матері.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вимог ст. 534, 535 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяла на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, прийшов до обгрунтованого висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_5 та визнання недійсним в частині 2/3 свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом видане ОСОБА_7, та визнання за ОСОБА_5 права власності на 2/3 частини спадкового майна.

Ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_7 висновків суду в частині, що стосується врегулювання спірних правовідносин між ними, не оспорюють і рішення суду не оскаржують.

Що стосується рішення суду в частині зустрічного позову, то колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Грабівської сільської ради №186 від 07.10.2014 року, на час побудови спірне спадкове будинковолодіння відносилось до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_9 Позивач ОСОБА_2 проживала у господарстві свого батька, а з 1960 року, у вказане господарство був дописаний її чоловік ОСОБА_15

Станом на 1964-1966 року позивач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_15 вже мали відкритий власний погосподарський номер, однак за твердженням ОСОБА_2 продовжували проживати у господарстві батька.

Разом з тим, станом на час смерті в 1977 році ОСОБА_9, запис в погосподарській книзі про проживання в даному господарстві ОСОБА_2 та її чоловіка відсутній.

Відсутній і вказаний запис на час смерті матері ОСОБА_10, станом на 1982 рік.

Згідно запису у по господарській книзі, після смерті обох батьків новим головою господарства стала ОСОБА_8

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то право власності на спірне домоволодіння виникло у ОСОБА_8 в порядку, що існував на той час і був стверджений відповідним записом у по господарській книзі.

Також згідно даних в свідоцтві по право на спадщину, спірне спадкове домоволодіння після смерті батьків ОСОБА_2 на підставі записів в погосподарській книзі виконкому Грабівської сільської Ради народних депутатів №175 та довідки про право власності на жилий будинок від 16.12.1996 року належало ОСОБА_8 і за життя ОСОБА_8 її сестра ОСОБА_2 цього не оспорювала.

Таким чином, доводи апелянта в тій частині, що її сестрою ОСОБА_8 після смерті батьків не було оформлено право власності на спірне домоволодіння не відповідають дійсності.

Що ж стосується доводів ОСОБА_2 про фактичний вступ у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і пояснення самої ОСОБА_2 та допитаних у зв'язку з цим свідків є суперечливими.

Крім цього, сама ОСОБА_2 не заперечує тієї обставини, що після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у домоволодінні в АДРЕСА_1 проживала тільки її сестра ОСОБА_8, яка несла витрати по його утриманню. Після смерті ОСОБА_8 (з 1996 року) і до виникнення спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ОСОБА_2 також не висувала жодних претензій щодо майна, яке на даний час вважає спадковим.

Доводи апелянта про те, що вона була невірно поінформована щодо підстав спадкування майна сестрою ОСОБА_8 та вважала її спадкоємцем за заповітом, на увагу не заслуговують, оскільки позивач ОСОБА_2, вважаючи себе спадкоємцем майна після смерті батьків, незалежно від інших спадкоємців (в даному випадку - ОСОБА_8.) вправі була оформити у встановленому порядку свої майнові права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни з мотивів зазначених апелянтом, немає.

Керуючись ст.,ст. 307; 308, 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 05 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський