Романівський районний суд Житомирської області

смт. Романів, вул. Леніна, 86, 13001, (04146)2-16-50

РІШЕННЯ

Іменем України

5 грудня 2011 року Романівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Бабича С.В., з участю секретаря Строган Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівське» про визнання недійсними договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що позивачка є власницею земельних ділянок, які розташовані на території с. Паволочка Романівського району. У 2009 році Романівським районним відділом Житомирської регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру було зареєстровано договори оренди землі, укладені між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Печанівське» (далі СТОВ «Печанівське»). Посилаючись на те, що у вищевказаних договорах відсутні істотні умови, визначені Законом України «Про оренду землі», а саме цільове призначення земельних ділянок, які передаються в оренду, умови збереження стану об’єктів оренди і умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, представник позивачки просив визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_2 та СТОВ «Печанівське». Окрім цього, представник позивачки, як на підстави визнання недійсними договорів оренди землі послався на невиконання орендарем обов’язку щодо страхування об’єктів оренди, на наявність в договорах пустих полів, на відсутність кадастрового плану земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), плану або схеми земельних ділянок, а також на те, що позивачка не зверталася до центру державного земельного кадастру з заявою про реєстрацію договорів оренди та не уповноважувала відповідача на звернення від її імені з такою заявою. Також представник позивачки просив стягнути на користь останньої понесені нею судові витрати.

В судове засідання сторони не з’явились, згідно поданих до суду клопотань представники позивачки та відповідача просили розглядати справу за їх відсутності, при цьому представник позивачки позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про безпідставність позову, виходячи з наступного.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 18 Закону є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Істотні умови договору оренди землі визначені частиною 1 статті 15 Закону. Такими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачка, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку є власницею земельних ділянок площею 2,2802 га та 2,5073 га, розташованих на території Печанівської сільської ради Романівського району Житомирської області.

15.09.2008 року сторонами підписано договори оренди зазначених вище земельних ділянок терміном на 10 років, які 10.06.2009 року були зареєстровані у Романівському райвідділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за №№ 040920700021 та 040920700022.

Вказані договори містять передбачені законом істотні умови, в тому числі цільове

призначення земельної ділянки - для сільськогосподарських потреб, для вирощування сільськогосподарських культур (пункти 1, 15 договорів) та умови збереження стану об’єкта оренди - земельна ділянка повинна використовуватися для вирощування сільськогосподарських культур та повернута в стані не гіршому порівняно з тим, в якому її одержав орендар, передбачено право орендодавця на відшкодування збитків у разі погіршення стану земельної ділянки (п.21, 30 договорів).

Даючи оцінку доводам представника позивачки щодо відсутності в договорах умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватись, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки.

Пунктами 28-31 оспорюваних договорів визначені права та обов’язки орендаря та орендодавця. З їх змісту вбачається, що передача у заставу земельних ділянок або внесення до статутного фонду жодному з них не дозволяється.

" На переконання суду, передбачена статтею 15 Закону України «Про оренду землі» умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є істотною умовою договору, у випадку якщо сторони передбачають можливість такої передачі чи внесення, а тому обумовлюють її у договорі. Якщо ж сторони такої можливості не передбачають, то її необумовлення у договорі не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суд бере до уваги, що в типовому договорі оренди землі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 така істотна умова відсутня.

Доводи представника позивачки щодо наявності таких підстав для визнання договорів оренди землі недійсними як відсутність кадастрового плану земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), плану або схеми земельних ділянок, суд також вважає неспроможними, оскільки інформація про об'єкти оренди (місце розташування та розмір земельних ділянок) міститься в державних актах на право власності на земельні ділянки позивачки, а також у викопіровках з проекту організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Лесі Українки.

Безпідставними є посилання представника позивачки як на підстави для визнання договорів оренди землі недійсними на невиконання орендарем обов’язку щодо страхування об’єктів оренди, на наявність в договорах пустих полів, а також на те, що позивачка не зверталася до центру ДЗК з заявою про реєстрацію договорів оренди та не уповноважувала відповідача на звернення від її імені з такою заявою, оскільки зазначені обставини не є підставами для визнання недійсними таких договорів. Крім цього, пунктом 35 договорів передбачено, що у разі невиконання свого обов’язку стороною, яка повинна згідно з цим договором застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування. Також відповідно до пункту 5 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, заява про проведення державної реєстрації могла бути подана як юридичною, так і фізичною особою, тобто як орендодавцем, так і орендарем.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позову

відсутні.

Керуючись статтею 15 Закону України «Про оренду землі», статтями 10, 11, 60, 88, 214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівське» про визнання недійсними договорів оренди землі відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Головуючий С.В.Бабич