Справа № 22-6165
Головуючий в 1 інстанції - Шевчук О.П.
Доповідач - Білич І.М.
УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляцінного суду м. Києва в складі:
головуючого: Білич І.М.
суддів: Євтушенко О.І., Коротуна В.М.
при секретарі: Турченко Ю, В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про. встановлення порядку стування квартирою, стягнення грошової компенсації за частину квартири, в'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності.
встановила:
У березні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 встановлення порядку користування квартирою, стягнення грошової компенсації за тину квартири, зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності.
Просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у його користування житлову кімнату
площею 17, 4 кв. м. , у користування відповідача жилу кімнату площею 12, 4 кв. м. Крім
того, позивач просив стягнути з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію
рості 2, 5 кв. м. квартири АДРЕСА_1 у
розмірі 19335 грн. 35 коп. та зобов'язати відповідача та членів її сім'ї не чинити йому
перешкоди у здійсненні права користування виділеною кімнатою та допоміжними
приміщеннями у спірній квартирі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування районним судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заявлені позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши законність та
обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що 1/2 частина квартириАДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину та договору дарування. Інша 14 частина зазначеної квартири належить відповідачці ОСОБА_2
Спірна квартира складається з двох кімнат - площею 17, 4 кв. м. та 12, 4 кв. м. житлова площа квартири становить 29, 8 кв. м. , загальна площа становить 53, 1 кв.м. Ідеальна частка житлової площі, що належить кожному з сторін становить 14 9 кв
Звертаючись до суду позивач просив суд виділити йому у користування кімнату площею 17, 4 кв. м. , відповідачці - 12, 4 кв. м. э кухню, ванну кімнату, туалет та коридор просив залишити у загальному користуванні.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлення порядку користування спірною квартирою, який запропонований позивачем призведе до порушення прав відповідача, оскільки частки квартири , що належать їм є рівними. І за такого розподілу фактично ОСОБА_2 буде користуватися значно меншою частиною майна ніж належить їй на праві власності.
При цьому слід також зазначити , що позивач по справі будучи одним із власників спірного житлового приміщення у ньому ніколи не проживав , отже між сторонами не склався і відповідний порядок користування , що дав би підстави суду затвердити запропонований варіант порядку користування.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації різниці часток , що виділяється у користування сторонам у розмірі 19 355 грн., суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині виходячи з того, що така компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою
Також слід зазначити , що звертаючись до суду з позовними вимогами 'про стягнення грошової компенсації за частину квартири , позивач не ставив вимоги пов'язані з збільшенням його частки власності.
Посилання апеляційної скарги на той факт , що судом безпідставно відмовлено йому у задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації у той час як відповідач погоджувалася отримати дану компенсацію , спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
З урахуванням вищевикладеного , колегія суддів вважає , що суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і прийшов до правильного висновку , що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.