АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2071/15-к Номер провадження 11-кп/786/839/15Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.,

суддів: Кожевнікова О.В., Корсун О.М.,

з секретарем судового засідання Гринь А.В.

за участі

прокурора Пархоменка А.О.

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170260000708 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

за апеляційною скаргою прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області Петренка П.С. на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.09.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга, в якій прокурор наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; порушенні судом вимог ч.1 ст.94, ч.3 ст.374 КК України, що на думку апелянёта вважає є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність та призначенні покарання, яке є явно несправедливим через його м'якість і невідповідність особі винного, ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржували.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора та просила залишити вирок суду без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за кримінальне правопорушення, вчинене за наступних обставин.

24.06.2015 року, близько 14.00 год., ОСОБА_3 прийшов до приміщення магазину „Домашній", що розташований в м.Миргород по вул.Миру, 2-а з метою придання товарів.

Під час перебування в магазині, побачивши, що в приміщенні крім нього та продавця нікого немає, ОСОБА_3, діючи під раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, здійснив напад на продавця - потерпілу ОСОБА_5, яка повернулась до нього спиною дістаючи на його прохання товар. Поваливши потерпілу ОСОБА_5 на підлогу, ОСОБА_3 наніс їй один удар кулаком руки в обличчя, а потім став затуляти правою рукою їй рот, щоб вона не змогла нікого покликати на допомогу, при цьому в лівій руці він тримав ніж, який підставив до шиї потерпілої, та погрожуючи їй фізичною розправою вимагав у неї гроші.

Скориставшись ситуацією, коли в приміщенні магазину зайшов покупець ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_5 вирвалась від обвинуваченого та вискочила на подвір'я, повідомивши ОСОБА_6 про те, що на неї здійснено напад. В подальшому потерпіла викликала працівників охорони та міліції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; прокурора Пархоменка А.О., який частково підтримав апеляційну скаргу, а саме лише в частині, що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання. Просив скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді семи років позбавлення волі без конфіскації майна;

обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

Так, висновки суду про те, що розбійний напад на продавця магазину «Домашній» вчинений саме обвинуваченим ОСОБА_3 ніким не оспорюються, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених судом доказах і є вірними.

Мотивуючи такі висновки, суд обґрунтовано послався на показання обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Показання обвинуваченого, потерпілої, свідків в цій частині підтверджуються дослідженими судом доказами. Зокрема, вони повністю узгоджуються з: протоколом огляду місця пригоди під час якого було, в тому числі, було виявлено та вилучено кухонний ніж обвинуваченого; протоколами пред'явлення особи для впізнання з яких вбачається, що серед пред'явлених для впізнання фотокарток потерпіла ОСОБА_5, а також свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_3, як особу яка вчинила напад з ножем у лівій руці на продавця магазину; протоколами слідчих експериментів з участю потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 які на місці пригоди розповіли та показали, яким чином ОСОБА_3 вчинив напад на потерпілу.

Піддавши ретельному аналізу досліджені судом докази, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений зайшов до приміщення магазину з метою вчинення розбійного нападу та не спростовано доводи обвинуваченого про те, що кухонний ніж він носив з метою самозахисту. При цьому суд прийшов до висновку щодо недоведеності наявності в діях ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у приміщення.

Дані такого аналізу детально викладені у вироку суду, вони є логічними та такими, що узгоджуються з наведеними у вироку доказами, а тому не викликають сумнівів у колегії суддів, яка вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Одночасно, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом оскаржуваного вироку доводи апелянта щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення судом вимог ч.1 ст.94, ч.3 ст.374 КПК України.

Як зазначено у вироку, призначаючи покарання винному, суд виходив із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України. Так, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів; особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання; відсутність обставин, які обтяжують покарання та щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання. Хоча у вироку не зазначено, але вбачається, що призначаючи покарання суд також врахував молодий вік обвинуваченого та особливості рис його характеру, які відображені в мотивувальній частині висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 427 від 24.07.2015 року; відсутність тяжких наслідків від вчиненого ним злочину, а також думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні та не оскаржувала вирок суду.

За змістом ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведених у вироку суду підстав для призначення винному наближеного до мінімального покарання у виді позбавлення волі - доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає інших підстав для зміни або скасування вироку суду.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404,407,418 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.09.2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І:

ГОНТАР А.А. КОЖЕВНІКОВ О.В. КОРСУН О.М.